УХВАЛА
м. Вінниця
30 жовтня 2023 р. Справа № 240/28308/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Житомирського окружного адміністративного суду (вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, 10000) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
29.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду, у якому просить:
- визнати протиправними дії Житомирського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.;
- зобов'язати Житомирський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року-2481 грн., на 1 січня 2023 року-2684 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов?язкових платежів при їх виплаті.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 року адміністративну справу №240/28308/23 передано за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.
24.10.2023 року матеріали позовної заяви надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.
Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 КАС України, визначено головуючого суддю по справі Дончика В.В.
Відповідно до частини 2 статті 30 КАС України, адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Враховуючи наведене, матеріали позовної заяви №240/28308/23 слід прийняти до свого провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як суддя Житомирського окружного адміністративного суду отримує суддівську винагороду, обчислену відповідно до приписів статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
При цьому, пунктом 1 частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Однак, позивач стверджує, що з 01.10.2022 року відповідачем для обрахунку розміру суддівської винагороди взято за основу таку базову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн., а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлений з 1 січня 2022 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" - 2481 гривня, статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" - 2684 гривні.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.
Ознайомившись з позовною заявою, та доданими до неї матеріалами, вважаю, що вона підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду, відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність та у строк, установлений законом. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відсутні.
З огляду на викладене, доходжу висновку про наявність підстав для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Пунктом 4 частини 9 статті 171 КАС України встановлено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
При цьому, враховано, що у позовній заяві позивач просить здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Разом із тим, положеннями п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Таким чином, у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження відмовити.
Відповідно до частини 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Так, судом встановлено, що предметом оскарження у цій справі визначено дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди у період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року, та становив 2102 гривні.
Проте, як стверджує позивач, розмір його суддівської винагороди слід обраховувати, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн. та станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн.
За приписами частини 3 статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів здійснює Державна судова адміністрація України, а функції розпорядника коштів нижчого рівня територіальні управління ДСА України.
Статтею 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривень, Верховний Суд у справі №400/2031/21 (постанова від 10 листопада 2021 року), а також у справі №120/19262/21-а (постанова від 15 серпня 2023 року) дійшов таких висновків:
"Виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).
Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з'ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму "для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач)".
Отже, судом касаційної інстанції зазначено, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), відповідно як суб'єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).
Також Верховний Суд вказав на те, що в іншому випадку, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов'язуватися з цими діями та їх наслідками.
Відтак, зважаючи на приписи статей 148-149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 22-23 Бюджетного кодексу України, висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, при розгляді цієї справи виникла необхідність додаткового дослідження обставин, пов'язаних із вирішенням процесуального питання щодо визначення належного відповідача/відповідачів у цій справі чи залучення до її участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку витребувати у Житомирського окружного адміністративного суду інформацію:
1) чи виділялися Державною судовою адміністрацією України достатньо коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу у період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2022 рік у розмірі 2481 гривень, станом на 2023 рік у розмірі 2684 гривень;
2) чи могла б бути виплачена суддівська винагорода позивачу у період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2022 рік у розмірі 2481 гривень, станом на 2023 рік у розмірі 2684 гривень за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для Житомирського окружного адміністративного суду в затвердженому на 2022 та 2023 роки кошторисі та щомісячному розписі видатків.
Керуючись статтями 171, 248, 256, 257 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії .
Розгляд справи здійснюватиметься суддею одноособово за правилами загального позовного провадження.
Призначити підготовче засідання на 21.11.2023 об 11:00 год. в залі судового засідання № 6 Вінницького окружного адміністративного суду, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14.
Встановити відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позов із поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів у тому числі документів, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу, а також, у разі надходження відповіді на відзив, подати свої заперечення у 2 - денний термін з дня отримання відповіді на відзив.
Запропонувати позивачу у 3-денний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Витребувати у відповідача та зобов'язати його надати суду в 15-денний строк з дня отримання копії даної ухвали наступні докази:
1) чи виділялися Державною судовою адміністрацією України достатньо коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу у період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2022 рік у розмірі 2481 гривень, станом на 2023 рік у розмірі 2684 гривень;
2) чи могла б бути виплачена суддівська винагорода позивачу у період з 01 жовтня 2022 року по 31 липня 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2022 рік у розмірі 2481 гривень, станом на 2023 рік у розмірі 2684 гривень за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для Житомирського окружного адміністративного суду в затвердженому на 2022 та 2023 роки кошторисі та щомісячному розписі видатків.
Роз'яснити відповідачу, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Повідомити, що учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Дончик Віталій Володимирович