Постанова
Іменем України
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 369/12104/20
провадження № 61-12051св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року в складі судді Волчка А. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку, переведення прав та обов'язків сторони покупця за договорами купівлі-продажу, витребування майна від добросовісного набувача.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 19 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки. Незважаючи на те, що покупцем у цих договорах зазначена ОСОБА_2 , дійсним покупцем за цими угодами є він, оскільки перебував у фактичних шлюбних відносинах із останньою та саме за належні йому грошові кошти придбавалось вказане нерухоме майно.
З огляду на зазначене, позивач просив суд визнати частково недійсними договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки в частині зазначення покупця, перевести на нього обов'язки покупця за цими угодами, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та витребувати вказане нерухоме майно від добросовісного набувача ОСОБА_3 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, оскільки належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи позивач та його представник повторно не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень статті 257 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про залишення позову без розгляду. Суди не взяли до уваги позицію, викладену в постановах Верховного Суду: від 02 грудня 2022 року в справі № 910/12184/20, від 12 січня 2023 року в справі № 205/3009/16-ц, від 22 грудня 2022 року в справі № 910/2116/21, тощо.
Касаційна скарга мотивована тим, що аналіз положень статей 131, 257 ЦПК України дає підстави для висновку, що для залишення позову без розгляду причини як першої, так і повторної неявки позивача у судове засідання мають бути неповажними. Констатуючи повторну неявку повторну неявку позивача та його представника у судове засідання, суд першої інстанції не досліджував, чи є причини їх неявки у судові засідання, призначені на 15 грудня 2022 року та 10 березня 2023 року, поважними. Оскільки причина неявки сторони позивача у судове засідання 15 грудня 2022 року є поважною (зайнятість адвоката у процесуальних діях під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні), не можна вважати неявку позивача у судові засідання систематичною. Водночас поважною є і причина другої неявки позивача - оголошена повітряна тривога та черга відвідувачів під час реєстрації на контрольно-пропускному пункті при вході до приміщення суду. Хоча запізнення представника позивача на судове засідання, призначене на 10 березня 2023 року, і мало місце, проте з врахуванням його незначного терміну та тривалості розгляду справи (близько двох років) залишення позову без розгляду із зазначених підстав є надмірним формалізмом.
У вересні 2023 року до суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
В обґрунтування доводів відзиву заявник вказала, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду, а тому посилання позивача на порушення судами частини п'ятої статті 223 ЦПК України є безпідставними.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 лютого 2020 року відкрито провадження у цій справі.
02 грудня 2021 року відбулось підготовче засідання без участі позивача на підставі поданої ним заяви.
14 березня 2022 року представник позивача - адвокат Хомич І. О. подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 15 березня 2022 року.
07 червня 2022 року представник позивача - адвокат Хомич І. О. подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 08 липня 2022 року.
В судове засідання, призначене на 15 грудня 2022 року, ні позивач, ні представник позивача не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від представника позивача - адвоката Хомича І. О. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю у іншому процесі.
Розгляд справи було відкладено на 10 березня 2023 рокуо 12 год. 30 хв.
Із наданої представником позивача історії повітряних тривог у м. Києві вбачається, що повітряна тривога тривала 10 березня 2023 року з 09 год. 12 хв. до 10 год. 34 хв.
В судове засідання 10 березня 2023 року позивач не з'явився повторно. Про час та місце розгляду справи позивач повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.
Повідомлення про причини неявки позивача та його представника в судове засідання, призначене на 10 березня 2023 року, матеріали справи не містять.
10 березня 2023 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Ковальчук С. М. подав до суду заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку із неявкою сторони позивача до суду.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
У статті 129 Конституції України закріплено, що однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
Позивач має бути належно і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого (відразу після першого) судових засідань, в які він не з'явився.
Процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Отже, зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Тож, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати такий позов без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише факт належного повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.
Відтак норми частини п'ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Суд зобов'язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, установивши, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи в суді першої інстанції, не з'явилися в судові засідання, призначені на 15 грудня 2022 року та 10 березня 2023 року, не повідомили про причини неявки в судове засідання, призначене на 10 березня 2023 року, і не надіслали заяви до суду про розгляд справи за їх відсутністю, дійшли обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши положення статей 223, 257 ЦПК України.
Таке застосування норм процесуального права відповідає сталій судовій практиці (постанови Верховного Суду від 09 лютого 2022 року в справі № 201/13532/15-ц, від 10 січня 2019 року в справі № 642/1461/17 та від 30 березня 2020 року в справі № 757/26167/15-ц).
Доводи касаційної скарги про те, що представник позивача спізнився в судове засідання на незначний період часу, що було викликано повітряною тривогою, аналогічні доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку.
Так, апеляційний суд вірно зазначив, що у м. Києві та Київській області повітряна тривога 10 березня 2023 року тривала з 09 год. 12 хв. до 10 год. 34 хв.
Отже, ці обставини не могли бути поважною причиною неявки позивача та його представника в судове засідання, призначене на 12 год. 30 хв., тобто через дві години після закінчення повітряної тривоги.
Доказів того, що запізнення сталось через чергу на вході в суді, матеріали справи не містять. У справі також відсутні відомості про повідомлення позивачем або його представником суд щодо запізнення останнього в судове засідання.
Колегія суддів також звертає увагу, що право ОСОБА_1 на доступ до суду не є порушеним, оскільки після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, заявник має право звернутися до суду повторно відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України.
Аргументи касаційної скарги про те, що для залишення позову без розгляду суди попередніх інстанцій мали процесуальний обов'язок проаналізувати причини як першої, так і повторної неявки позивача у судове засідання, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки вони ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм чинного законодавства.
Колегія суддів також вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 грудня 2022 року в справі № 910/12184/20, від 12 січня 2023 року в справі № 205/3009/16-ц, від 22 грудня 2022 року в справі № 910/2116/21, оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.
Так, у справі № 910/12184/20 касаційний суд аналізував питання застосування припису пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України у залежності від того, чи вказувалося (або не вказувалося) в ухвалі суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі про обов'язковість явки учасника судового процесу в засідання суду.
У справі № 205/3009/16-ц суди установили, що позивача було належним чином повідомлено про місце, дату і час судового розгляду справи, проте він в судове засідання двічі не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. За таких обставин суд касаційної інстанції констатував, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без розгляду, натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції.
У справі № 910/2116/21 Верховний Суд вважав передчасним завершення апеляційного перегляду справи у першому судовому засіданні за відсутності представників сторін, які не мали можливості з'явитися у судове засідання з поважних причин через оголошення сигналу "повітряна тривога", що свідчить про неналежне виконання апеляційним судом обов'язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович