Справа № 1416/4010/12
Провадження № 1-в/489/105/23
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
іменем України
02 листопада 2023 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 , про звільнення від відбування покарання на підставі ЗУ «Про амністію у 2016 році»,
з участю прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_3 (дистанційно), засудженого ОСОБА_4 (дистанційно),
встановив:
До Ленінського районного суду міста Миколаєва надійшло клопотання захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 , про звільнення останнього від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, призначеного за вироком апеляційного суду Миколаївської області від 25.09.2012, на підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 та ст. 3 ЗУ «Про амністію у 2016 році».
Засуджений та його захисник в судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити, зазначивши про наявність підстав для звільнення ОСОБА_4 від покарання через наявність у нього неповнолітньої дитини та відбуття ним більше строку покарання на час набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році».
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 534 КПК України, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.07.2012 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки зі звільненням від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, а також зараховано йому у строк покарання час попереднього ув'язнення з 17.03.2012 по 17.07.2012.
Вироком апеляційного суду Миколаївської області від 25.09.2012 скасовано вирок Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.07.2012 в частині звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, та постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за цим вироком за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі. В решті вирок суду 1-ї інстанції залишений без змін. Зазначений вирок набрав законної сили 17.01.2013 після його перегляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.07.2023 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_4 , засудженому за ч. 2 ст. 185 КК України вироками Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.07.2012 та апеляційного суду Миколаївської області від 25.09.2012, у строк покарання строк його попереднього ув'язнення (тримання під вартою) з 17.03.2012 до 17.07.2012 включно, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає двом дня позбавлення волі.
Відповідно до п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про амністію у 2016 році», підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджені за злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими та не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України (в редакції на час засудження та набрання чинності актом амністії), відносився до злочинів середньої тяжкості, тобто не був тяжким та особливо тяжким.
Однак, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи засудженого та його захисника про те, що час набрання 07.09.2017 чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 мав неповнолітню дитину, оскільки останніми не було надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного факту.
Навпаки з наявної в матеріалах кримінального провадження світлокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , вбачається, що батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на наявність якого як неповнолітньої дитини засудженого ОСОБА_4 посилалася сторона захисту, записаний ОСОБА_7 , тобто зовсім інша особа, аніж засуджений ОСОБА_4 .
Крім того, на виконання вимог ст. 11 ЗУ «Про амністію у 2016 році» щодо обов'язку суду здійснити ретельну перевірку для встановлення підстав застосування амністії до засудженого, судом було витребувано Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00041618543 від 28.09.2023, з якого встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , державна реєстрація народження якого проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері), та батьком якого записаний ОСОБА_7 .
Таким чином, встановлені під час розгляду клопотання про застосування амністії обставини спростовують твердження засудженого та його захисника про те, що ОСОБА_4 станом день набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році» мав дитину, якій не виповнилося 18 років, оскільки батьком неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записана інша особа - ОСОБА_7 , а не засуджений ОСОБА_4 .
У зв'язку з цим, відсутні будь-які фактичні та законні підстави для звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання по амністії на підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році».
Крім того, при розгляді клопотання встановлено, що станом на час набрання 07.09.2017 чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 було зараховано у строк покарання час попереднього ув'язнення з 17.03.2012 по 17.07.2012, тобто чотири місяці, що вказує на те, що станом на час набрання законом про амністію законної сили він відбув менше однієї чверті строку призначеного йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
При цьому суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що після зарахування ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.07.2023 ОСОБА_4 у строк покарання строку його попереднього ув'язнення з 17.03.2012 до 17.07.2012 включно, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає двом дня позбавлення волі, він вважається таким, що відбув більше частини покарання, внаслідок чого до нього може бути застосована амністія, оскільки можливість звільнення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 3 ЗУ «Про амністію у 2016 році» можлива виключно у разі, коли такий засуджений відбув не менше однієї чверті призначеного покарання станом саме на день набрання чинності цим Законом.
Натомість, як зазначено вище, станом на день набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_4 відбув менше однієї чверті призначеного йому покарання, що вказує на відсутність встановлених законом підстав для застосування відносно нього ст. 3 ЗУ «Про амністію у 2016 році» та неможливість звільнення його від відбування покарання за вказаною підставою.
Подальше ж зарахування судом ухвалою від 26.07.2023 строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку день за два свідчить про фактичне відбуття ОСОБА_4 строку покарання станом на даний час, тобто після вказаного зарахування, а не станом на час набрання 07.09.2017 ЗУ «Про амністію у 2016 році».
Вказані висновки суду підтверджується також положеннями ст. 13 ЗУ «Про амністію у 2016 році», згідно з якими особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до цього Закону підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону, що вказує на те, що звільнення засудженого від відбування покарання можливе лише у випадку фактичного існування передбаченої вказаним Законом підстави для застосування амністії та протягом трьох місяців з дня його опублікування.
За таких обставин, оскільки під час розгляду клопотання судом встановлено, що засуджений вироком апеляційного суду Миколаївської області від 25.09.2012 ОСОБА_4 не є суб'єктом амністії відповідно до ЗУ «Про амністію у 2016 році», тому зазначене свідчить про відсутність підстав для звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі акту амністії.
Вказані обставини свідчать про необґрунтованість клопотання та необхідність відмови в його задоволенні. Керуючись статтями 372, 395, 537, 539 КПК України, суд
постановив:
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком апеляційного суду Миколаївської області від 25.09.2012 за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі, від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» - відмовити.
На ухвалу протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1