Справа № 447/2402/23 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.
Провадження № 22-ц/811/2436/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м.Львів
Справа № 447/2402/23
Провадження № 22ц/811/2436/23
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області, ухвалене у м.Миколаєві 10 серпня 2023 року у складі судді Головатого А.П., у справі за заявою ОСОБА_3 , з участю заінтересованої особи: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -
ВСТАНОВИВ:
2 серпня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису. Просить винести обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на 6 місяців, яким заборонити перебувати в місці його (заявника) проживання в будинку АДРЕСА_1 ; вести з ним ( ОСОБА_3 ) листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб; наближатися на відстань менше 100 м до місця його проживання. В обґрунтування заяви посилається на те, що він ( ОСОБА_3 ) проживає за вказаною адресою із своєю дружиною ОСОБА_4 . Будинок є також місцем проживання його (заявника) сестри з дитиною, до яких навідується батько дитини - ОСОБА_2 , який проживає у смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області. Вказує, що в результаті конфлікту ОСОБА_2 , який неодноразово погрожував йому (заявнику) завдав йому ( ОСОБА_3 ) тілесних ушкоджень під час тривалого побиття, після чого він (заявник) звернувся із заявою до поліції. Тяжкість тілесних ушкоджень, їх характер призвели до того, що заявник вимушений був перенести операцію, тривалий час відновлюватися та приховувати своє обличчя. Враховуючи, що помешкання, у якому він проживає з сестрою, до якої навідується її чоловік ОСОБА_2 , є спільним, не розподіленим. Після побиття з боку ОСОБА_2 продовжуються погрози. Стверджує, що він ( ОСОБА_3 ) є жертвою домашнього насильства у формі фізичного насильства, яке вчиняється ОСОБА_2 . Просить заяву задовольнити.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 10 серпня 2023 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Видано обмежувальний припис, яким вжито заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 строком на 3 місяці та заборонено: перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 ; вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб з постраждалою особою ОСОБА_3 ; наближатися на відстань менше 100 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 .
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 . Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви. Вказує, що перебуває у шлюбі із ОСОБА_5 , з якою у них є малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання його дружини (сестри заявника) та дитини зареєстроване у будинку АДРЕСА_1 . Дитина відвідує дитячий садок у м. Миколаїв. Зазначає, що, в основному, він ( ОСОБА_2 ) з дружиною та дитиною проживають у смт. Івано-Франкове, однак, періодично перебувають за адресою реєстрації дружини та дитини. ОСОБА_3 проживає у вищевказаному будинку постійно. Вказує, що ОСОБА_3 виявляє негативне ставлення до нього ( ОСОБА_2 ), провокує сварки та конфлікти. Зазначає, що він ( ОСОБА_2 ), ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, не пов'язані спільним побутом. Стверджує, що не вчиняв відносно заявника жодних протиправних чи незаконних дій та домашнього насильства у будь-якій формі. Конфлікт 19 липня 2023 року був розпочатий ОСОБА_3 , який поводив себе агресивно, провокував конфлікт, почав наносити йому тілесні ушкодження. Факт зареєстрованого кримінального провадження за заявою ОСОБА_3 не може братися до уваги судом як доказ вчинення домашнього насильства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Встановлено, що ОСОБА_2 одружений із ОСОБА_5 , яка є сестрою ОСОБА_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 разом із її дитиню зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 .
20 липня 2023 року ОСОБА_3 поступив у травматологічне відділення КНП «Стрийська центральна районна лікарня» з діагнозом: поєднана травма, що вбачається з медичної карти стаціонарного хворого №7163.
Згідно протоколу СКТ-обстеження №1620 від 20 липня 2023 року КТ-картина ОСОБА_3 відповідає перелому кісток спинки носа з зміщенням, вдавленому перелому передньої стінки лівої гайморової пазухи з переходом на нижню стінку лівої орбіти. Кров у лівій гайморовій пазусі. 22 липня 2023 року він виписаний із травматологічного відділення для оперативного лікування в отоларинголога, продовжує хворіти. Тимчасово непрацездатний.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 липня 2023 року внесено кримінальне провадження №12023142250000117 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Оскаржуване рішення суду мотивовано наступним.
Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд враховує, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінює ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
На підставі аналізу наданих доказів суд прийшов до висновку, що ризики повторного вчинення щодо заявника фізичного насильства, є реальними.
Згідно із ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 27 Конституції України регламентовано, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису мають бути зазначені, зокрема, п. 3) обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Згідно із ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених в КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою.
Згідно із ч. 2 - 4 ст. 26 цього Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 , оскільки наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявника. Такі висновки ґрунтуються на аналізі наявних в матеріалах справи доказів.
З висновками суду першої інстанції належить погодитися. Такі не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення суду відсутні.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2023 року.
Головуючий-______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк