ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
31.10.2023Справа № 910/11159/23
За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
до Мандрикіної Лідії Кирилівни
про стягнення 150 902,70 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Мандрикіної Лідії Кирилівни (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 150 902,70 грн, з яких: 116 666,11 грн основний борг та 34 236,59 грн заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Позовні вимоги, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування від 15.09.2021.
Відповідачем у справі є фізична особа, яка вже не є підприємцем, оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність було 05.07.2023 припинено, тому суд відповідно до ст. 176 ГПК України до відкриття провадження у справі звертався з запитом про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Згідно відповіді №147364 від 14.07.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач знята 25.03.2019 з реєстрації за адресою вказаною в позові: АДРЕСА_1 , інші відомості про адресу реєстрації відсутні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/11159/23, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також оскільки за наслідками звернення суду щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - Мандрикіної Лідії Кирилівни не можливо встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування), подальший виклик останньої, як відповідача у справі, постановлено здійснювати через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Окремо, зобов'язано позивача в період з 15.08.2023 по 17.08.2023 надати суду: виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем починаючи з 15.09.2021 та на даний час та письмове підтвердження, чи не змінилася, станом на день надання підтвердження, ціна позову (та у випадку повного або часткового погашення відповідачем спірної суми - надати докази такого погашення).
01.08.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому остання заперечує щодо задоволення позову.
17.08.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
26.09.2023 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивачем з карткового рахунку відповідача списуються грошові кошти, як прострочена заборгованість за кредитним договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 розгляд справи №910/11159/23 постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.10.2023. У порядку ст.74 ГПК витребувано в позивача: виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем починаючи з 15.09.2021 та на даний час; письмові пояснення, з нормативно-правовим обґрунтуванням відносно того, що з карткового рахунку відповідача після звернення до суду з даним позовом списуються кошти, як прострочена заборгованість; письмове підтвердження, чи не змінилася, станом на день надання підтвердження, ціна позову (та у випадку повного або часткового погашення відповідачем спірної суми - надати докази такого погашення), встановлено позивачу строк для надання документів/пояснень до 25.10.2023. Окрім того, попереджено позивача про те, що в разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез'явлення його представника в судове засідання, позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України може бути залишений без розгляду
24.10.2023 від представника відповідача надійшла заява про участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 клопотання представника відповідача про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції повернути заявнику без розгляду, з підстав наведених в ухвалі.
У підготовче засідання 31.10.2023 сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданнями підготовчого провадження, зокрема, є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
За змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 ГПК України).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;.
При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду слід мати на увазі, що застосування наведеної норми ГПК України можливе лише за наявності таких умов (стосовно документів):
- документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або в разі оголошення перерви в судовому засіданні - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду без поважних причин.
Суд звертається до подібних висновків стосовно застосування цієї норми, які були викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 20.05.2019 у справі № 917/1494/17, від 23.08.2019 у справі № 910/13094/17 (пункт 7.9), від 12.09.2019 у справі № 910/498/18.
Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.
Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ГПК України.
У розумінні наведених положень, залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України можливе, зокрема, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору. При цьому, господарський суд має з'ясувати наявність або відсутність поважних причин неподання витребуваних доказів, яким чином неподання такого доказу перешкоджає вирішенню спору, у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, за відсутності витребуваного доказу.
Статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Як вже було зазначено вище, ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 та 27.09.2023 у порядку ст.74 ГПК України витребувано в позивача: виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем починаючи з 15.09.2021 та на даний час, письмові пояснення, з нормативно-правовим обґрунтуванням відносно того, що з карткового рахунку відповідача після звернення до суду з даним позовом списуються кошти, як прострочена заборгованість та письмове підтвердження, чи не змінилася, станом на день надання підтвердження, ціна позову (та у випадку повного або часткового погашення відповідачем спірної суми - надати докази такого погашення).
Суд зазначає, що судом встановлювалися строки для подання вказаних документів та пояснень, зокрема, ухвалою від 27.09.2023 встановлено строк до 25.10.2023.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 направлялись судом на зазначену позивачем у позові для листування та була отримана останнім 09.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №060050689244.
Суд наголошує, що попереджав позивача про те, що в разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез'явлення його представника в судове засідання, позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України може бути залишений без розгляду.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно із ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 80 ГПК України).
Позивач з клопотанням, у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України про продовження строку на виконання вимог ухвал, до суду не звертався та не навів причин неможливості повідомлення суду, в строки встановлені ухвалою, про неможливість надання таких доказів.
Позивачем не наведено та не доведено поважних причин, які об'єктивно від нього не залежали, з урахуванням конкретних обставин справи, або які унеможливлювали чи істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій щодо належного виконання вимог ухвал суду. Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження вжиття відповідних заходів для належного виконання вимог суду, що є порушенням вимог статті 42 ГПК України, якою встановлено, зокрема обов'язок сторони щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконання процесуальних дій у встановлені законом або судом строки.
Наведене на переконання суду свідчить про свідому бездіяльність позивача.
Суд акцентує увагу на те, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Для з'ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити розрахунок заборгованості і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Так, предметом розгляду даної справи є стягнення 116 666,11 грн основного боргу за кредитним договором та 34 236,59 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Отже, при розгляді даної справи суд має, зокрема, встановити чи дійсно позивач має право на стягнення такого боргу.
Відповідач, заперечуючи проти позову вказує, що під час знаходження справи в проваджені суду позивачем списуються у нього з карткового рахунку грошові кошти, як прострочена заборгованість за кредитним договором.
Ненадання позивачем витребуваних доказів, позбавляє суд можливості встановити наявність в позивача права на стягнення боргу та перевірити розрахунки позивача, з метою недопущення подвійного стягнення грошових коштів з відповідача. Вказані обставини перешкоджають вирішенню спору по суті з урахуванням вимог статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності.
Отже, вказана бездіяльність позивача перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи та свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відповідно до частини 9 статті 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;
Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід'ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.
Крім того, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в справі Perez deRada Cavanilles проти іспанії (№ 2809095, рішення від 28.10.1998) зазначає, що право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками, як існування процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).
У даному випадку право на суд не можна визнати обмеженим. У зв'язку із невиконанням позивачем ухвали суду про витребування належних та допустимих доказів, позивачем були створенні перешкоди для з'ясування вважливих для вирішення справи обставин. У той же час, залишення позову без розгляду відповідно до процесуального закону не є перешкодою для позивача подати такий позов повторно з дотриманням всіх вимог передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи невиконання позивачем ухвал суду від 18.07.2023 та 27.09.2023, оскільки ненадання витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору по суті, а також приймаючи до уваги неявку позивача (його представника) в підготовче засідання та неповідомлення про причини такої неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
У той же час за змістом частини 4 статті 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст. 226, 232, 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Мандрикіної Лідії Кирилівни про стягнення 150 902,70 грн залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена у встановленому законодавством України порядку.
Повний текст складено та підписано 02.11.2023.
Суддя Я.А.Карабань