4-с/754/113/23
Справа № 754/11564/22
УХВАЛА
Іменем України
30 жовтня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Париста А.С.
за участі: представника скаржника - Цирулевського Р.О.
державного виконавця - Гудзя Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзя Романа Володимировича, стягувач - ОСОБА_2 ,
ВСТАНОВИВ:
11 серпня 2023 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзь Романа Володимировича, в якій скаржник просив: визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзь Романа Володимировича щодо не розгляду вимоги ОСОБА_1 від 24.03.2023 року, від 05.07.2023 року, від 14.07.2023 року, від 07.08.2023 року про зняття арешту з майна в рамках виконавчого провадження №71095331. Зобов'язати посадових осіб Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт майна боржника, винесеною в рамках виконавчого провадження № 71095331.
Свої вимоги мотивовані тим, що на виконанні Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №71095331 з примусового виконання судового наказу № 754/11564/22 виданого 23.01.2023 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 12.12.2022 і до досягнення найстаршої дитини повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно. 20.02.2023 року постановою про відкриття виконавчого провадження № 71095331 відкрито виконавче провадження на підставі заяви ОСОБА_2 . Того ж дня, 20.02.2023 року старшим державним виконавцем Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзь Романом Володимировичем винесено Постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 . Оскільки боржник ОСОБА_1 є ФОП, тому розмір заборгованості за аліментами вираховується від середньостатистичної заробітної плати по регіону. Окрім того боржник є пенсіонером по інвалідності (2 група), що підтверджується відповідним посвідченням. Квитанціями від 22.03.2023 року ОСОБА_1 було оплачено 18592,54 грн., заборгованості по аліментах, 7115,67 грн. аліменти за березень 2023 року та 269 грн. витрати виконавчого провадження. Копії квитанцій були додані заявою від 24.03.2023 року та містяться в матеріалах виконавчого провадження. Також даною заявою ОСОБА_1 просив зняти арешт , оскільки заборгованість відсутня. Однак заява була проігнорована, жодної відповіді не надано. У подальшому ОСОБА_1 кожного місяця були оплачені аліменти: за квітень 2023 року на суму 7115,67 грн., квитанція від 06.04.2023 року; за травень 2023 року на суму 7115,67 грн., квитанція від 07.05.2023 року; за червень 2023 року на суму 7115,67 грн., квитанція від 05.06.2023 року. Зазначені квитанції були додані до матеріалів виконавчого провадження Заявою від 05.07.2023 року про видачу довідки про відсутність заборгованості. Однак заява була проігнорована, жодної відповіді не надано. Також 05.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту, якою керуючись п.7 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», просив зняти арешт, оскільки заборгованість відсутня, аліменти оплачуються вчасно, а тому арешт має бути скасований. Однак заява була проігнорована, жодної відповіді не надано. У подальшому аліменти за липень 2023 року у розмірі 7115,67 грн. ОСОБА_1 сплатив квитанцією від 06.07.2023 року та долучив її до матеріалів справи заявою від 14.07.2023 року. Даною заявою ОСОБА_1 повторно просив зняти арешт, оскільки заборгованість по оплаті періодичних платежів відсутня. Однак вкотре заява було проігнорована, жодної відповіді не надано. У подальшому адвокат Цирулевський Р.О. звернувся до Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) із адвокатським запитом від 27.07.2023 року, яким просив надати інформацію чи знятий арешт всього нерухомого майна, який накладений Постановою від 20.02.2023 року №71095331 на все майно ОСОБА_1 після погашення заборгованості? Якщо не знятий, повідомити підстави не зняття арешту. Також просили надати копії відповідей на заяви від 24.03.2023 року, від 05.07.2023 та від 14.07.2023 року. Станом на сьогоднішній день адвокатський запит проігнорований. Вищезазначені заяви про зняття арешту були прийнятті та завантажені в системі АСВП. За серпень 2023 року аліменти оплачені квитанцією від 04.08.2023 року, яку долучено до матеріалів справи заявою від 07.08.2023 року. Даною заявою ОСОБА_1 повторно просив зняти арешт, оскільки заборгованість по оплаті періодичних платежів відсутня. Однак вкотре заява була проігнорована, жодної відповіді не надано. Окрім цього Боржник, в особі адвоката Цирулевського Р.О., а також особисто, неодноразово звертався до державного виконавця, ОСОБА_5 з проханням розглянути подані заяви та скасувати арешт, так як Боржник є ФОП та отримав дохід за 4-й квартал 2022 року та має оплатити розмір заборгованості саме виходячи з розміру отриманого доходу. В той же час письмово надавати таку відповідь відмовився, як і ігнорує звернення в подальшому. Станом на сьогоднішній день арешт накладений Постановою від 20.02.2023 року - не знятий, державний виконавець грубо ігнорує вимоги закону, щодо припинення арешту, а також не надає жодної відповіді на неодноразові звернення, щодо зняття арешту, у зв'язку з чим Боржник вимушений звертатися до суду, оскільки така бездіяльність державного виконавця порушує права ОСОБА_1 вільно розпоряджатися власним майном.
29.08.2023 року та 11.09.2023 року від скаржника ОСОБА_1 на адресу суду надійшли додаткові пояснення до скарги на бездіяльність державного виконавця, відповідно до яких, скаржник зазначає, що 25.08.2023 року при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження № 71095331 стало відомо додаткові обставини та факти, які підтверджують викладені в скарзі обставини. Так, як зазначалось в скарзі Боржник ОСОБА_1 є безробітним, однак до 29.03.2023 року був ФОП на спрощеній системі оподаткування, а тому розмір заборгованості за аліментами вираховується від середньостатистичної заробітної плати по регіону у відповідності до вимог ч.2 ст.195 Сімейного кодексу України. Окрім того ОСОБА_1 є пенсіонером 2-ї групи по інвалідності (інвалід Армії), Довічно, про що було повідомлено державного виконавця заявою від 24.03.2023 року про погашення боргу. 29.03.2023 року ОСОБА_1 припинив діяльність ФОП, про що було винесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, починаючи з квітня 2023 року пенсія це єдиний сталий дохід. Відповідно до довідки ГУ Пенсійного фонду України у м. Києві від 06.03.2023 року №229, про розмір призначеної пенсії ОСОБА_1 , наданої на запит державного виконавця, останній отримує пенсію у наступному розмірі: грудень 2022 - 6713,47 грн., січень 2023 -6713,47 грн., лютий 2023 - 6713,47 грн., березень - 2023 - 8036,02 грн. Станом на сьогодні розмір пенсії також становить -8036,02 грн. щомісячно. Про зазначені (обставини) (припинення діяльності ФОП) повідомлялось державного виконавця заявою від 14.07.2023 року, у зв'язку з чим розмір заборгованості починаючи з квітня 2023 року мав нараховуватися вже виключно з єдиного доходу, пенсії, оскільки ФОП було припинено,і нараховувати розмір заборгованості виходячи з розміру середньостатистичного заробітку по регіону не має правової підстави, оскільки боржник отримує дохід у розмірі пенсії. Тобто станом на 29.08.2023 року, у разі розрахунку заборгованості у відповідності до вимог ст.. 71 Закону України « Про виконавче провадження» та ст.. 195 Сімейного кодексу України, боржник ОСОБА_1 не має жодної заборгованості по аліментах, та має переплату у розмірі 10038,40 грн. Окрім того боржник має у приватній власності автомобіль Toyota Auris 2013 року випуску, що підтверджується відповіддю МВС на запит № 156506666 від 20.02.2023 року. Таким чином по при те, що ОСОБА_1 не має жодної заборгованості по аліментах, та має переплату у розмірі 10 038,40 грн., у останнього є довічний сталий дохід у виді пенсії у розмірі 8036,02 грн. щомісячно, а також рухоме майно Toyota Auris 2013 року випуску, за рахунок яких може бути забезпечено виконання рішення суду про стягнення аліментів, у зв'язку з чим арешт накладений постановою від 20.02.2023 року має бути знятий на підставі п.7 ч.4 ст.59 Закону України « Про виконавче провадження». Як зазначалося раніше, квитанціями від 22.03.2023 року ОСОБА_1 було оплачено 18592,54 грн. заборгованості по аліментах, 7115,67 грн. аліменти за березень 2023 року та 269 грн. витрати виконавчого провадження. У подальшому ОСОБА_1 були оплачені аліменти: за квітень 2023 року на суму 7115,67 грн., квитанція від 06.04.2023 року; за травень 2023 року на суму 7115,67 грн., квитанція від 07.05.2023 року; за червень 2023 року на суму 7115,67 грн., квитанція від 05.06.2023 року; за липень 2023 року у розмірі 7115,67 грн. квитанція від 06.07.2023 року; за серпень 2023 року у розмірі 7115,67 грн., квитанція від 04.08.2023 року; за вересень 2023 року у розмірі 7115,67 грн., квитанція від 06.09.2023 року. Вкотре Боржник в особі адвоката Цирулевського Р.О. звернувся до Деснянського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявами про перерахунок боргу та скасування заходів примусового виконання, скаргою на дії державного виконавця. Дана заява та скарга ігноруються посадовими особами. А також станом на сьогоднішній день, у разі розрахунку заборгованості, боржник ОСОБА_1 не має жодної заборгованості по аліментам та має переплату у розмірі 14475,40 грн.
Представник скаржника ОСОБА_6 у судовому засіданні просив задовольнити скаргу.
Державний виконавець Гудзь Р.В. у судовому засіданні заперечувала щодо вимог скарги. Надано копію виконавчого провадження № 71095331.
У судове засідання стягувач не з'явився, про розгляд справи сповіщався належним чином.
Відповідно до ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
У відповідності до приписів ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до приписів ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
За змістом наведених норм однією з обов'язкових умов для задоволення скарги є доведеність факту порушення прав боржника внаслідок дій виконавця. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а заявник посилається лише на формальне недотримання закону, у суду немає правових підстав для задоволення скарги.
Згідно з вимогами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та у порядку, встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження №71095331 та наданих Деснянським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) пояснень в судовому засіданні державним виконавцем Гудзь Р.В. встановлено наступне.
Згідно даних АСВП у Відділі на виконанні перебуває виконавче провадження №71095331 з примусового виконання виконавчого листа №754/11564/22 від 23.01.2023 року виданого Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку, щомісяця, починаючи з 12.12.2022 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.
Боржник ОСОБА_1 вважає що заборгованості на день звернення до суду не існує, а тому накладений арешт на все його майно є безпідставним. Відповідно до цього був вимушений звернутися до державного виконавця із заявами про зняття такого арешту який накладений безпідставно.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №71095331 Деснянським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 19.04.2023 року боржнику ОСОБА_1 , на його звернення від 24.03.2023 року щодо зняття арешту з майна в рамках даного виконавчого провадження надано відповідь з якої вбачається, що 01.04.2023 року державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості з урахуванням доданих платіжних інструкцій про сплату аліментів, згідно якого заборгованість складає станом на 31.03.2023 року в розмірі 191945,57 грн.
Відповіддю від 07.07.2023 року на заяву від 05.07.2023 року щодо зняття арешту повідомлено, що 01.07.2023 року державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості з урахуванням доданих платіжних інструкцій про сплату аліментів, згідно якого заборгованість складає станом на 30.06.2023 в розмірі 213982,83 грн.
Відповіддю від 20.07.2023 року на заяву від 14.07.2023 року щодо зняття арешту повідомлено, що 01.07.2023 року державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості з урахуванням доданих платіжних інструкцій про сплату аліментів, згідно якого заборгованість складає станом на 30.06.2023 в розмірі 213 982,83 грн.
Відповіддю від 01.09.2023 року на заяву від 07.08.2023 року щодо зняття арешту повідомлено, що 01.09.2023 року державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості з урахуванням доданих платіжних інструкцій про сплату аліментів, згідно якого заборгованість складає станом на 31.08.2023 в розмірі 228674,33 грн.
Окрім того, боржнику ОСОБА_1 було роз'яснено, що Відповідно до ч.8 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно, і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до приписів статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувана про примусове виконання рішення; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувана від примусового виконання судового рішення; затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувана чи боржника; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування або визнання не чинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувана від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувану, або знищення речі, що має бути передана стягувану в натурі або оплатно вилучена; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України; якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувана - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотеко держателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням; списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа.
Згідно зі статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ("Горнсбі проти Греції" (Hornsby V. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці ("Чіжов проти України" п. 40).
Крім того, у рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
За позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішенні від 15 травня2019 року № 2-р(ІІ)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. З мотивувальної частини рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Враховуючи викладене вище, зважаючи на те, що на час звернення до суду з даною скаргою за виконавчим провадженням №71095331 яке було відкрите державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзем Р.В. - не здійснено перерахунок розміру заборгованості по аліментах.
Тому, у разі відсутності такої заборгованості, заявник може звернутися до державного виконавця із заявою про скасування вжитих обмежень.
Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання 46 січень 2021 року - червень 2022 року Огляд судової практики ВС судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Законодавчо закріплено імперативний обов'язок державного виконавця (усіх рівнів відповідно до визначеної структури) дотримуватися вимог Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.
Законодавцем встановлено чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Оскільки державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен виконувати ці вимоги законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до яких належать верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Недотримання зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
З огляду на вище викладене, суд не вбачає підстав для задоволення скарги та зобов'язання державного виконавця вчинити конкретну дію в межах його повноважень при вирішенні питання скасування арешту майна.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 260,447,450,451 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзя Романа Володимировича залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 02 листопада 2023 року.
Суддя: