ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/521/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Бондарчук А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: (відповідач за зустрічним позовом): Рівний Є.О. - довіреність №020/02/23 від 07.02.2023 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: (позивач за зустрічним позовом): Рудик В.Р. - посвідчення №001279 від 28.01.2022 (в с/з 19.09.2023, 03.10.2023),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-УкрАгро"
про стягнення 1334359,14 грн
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-
УкрАгро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"
про визнання недійсним договору фінансового лізингу №12393SME-FL від
04.01.2022
Товариство з обмеженою відповідальністю" ОТП Лізинг" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-УкрАгро" 1334359,14 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів.
Ухвалою від 24.04.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 24.05.2023.
09.05.2023 до суду від представника відповідача надійшли:
- зустрічний позов від 04.05.2023 про визнання недійсним договору фінансового лізингу №12393SME-FL від 04.01.2022;
- відзив на позовну заяву від 04.05.2023.
15.05.2023 повернулась копія ухвали від 24.04.2023, яка направлялась позивачу.
23.05.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 19.05.2023.
Ухвалою від 24.05.2023 суд прийняв зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-УкрАгро" до спільного розгляду з первісним, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 26.06.2023.
31.05.2023 до суду від представника відповідача (за первісним позовом) надійшли заперечення від 29.05.2023.
06.06.2023 до суду від представника позивача (за первісним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву від 25.05.2023.
Ухвалою від 26.06.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, призначив судове засідання на 26.07.2023.
17.07.2023 до суду повернулася копія ухвали від 26.06.2023, направлена відповідачу (за первісним позовом).
25.07.2023 до суду від представника відповідача (за первісним позовом) надійшли:
- клопотання від 24.07.2023 про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення судової почеркознавчої експертизи;
- заява про доповнення зустрічного позову новими обставинами від 24.07.2023.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошувалися перерви: 26.07.2023 до 28.07.2023, 28.07.2023 до 15.09.2023.
Ухвалою від 28.07.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Тріумф-УкрАгро" від 24.07.2023 про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення судової почеркознавчої експертизи, а також у прийнятті до розгляду заяви ТОВ "Тріумф-УкрАгро" від 24.07.2023 про доповнення зустрічного позову новими обставинами.
31.08.2023 від представника відповідача - Рудика В.Р., надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
11.09.2023 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача за первісним позовом - Кузьмічова О.Д., про витребування доказів, згідно якого він просить поновити пропущений строк на витребування доказів та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" товарно-транспортну накладну до Договору фінансового лізингу №12393-SME-FL від 22 грудня 2021 року, Договір страхування об'єкту лізингу за договором фінансового лізингу №12393-SME-FL з матеріалами фото/відеофіксації об'єкта страхування; зазначені документи, в разі їх отримання, долучити до матеріалів справи.
14.09.2023 на адресу суду надійшла заява про припинення повноважень представника ТОВ "Тріумф-Украгро" адвоката Кузьмічова О.Д. у справі, узв'язку із припиненням договору про правову допомогу.
14.09.2023 від представника відповідача - адвоката Рудика В.Р., надійшла заява про відкладення розгляду справи.
З метою з'ясування обставин, необхідних для вирішення поданих клопотань та реалізації відповідачем за первісним позовом своїх процесуальних прав, у судовому засіданні 15.09.2023 постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 19.09.2023.
Телефонограмами від 18.09.2023 помічником судді було повідомлено представника відповідача (за первісним позовом) та директора відповідача про те, що судове засідання буде продовжено 19.09.2023.
19.09.2023 на адресу суду від нового представника ТОВ "Тріумф-Украгро" - Рудика В.Р надійшли: - клопотання про витребування доказів, в якому він просить повернутися до стадії підготовчого провадження, визнати поважними причини пропуску строку для подачі клопотання про витребування доказів поновити, пропущений строк на витребування доказів та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" товарно-транспортну накладну до Договору фінансового лізингу №12393-SME-FL від 22 грудня 2021 року, Договір страхування об'єкту лізингу за договором фінансового лізингу №12393-SME-FL з матеріалами фото/відеофіксації об'єкта страхування; зазначені документи, в разі їх отримання, долучити до матеріалів справи;
- клопотання про долучення доказів, у якому він просить повернутися до стадії підготовчого провадження, визнати поважними причини пропуску строку для подачі клопотання про долучення доказів, поновити пропущений строк на долучення доказів у справі та долучити додані до цього клопотання докази.
У судовому засіданні 19.09.2023 представник відповідача за первісним позовом пояснив, що клопотання представника відповідача за первісним позовом - Кузьмічова О.Д., про витребування доказів, яке 11.09.2023 надійшло на адресу суду, втратило свою актуальність. При цьому підтримав подані ним 19.09.2023 клопотання та просив їх задовольнити.
Враховуючи зазначене, суд залишив без розгляду клопотання представника відповідача за первісним позовом - Кузьмічова О.Д., про витребування доказів, яке 11.09.2023 надійшло на адресу суду. Також суд ухвалив, враховуючи приписи ст. 207 ГПК України, долучити до матеріалів справи документи, додані до клопотання про долучення доказів, яке надійшло на адресу суду 19.09.2023, а саме: копію заяви ТОВ "Тріумф-Украгро" від 09.09.2023 на адресу ТОВ "АТП Лізинг" про односторонню відмову від договору фінансового лізингу №12393-SME-FL від 04.01.2022 із доказами їх направлення та вручення, докази надсилання клопотання із додатками позивачу за первісним позовом. При цьому суд не встановив порушення строків на їх подання, тому заявлене клопотання про їх поновлення не вирішувалося.
У судовому засіданні 19.09.2023 оголошувалася перерва до 03.10.2023, для надання представниками сторін для огляду оригіналів документів, на яких грунтуються позовні вимоги.
21.09.2023 на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача за первісним позовом, в якому він надав суду докази того, що оригінал договору фінансового лізингу №12393SME-FL від 04.01.2022 з додатками у позивача вилучено слідчими органами.
Ухвалою від 03.10.2023 суд відмовив ТОВ "Тріумф-УкрАгро" в поновленні пропущеного строку на витребування доказів. Щодо клопотання про витребування доказів, суд не встановив наявності обгрунтування неможливості подання цього клопотання у встановленипй строк з причин, що не залежали від заявника, відповідно не встановив також і підстав для поновлення пропущеного строку, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення до стадії підготовчого провадження, про що заявляв представник відповідача за первісним позовом у поданих ним 19.09.20223 клопотаннях.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.10.2023 суд оголосив перерву до 11.10.2023.
11.10.2023 до суду від представника відповідача (за первісним позовом) надійшла заява про неможливість прибути в судове засідання.
Представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Заперечив щодо задоволення зустрічного позову з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (за первісним позовом), господарський суд
ВСТАНОВИВ:
04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавець, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф-УкрАгро" (лізингоодержувач, відповідач за первісним позовом) був укладений договір фінансового лізингу №12393-SME-SL (індивідуальна частина) (а.с.10-14, т.1).
У п.3 індивідуальної частини договору сторони погодили, що невід'ємну частину договору становлять Загальні умови до договору фінансового лізингу в редакції від 17.08.2021, що знаходяться в загальному доступі на веб-сайті лізингодавця да адресою: https://otpleasing.com.ua/agro-auto-fabrica/ та https://otpleasing.com.ua/passenger-car/.
Загальні умови до договору фінансового лізингу є невід'ємною та публічною частиною письмового договору фінансового лізингу, в розумінні статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001.
Відповідно до п.2.1, 2.2 Загальних умов, індивідуальна частина договору - є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України. Шляхом підписання лізингоодержувачем індивідуальної частини договору, лізингоодержувач приєднується до публічної частини договору - Загальних умов.
Загальні умови застосовуються з врахуванням умов індивідуальної частини договору, що укладений між лізингодавцем та лізингоодержувачем.
Згідно з п.4.1 Загальних умов, на умовах договору лізингодавець зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі, та інші платежі згідно з умовами договору.
Відповідно до п.4.2 Загальних умов строк користування лізингоодержувачем об'єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу та зазначається в індивідуальній частині договору. Строк лізингу починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше 1 (одного) року від дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта лізингу.
За п.5.1 Загальних умов приймання лізингоодержувачем об'єкта лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан об'єкта лізингу і відповідність об'єкта лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем, умовам і специфікаціям та умовам договору.
З моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням об'єктом лізингу (п.5.3 Загальних умов).
У випадку, якщо об'єкт лізингу підлягає державній реєстрації, така реєстрація здійснюється на ім'я лізингодавця у визначені чинним законодавством строки. Застереження: лізингоодержувач, після проведення державної реєстрації об'єкта лізингу, за власний рахунок може здійснити тимчасову реєстрацію об'єкта лізингу в державних органах на ім'я лізингоодержувача на строк дії договору виключно за наявності письмової згоди лізингодавця, якщо це допускається законодавством (п.5.4 Загальних умов).
Відповідно до п.6.1 Загальних умов протягом всього терміну дії договору об'єкт лізингу є власністю лізингодавця. З дати підписання акту приймання-передачі (якщо інше не буде погоджено між лізингоодержувачем, лізингодавцем та продавцем письмово), лізингоодержувач має право користуватися об'єктом лізингу у своїй господарській діяльності та зобов'язаний використовувати об'єкт лізингу за його призначенням та згідно з умовами цього договору.
Згідно з п.8.1 Загальних умов лізингоодержувач сплачує лізингодавцю платежі, а також вартість послуг за організацію фінансування, відповідно до Загальних умов та Графіку. Всі платежі за договором виконуються в розмірі та у дату платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у Загальних умовах, Графіку, рахунках, виставлених лізингодавцем та інших документах лізингу, в залежності від випадку, та з урахуванням змін, що можуть відбуватися відповідно до положень документів лізингу. Сплачений лізингоодержувачем перший лізинговий платіж та вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню, якщо інше не передбачено цим договором або не буде погоджено сторонами.
Відповідно до п.8.2 Загальних умов лізингоодержувач зобов'язаний виконати на користь лізингодавця наступні лізингові платежі щодо об'єкта лізингу:
8.2.1. Перший лізинговий платіж, який складається із: авансового лізингового платежу, в розмірі визначеному у відповідному Графіку, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості об'єкта лізингу та має бути сплачений не пізніше дати платежу, вказаної у відповідному Графіку;
8.2.2. Перший періодичний лізинговий платіж складається з: а) відшкодування вартості об'єкта лізингу; б) винагороди лізингодавця, яка розраховується з дати придбання об'єкта лізингу лізингодавцем за договором купівлі-продажу до дати сплати Першого періодичного лізингового платежу, яка визначена в Графіку лізингових платежів для платежу під порядковим номером 1.
8.2.3. Другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із: а) відшкодування вартості об'єкта лізингу; б) винагороди лізингодавця.
Об'єкт лізингу - сівалка точного висіву Great Plains YP1625, нова 1 (одна) одиниця. Технічні характеристики об'єкта лізингу наведені згідно Специфікації, зазначеної в Розділі 2 індивідуальної частини договору (пп.4.1, 4.3 п.4 індивідуальної частини договору).
Строк лізингу - 60 місяців (п.6 індивідуальної частини договору).
Місце передачі об'єкта лізингу - Житомирська область, Хорошівський район, село Радичі, вул. Лесі Українки, буд. 2А (п.7 індивідуальної частини договору).
Дата передачі об'єкта лізингу - п р о т я г о м 5 (п'яти) робочих днів з д а т и о т р и м а н н я о б ' є к т а л і з и н г у л і з и н г о д а в ц е м в і д п р о д а в ц я (п.8 індивідуальної частини договору).
Відповідно до пп.10.1 п.10 індивідуальної частини договору загальна вартість об'єкта лізингу, що передається за договором, на момент укладення договору становить 5875950,00 грн, в т.ч. ПДВ.
Графік оплати лізингових платежів щодо об'єкта лізингу визначається в графіку згідно Розділу 3 індивідуальної частини договору (пп.10.2 п.10 індивідуальної частини договору).
06.01.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу, в якій уточнили вартість об'єкту лізингу - 5909275,00 грн та встановили графік лізингових платежів (а.с.49-51, т.1).
З наданих до справи засвідчених копій документів вбачається, що на виконання умов договору, позивач (за первісним позовом) фізично передав лізингоодержувачу об'єкт лізингу, а саме сівалку точного висіву Great Plains YP1625, нова, 2020 року виготовлення, серійний № GP-C3465Q, вартістю 5909275,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом приймання-передачі до договору фінансового лізингу від 06.01.2022 (а.с.52, т.1) та видатковою накладною №28 від 06.01.2022 (а.с.126 на звороті, т.1).
На виконання умов договору (відповідач за первісним позовом) здійснив наступні оплати по лізингових платежах:
- 06.01.2022 - платіж в розмірі 117 519,00 грн як вартість послуг за організацію фінансування (передбачений графіком платежу в редакції додаткової угоди № 1);
- 06.01.2022 - платіж в розмірі 2 056 582,20 грн як перший лізинговий платіж (авансовий платіж) (передбачений графіком платежу в редакції додаткової угоди № 1);
- 14.02.2022 - платіж в розмірі 40642,73 грн як перший періодичний лізинговий платіж за січень 2022 року (передбачений графіком платежу в редакції додаткової угоди № 1),
що підтверджується банківською випискою від 21.03.2023 вих. №031-1-3-3/73 (а.с.54-55, т.1).
Первісні позовні вимоги ґрунтується на тому, що починаючи з лютого 2022 року відповідач (за первісним позовом) припинив здійснювати платежі, внаслідок чого згідно з розрахунком заборгованості за договором фінансового лізингу №12393-SME-FL від 04.01.2022 (а.с.53) станом на 31.03.2023 у відповідача (за первісним позовом) виникла заборгованість в розмірі 1334359,14 грн.
Відповідач (за первісним позовом) у відзиві на позовну заяву (а.с.94-96, т.1) не визнає позовні вимоги у повному обсязі та вважає їх безпідставними. Вказує на те, що всупереч п.5.4 Загальних умов договору позивач (за первісним позовом) не провів державну реєстрацію об'єкта лізингу як того вимагає чинне законодавство України, а тому твердження позивача (за первісним позовом) про те, що останній виконав належним чином зобов'язання за договором фінансового лізингу та передав відповідачу (за первісним позовом) в платне володіння та користування об'єкт лізингу є хибним, оскільки використовувати в господарській діяльності машини, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, без проведення такої реєстрації заборонено.
Вказує, що в акті приймання-передачі до договору фінансового лізингу від 06.01.2022 зазначено, що разом з об'єктом лізингу передається сервісна книжка, але жодних реєстраційних документів у вказаному акті не зазначено.
Звертає увагу на те, що у п.7 договору (індивідуальної частини) визначено місце передачі об'єкта лізингу: Житомирська область, Хорошівський район, село Радичі, вул. Лесі Українки, буд. 2А. Натомість в акті приймання-передачі від 06.01.2022 до договору зазначено місце складання документа - м.Київ і повністю не зазначено місце передачі об'єкта лізингу відповідно до умов укладеного договору.
Вважає, що оскільки в акті приймання-передачі та видатковій накладній не зазначено місце поставки, тому ці документи не можуть бути беззаперечними доказами передачі об'єкта лізингу.
На думку, відповідача (за первісним позовом) наданими позивачем (за первісним позовом) документами не підтверджується факт реальної передачі-прийняття товару в пункті поставки.
Зазначає, що оскільки фактичної передачі об'єкту лізингу у визначеному договором місці не відбулося, відповідач (за первісним позовом) не проводив оплату лізингових платежів, адже була виключена фактична можливість володіти і користуватися цим об'єктом.
У відповіді на відзив від 19.05.2023 (а.с.122-125, т.1) позивач (за первісним позовом) зазначає, що ним було проведено державну реєстрацію об'єкт лізингу - сівалки точного висіву Great Plains YP1625, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини НОМЕР_1 , виданого Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Київській області. При цьому, положеннями договору не встановлено обов'язку лізингодавця передавати лізингоодержувачу документи, що підтверджують проведеня державної реєстрації одночасно з підписанням Акту приймання-передачі об'єкта лізингу. Крім того, відповідач (за первісним позовом) не надав доказів звернення до позивача (за первісним позовом) щодо проведення державної реєстрації об'єкта лізингу та надання відповідних документів.
Вказує, що відповідач (за первісним позовом), підписавши акт приймання-передачі від 06.01.2022 та скріпивши свій підпис печаткою, підтвердив фактичне приймання об'єкта лізингу.
Зазначає, що невідповідність відомостей про місце складання акту приймання-передачі від 06.01.2022 фактичному місцю передачі об'єкта лізингу викликана технічною помилкою та не впливає на дійсність та реальність господарської операції.
Звертає увагу на те, що твердження відповідача (за первісним позовом) щодо нездійснення лізингових платежів у зв'язку з неотриманням від позивача (за первісним позовом) об'єкта лізингу не відповідає дійсності та спростовується банківською випискою, яка свідчить про здійснення відповідачем (за первісним позовом) 06.01.2022 платежу в сумі 117519,00 грн як вартість послуг за організацію фінансування, 06.01.2022 платежу в розмірі 2056582,20 грн як першого лізингового платежу (авансовий платіж), 14.02.2022 платежу в розмірі 40642,73 грн як першого періодичного лізингового платежу за січень 2022 року.
Вказує, що відповідач (за первісним позовом) не звертався до позивача (за первісним позовом) щодо передачі об'єкта лізингу, не повідомляв про відмову від договору та не вимагав повернення сплачених лізингових платежів, що спростовує твердження відповідача (за первісним позовом) щодо неотримання об'єкта лізингу.
У запереченнях відповідача (за первісним позовом) від 29.05.2023 викладено доводи та міркування аналогічні тим, що вказані у відзиві на позовну заяву.
Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору фінансового лізингу №12393-SME-FL від 04.01.2022.
Відповідно до ч.1,7 ст.292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Згідно з ч.1,2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Факт приймання-передачі об'єкта лізингу підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками юридичних осіб актом приймання-передачі від 06.01.2022 та видатковою накладною №28 від 06.01.2022 (а.с. 52, 100 т.1), а також актом приймання - передачі до договору купівлі-продажу №12393 S від 04.01.2022 (а.с. 83, 83 (зворот), 84, т.1). Зокрема у кожному з актів приймання - передачі вказано, що зауваження відсутні.
Суд також критично оцінює доводи відповідача (за первісним позовом) щодо неотримання за актом приймання-передачі від 06.01.2022 об'єкту лізингу за адресою, вказаною у договорі, з огляду на здійснення відповідачем (за первісним позовом) після підписання цього акту 06.01.2022 - 117519,00 грн оплати послуг за організацію фінансування та 2056582,20 грн першого лізингового платежу (авансового платежу), 14.02.2022 першого періодичного лізингового платежу у розмірі 40642,73 грн, а також з огляду на те, що відповідач (за первісним позовом) звернувся до позивача (за первісним позовом) із заявою про односторонню відмову від договору фінансового лізингу у зв'язку з неотриманням об'єкта лізингу за актом від 06.01.2022 лише 09.09.2023.
Крім того, судом враховується, що у п.7 договору фінансового лізингу (індивідуальної частини) сторонами погоджено місце передачі об'єкта лізингу - Житомирська область, Хорошівський район, село Радичі, вул. Лесі Українки , буд. 2А.
Документ, який містить відомості про господарську операцію у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (в редакції, чинній станом на дату передачі товару), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв'язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов'язків, зокрема, і щодо обов'язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.
Суд звертає увагу на те, що відповідач (за первісним позовом) зсилаючись на ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару), невірно цитує абз.3 ч.2 ст.9 цього Закону, зазначивши "дата і місце складання", тоді як вірним є лише "дата складання". Аналогічну помилку відповідач (за первісним позовом) допускає при зсиланні на п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Наведене додатково свідчить про помилковість тверджень відповідача (за первісним позовом) про обов'язковість вказівки місця передачі товару згідно з нормами чинного законодавства України.
Отже, зазначення у акті прийому-передачі та/або видатковій накладній місця передачі товару не вимагається чинним законодавством України та відсутність адреси або помилкова вказівка невірної адреси не може бути доказом фактичної непередачі майна.
Дослідивши акт приймання-передачі від 06.01.2022 до договору фінансового лізингу та видаткову накладну №28 від 06.01.2022, а також акт приймання - передачі до договору купівлі-продажу №12393 S від 04.01.2022 (а.с. 83, 83 (зворот), 84, т.1) суд встановив, що вказані документи відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів.
Зважаючи на заперечення відповідача за первісним позовом, суд звертає увагу на те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").
Суд також враховує, що у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача (за первісним позовом) до позивача (за первісним позовом) у період з дати підписання акту та видаткової накладної від 06.01.2022 до 09.09.2023 щодо передачі об'єкта лізингу, відсутні повідомлення про відмову від договору та вимоги про повернення сплачених лізингових платежів, що також спростовує твердження відповідача (за первісним позовом) щодо неотримання об'єкта лізингу.
Твердження відповідача (за первісним позовом) стосовно непроведення позивачем (за первісним позовом) державної реєстрації об'єкта лізингу та неможливість у зв'язку з цим його використання у господарській діяльності спростовується наявним у матеріалах справи свідоцтвом серії ОМ №171940 про реєстрацію машини - сівалки Great Plains YP1625, 2020 року випуску, заводський №GP-C3405Q, виданим Головним управлінням Держпродспоживслужби у Київській області (а.с.126, т.1) та відсутністю доказів звернення відповідача (за первісним позовом) до позивача (за первісним позовом) з цього приводу. До того ж обставини щодо реєстрації об'єкта лізингу не впливають на обовя'зок по здійсненні оплат.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 92423318).
За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та виходячи з наведених вище норм процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем (за первісним позовом) не надано належних, допустимих та достовірних доказів на спростування доводів позивача (за первісним позовом) щодо передачі об'єкта лізингу та існування обов'язку відповідача (за первісним позовом) сплачувати лізингові платежі за договором фінансового лізингу №12393-SME-FL від 04.01.2022.
У зазначеному аспекті слід зазначити, що позивачем (за первісним позовом) під час розгляду справи надано суду належні, допустимі та більш вірогідні докази на підтвердження заявлених позовних вимог.
При цьому суд враховує, що до зустрічної позовної заяви додано копії вказаних документів (а.с. 83, 83 (зворот), 84, т.1) саме відповідачем за первісним позовом та засвідчено останнім їх відповідність оригіналам. Також судом взято до уваги, що жодна із сторін не вказувавла на невідповідність оригіналам змісту поданих ними копій документів.
Перевіривши розрахунок заборгованості за лізинговими платежами, суд встановив, що він є арифметично вірним.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 1334359,14 грн лізингових платежів за період з лютого 2022 року по березень 2023 року.
Стосовно зустрічного позову про визнання недійсним з моменту укладення договору фінансового лізингу №12393-SME-FL від 04.01.2022 суд зазначає наступне.
Позивач (за зустрічним позовом) згідно зустрічної позовної заяви (а.с. 73-76, т.1) просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір фінансового лізингу №12393-SME-FL від 04.01.2022. Обґрунтовуючи вказану вимогу позивача (за зустрічним позовом) заперечує виконання відповідачем (за зустрічним позовом) договору фінансового лізингу, оскільки фактично поставка об'єкта лізингу не відбулася за адресою вказаною у договорі та об'єкт лізингу не зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає, що спірний договір суперечить ст.606, 636 ЦК України, оскільки створює для позивача (за зустрічним позовом) зобов'язання, які неможливо виконати, договір фінансового лізингу №12393-SME-FL від 04.01.2022 суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1,4,5 ст.203 ЦК України, що за правилами ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК України, як фіктивного.
Вказує, що маючи спільний інтерес та умисел, представники відповідача (за зустрічним позовом) та ТОВ "Тео-Трейдинг" (продавець об'єкта лізингу) за допомогою спірного договору мали на меті безпідставно отримати кошти з позивача (за зустрічним позовом) в якості лізингових платежів за фактично не поставлений в користування об'єкт лізингу.
У відзиві на зустрічну позовну заяву від 25.05.2023 (а.с.144-149, т.1) відповідач (за зустрічним позовом) наводить доводи аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву від 19.05.2023.
Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 0307.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/12646/16, від 28.02.2018 у справі №909/330/16, від 01.11.2018 у справі № 910/18436/16.
Судом встановлено, що договір фінансового лізингу №12393-SME-FL від 04.01.2022, додаткова угода до №1 від 06.01.2022 до договору, акт приймання-передачі від 06.01.2022 до договору, видаткова накладна №28 від 06.01.2022, підписані представниками сторін і скріплені печатками юридичних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивач (за зустрічним позовом) здійснював виконання спірного договору, зокрема, шляхом прийняття об'єкту лізингу, здійснення оплати лізингових платежів.
Також суд звертає увагу, що відповідно до п.5.8 Загальних умов договору фінансового лізингу, яким передбачено право лізингоодержувача у р а з і п р о с т р о ч е н н я п е р е д а ч і о б ' є к т у л і з и н г у більш як на 30 (тридцять) календарних днів, до моменту передачі йому об'єкту лізингу, м а є п р а в о в і д м о в и т и с я в і д д о г о в о р у в о д н о с т о р о н н ь о м у п о р я д к у, письмово повідомивши про це лізингодавця. Порядок такої відмови від договору та наслідки такої відмови визначаються чинним законодавством України.
Однак, матеріали справи не містять доказів звернення позивача (за зустрічним позовом) до відповідача (за зустрічним позовом) щодо фактичної передачі об'єкта лізингу, як не містять і доказів звернення на підставі п.5.8 Загальних умов договору фінансового лізингу про односторонню відмову від договору до 09.09.2023.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що при укладанні сторонами договору фінансового лізингу не було порушено приписи статей 203, 215 ЦК України, та вказаний правочин відповідає вимогам чинного законодавства, виконання умов договору фінансового лізингу було схвалено ТОВ "Тріумф-УкрАгро", шляхом його підписання, підписання акту прийому-передачі об'єкту лізингу, підписання додаткової угоди №1 до договору з графіком лізингових платежів, прийняття відповідних прав та зобов'язань за укладеним правочином, і їх подальшої реалізації, а тому відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним.
Підписавши договір фінансового лізингу та акт приймання-передачі об'єкту лизингу, акт приймання - передачі до договору купівлі-продажу №12393 S від 04.01.2022, додаткову угоду №1 до договору з графіком лізингових платежів, видаткову накладну №28 від 06.01.2022, здійснивши оплати на виконання умов договору, позивач (за зустрічним позовом) вчинив дії на підтвердження отримання об'єкту в лізинг та його використання, узяв на себе зобов'язання та погодився з умовами та даними, які викладені у вказаних документах, тому для виконання зобов'язань по договору в частині оплат не мають значення факт реєстрації об'єкту лізингу чи відсутність в акті адреси місця передачі об'єкту в лізинг згідно договору.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог зустрічної позовної заяви про визнання недійсним з моменту укладення договору фінансового лізингу №12393-SME-Fl від 04.01.2022 з наведених у зустрічній позовній заяві підстав.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України”, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України”, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.
Враховуючи те, що вимоги первісної позовної заяви задоволені повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено, судовий збір, сплачений за первісним позовом, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача за первісним позовом.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Первісний позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-УкрАгро" (12115, Житомирська область, Житомирський район, с.Радичі, вул. Лесі Українки, 2А, ід. код 39790843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 43, ід. код 35912126):
- 1334359,14 грн заборгованості по лізинговим платежам,
- 20015,39 грн судового збору.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 31.10.23
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу
2,3 - сторонам (рек.)