РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
02 листопада 2023 р. Справа № 120/8999/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо переведення позивача із пенсії державного службовця на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не врахування довідок Головного управління ДПС у Вінницькій області №76/13-00-27 та №77/13-00-27 від 24.02.2020.
Ухвалою від 03.07.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/2049/20-а Головним управлінням з 24.02.2020 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII. В квітні 2023 року по пенсійній справі позивача Головним управлінням було прийнято рішення №905090804229 від 04.04.2023 про скасування та внесення змін в раніше прийняте рішення від 24.02.2020 №905090804229 в частині обчислення заробітної плати при призначенні пенсії відповідно до Закону України №889 на виконання рішення суду від 30.06.2020. Відповідач зазначив, що основним критерієм, за яким визначається віднесення тієї чи іншої посади до відповідних категорій посад державних службовців, який має право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою рангу. При цьому, відповідач зауважив, що робота в податкових органах не є стажем роботи на посадах державного службовця в розумінні Закону №889, що надає право на призначення пенсії за Законом №889.
Крім того, відповідач також зазначив, що при переведені позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, її розмір було обчислено з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.02.2020 №76/13-00-27 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №77/13-00-27 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш, як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області. При цьому, відповідач звернув увагу на те, що за результатами перевірки первинних документів, які слугували підставою видачі довідок для призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII, довідка від 24.02.2020 №77/13-00-27 визнана не дійсною. Натомість, з урахуванням результатів здійсненої перевірки, Головне управління ДПС у Вінницькій області видало ОСОБА_1 нову довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державному службовцю від 19.05.2020 №172/13-00-27, із зазначенням, що довідку від 24.02.2020 №77/13-00-27 вважати не дійсною.
Підсумовуючи, відповідач зазначив, що оскільки рішення суду по справі №120/2049/20-а не містить вимог зобов'язального характеру, в частині обчислення розміру пенсії з урахуванням наданих довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.02.2020 №76/13-00-27 та №77/13-00-27 (визнана не дійсною), то й законні підстави їх застосування при обчисленні розміру пенсії по Закону №889 відсутні.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що з грудня 2014 року позивач отримувала пенсію зі зменшенням її розміру на 21% відповідно до ст.ст. 27, 28 Закону 1058-ІV.
З досягненням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-ІV, та маючи стаж роботи на посадах державної служби понад 20 років, позивач вирішила перейти на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 889-VІІІ.
24.02.2020 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення їй пенсії державного службовця, додавши до заяви трудову книжку на підтвердження стажу державної служби.
Рішенням № 905090804229 від 27.02.2020 відповідач відмовив в призначенні такого виду пенсії, посилаючись на відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій державних службовців. У своєму рішенні пенсійний орган зазначив, що стаж роботи позивачки на державній службі складає 11 років 08 місяців 11 днів. При цьому відповідач не зарахував до стажу державної служби періоди роботи позивача в органах податкової служби з 29.11.1995 по 22.05.2013 та з 01.01.2014 по 26.12.2014.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду.
Встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/2049/20-а, окрім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, періоди роботи в органах податкової служби з 29.11.1995 по 22.05.2013 та з 01.01.2014 по 26.12.2014, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" з 24.02.2020.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/2049/20-а Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 24.02.2020 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Разом із тим, листом від 17.05.2023 відповідач повідомив позивача про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області було винесено рішення по пенсійній справі №905090804229 від 01.04.2023 про скасування та внесення змін в раніше прийняте рішення від 24.02.2020 №905090804229, в частині обчислення заробітної плати при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» на виконання рішення суду від 30.06.2020 року у справі №120/2049/20-а. В листі також зазначено, що робота в податкових органах не є стажем роботи на посадах державного службовця в розумінні Закону України "Про державну службу", що надає право на призначення пенсії за цим Законом. З огляду на викладене, відповідач зазначив, що довідки Головного управління ДПС у Вінницькій області від 24.02.2020 за №77/13-00-27 та №76/13-00-27 на ім'я позивача видані безпідставно, а тому право на врахування їх для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" відсутнє.
При цьому, відповідач повідомив, що після опрацювання пенсійної справи позивача з 01.04.2023 року розмір її пенсії становить 7451,55 грн. згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом із тим, позивач не погоджується із діями відповідача щодо переведення її із пенсії державного службовця на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не врахування довідок Головного управління ДПС у Вінницькій області №76/13-00-27 та №77/13-00-27 від 24.02.2020, а тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначає Закон № 889-VIII.
Закон № 3723-ХІІ втратив чинність відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Згідно з положеннями статті 90 Закону № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-ІV.
Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відтак необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до зазначеної статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV.
При цьому для жінок зазначений вік визначається статтею 26 Закону № 1058-ІV.
Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років (абзац другий частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV).
Абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону № 1058-ІV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-ІV.
При цьому законодавець визначив певні умови, в разі дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Відтак обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 Порядку № 283 встановлено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
За змістом пункту 1 Порядку № 283 цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; […].
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
В силу приписів ч. 17 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах був Закон України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Порядок № 229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому пунктом 5 Порядку № 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.
В даному ж випадку, обґрунтовуючи правомірність своїх дій та заперечуючи проти задоволення даного позову, відповідач зазначає, що позивач не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII, оскільки робота в податкових органах не є стажем роботи на посадах державної служби. Відповідні обставини, на переконання відповідача, вказують на відсутність підстав для врахування довідок Головного управління ДПС у Вінницькій області №76/13-00-27 та №77/13-00-27 від 24.02.2020, оскільки такі довідки видані безпідставно.
Разом із тим, суд критично оцінює відповідні твердження відповідача, адже право позивача на зарахування до її стажу державного службовця періодів роботи на посадах в податкових органах та, як наслідок, призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" підтверджено рішенням Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/2049/20-а, яке набрало законної сили.
При цьому, положеннями ч. 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно здійснено переведення позивача починаючи з 01.04.2023 з пенсії за віком, призначеної на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/2049/20-а відповідно до Закону України "Про державну службу", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, твердження відповідача стосовно безпідставності видання Головним управлінням ДПС у Вінницькій області довідок про заробітну плату позивача №76/13-00-27 та №77/13-00-27 від 24.02.2020 в силу того, що робота позивача в податкових органах не є стажем роботи на посадах державної служби, судом також оцінюються критично, адже спростовуються наведеними вище обставинами.
В той же час, суд враховує, що позивач просить суд здійснити їй перерахунок пенсії державного службовця із врахуванням, в тому числі довідки №77/13-00-27 від 24.02.2020.
Втім, як повідомив відповідач, за результатами перевірки первинних документів, які слугували підставою видачі довідок для призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII, довідка від 24.02.2020 №77/13-00-27 визнана не дійсною.
Натомість, з урахуванням результатів здійсненої перевірки, Головне управління ДПС у Вінницькій області видало ОСОБА_1 нову довідку від 19.05.2020 №172/13-00-27, із зазначенням, що довідку від 24.02.2020 №77/13-00-27 вважати не дійсною.
Копія відповідної довідки від 19.05.2020 №172/13-00-27 долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву. При цьому, як видно із її змісту, на ній дійсно наявна відмітка про те, що довідку від 24.02.2020 №77/13-00-27 слід вважати не дійсною.
Відтак, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача врахувати довідку №77/13-00-27 від 24.02.2020 під час обчислення розміру пенсії позивача, адже така довідка визнана недійсною.
З огляду на викладене, вимоги даного позову у цій частині задоволенню не підлягають.
В той же час, положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд враховує, що на заміну довідки від 24.02.2020 №77/13-00-27, яка визнана не дійсною, Головним управління ДПС у Вінницькій області видано нову довідку від 19.05.2020 №172/13-00-27, яка долучена відповідачем до відзиву, що свідчить про те, що така довідка наявна в його розпорядженні.
З огляду на викладене, а також з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача перевести позивача з 01.04.2023 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а також здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця із врахуванням довідок Головного управління ДПС у Вінницькій області про складові заробітної пенсії для призначення пенсії державного службовця №76/136-00-27 від 24.02.2020 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №172/13-00-27 від 19.05.2020, з урахуванням уже фактично виплачених сум.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо переведення ОСОБА_1 із пенсії державного службовця на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не врахування довідок Головного управління ДПС у Вінницькій області №76/13-00-27 та №77/13-00-27 від 24.02.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 01.04.2023 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а також здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця із врахуванням довідок Головного управління ДПС у Вінницькій області про складові заробітної пенсії для призначення пенсії державного службовця №76/136-00-27 від 24.02.2020 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №172/13-00-27 від 19.05.2020, з урахуванням уже фактично виплачених сум.
В задоволенні решти вимог позову, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено 02.11.2023.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна