ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4867/22 (904/2325/23)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до відповідача-1 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ-АГРО", с. Маломихайлівка,
відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Катма Груп", м. Київ,
відповідача-3 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АКЦЕНТ-АГРО", с. Маломихайлівка
про визнання правочинів недійсними
в межах справи №904/4867/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ОПТ", м. Житомир
до боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕНТ-АГРО", Дніпропетровська область, Криничанський район, село Маломихайлівка
про визнання банкрутом
ПРОЦЕДУРА
ТОВ "Суффле Агро Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 СТОВ "АКЦЕНТ-АГРО", відповідача-2 ТОВ "КАТМА ГРУП" та відповідача-3 СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро" про визнання правочинів недійсними.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 07.06.2023.
02.06.2023 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 відкладено підготовче засідання на 03.07.2023.
03.07.2023 на електронну пошту суду від позивача ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшла заява про залишення позовної вимоги без розгляду.
У судовому засіданні 03.07.2023 представником позивача заявлено усне клопотання про продовження строку на подачу заяви про залишення позовної вимоги без розгляду. Також в судовому засіданні представники відповідача-1 та відповідача-3 не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 відкладено судове засідання на 24.07.2023.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 постановлено про проведення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Щодо заяви позивача (вх.№32395/23 від 03.07.2023) про залишення позовної заяви без розгляду, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до поданої заяви позивач просить суд залишити позовну заяву в частині визнання Договору купівлі-продажу №000000425/1 від 17.09.2019 між СТОВ "Акцент-Агро" та ТОВ "Катма Груп" без розгляду, посилаючись на те, що ТОВ "Катма Груп" заявило про підробку договору відступлення права вимоги та непред'явлення вимог до Боржника на підставі Договору купівлі продажу №000000425/1 від 17.09.2019, а також неспростування відповідачами 1, 3 даних обставин, укладення сторонами спірного Договору купівлі-продажу №000000425/1 від 17.09.2019 не порушує прав позивача, у зв'язку з чим позивач просить суд про залишення позовної заяви без розгляду в даній частині.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Пунктом 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
За змістом вказаної норми процесуального закону право позивача на подання заяви про залишення позову без розгляду може бути реалізоване лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто не залежить від мотивів заяви позивача чи волі інших учасників справи.
Зважаючи на те, що вищевказана заява подана позивачем до початку розгляду справи по суті, підписана ЕЦП представника позивача адвоката Нечитайло Т.В., що підтверджується доданим протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 02.07.2023, повноваження якого підтверджуються довіреністю від 10.04.2023, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача та залишення позову №904/4867/22 (904/2325/23) без розгляду в частині визнання Договору купівлі-продажу №000000425/1 від 17.09.2019 між СТОВ "Акцент-Агро" та ТОВ "Катма Груп".
В свою чергу, відповідач-1 та відповідач-3 не скористались наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
Вищевказані ухвали Господарського суду Дніпропетровської області по справі 904/4867/22 (904/2325/23) було направлено відповідачу-1 Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «АКЦЕНТ-АГРО» за адресою: 52342, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Маломихайлівка, вул. Незалежності, буд. 1А та СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро" за адресою: 52342, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Маломихайлівка, вул. Незалежності, буд. 1А засобам поштового зв'язку, а саме рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Однак, поштові відправлення, яким на адресу відповідача-1 та відповідача-2 направлялись ухвали Господарського суду Дніпропетровської області по справі 904/4867/22 (904/2325/23) повернулись до суду з відміткою "за відмовою адресата" та "адресат відмовився".
Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк” в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства” роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність забезпечення права учасників провадження по справі на подачу відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд розглянув позовну заяву у розумний строк.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
11 січня 2023 року Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4867/22 суд вирішив відкрити провадження у справі про банкрутство СТОВ "Акцент-Агро".
СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро" подало заяву із грошовими вимогами до СТОВ "Акцент-Агро".
Між ТОВ «Катма Груп» та СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро" було складено Договір відступлення права вимоги від 06.10.2022. Відповідно до пункту 1.1. даного Договору ТОВ «Катма Груп» відступило право вимоги до СТОВ "Акцент-Агро" СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро" на загальну суму 1 800 000,00 грн. за вищевказаним договором.
Відповідно до пункту 2.1.1. Договору, СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро" зобов'язався компенсувати ТОВ «Катма Груп» відступлене право вимоги в сумі 1 800 000,00 грн. протягом 50 років, тобто до 06.10.2072.
Позивач вважає, що Договір відступлення права вимоги від 06.10.2022 між ТОВ «Катма Груп» та СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро" підлягає визнанню недійсним з огляду на наступне.
Позивач вважає, що оскаржуваний правочин не мав на меті настання реальних наслідків, а тому має бути визнаний недійним відповідно до положень частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України. На думку позивача, спірні договори порушують його права, як кредитора та інших кредиторів боржника.
Наявність кредиторських вимог, які ґрунтуються на спірних договорах, зменшують обсяг грошових коштів, які будуть направлені на погашення кредиторських вимог, у зв'язку з чим позивач просить суд: визнати недійсним Договір відступлення права вимоги від 06.10.2022 року між ТОВ «Катма Груп» та СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро".
Позиція відповідачів 1-3
Відповідач-1 та відповідач-3 не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
Відповідачем-2 подано до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого, відповідач просив суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 06.10.2022 та відмовити в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу №000000425/1 від 17.09.2019. В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що Відповідач 2 дійсно уклав договір купівлі-продажу №000000425/1 від 17/09/2019 року з Відповідачем 1 щодо постачання дизельного пального марки ДТ-Л-К5 у кількості 62,656 тон на загальну суму 1 800 000 гривень. На підтвердження господарської операції Відповідач 2 виписав видаткову накладну №65021 від 17.09.2019 року, яку підписав Відповідач 1 при прийманні товару. На виконання вимог по податкового законодавства Відповідач 2 виписав податкову накладну №917006 від 17.09.2019 року. В 1 не оплатив отриманий Товар та відповідачем-2 направлялася проте відповіді не отримано. Відповідачем-2 прийнято управлінське рішення щодо відмови від заходів примусового стягнення, адже вимагало вкласти додаткові кошти у сплату судового збору та правової допомоги, а перспектив стягнення та реального виконання рішення не було. Також відповідач-2 зазначив що оспорюваний договір дійсно укладався, товар був поставлений Відповідачу 1, а господарська операція була відображена у податковому та бухгалтерському обліку нашого підприємства. У той же час, Договір відступлення права вимоги від 06 жовтня 2022 року ТОВ «КАТМА ГРУП» не укладався. Відступлення прав вимоги у податковому та бухгалтерському обліку нашого підприємства не відображено. Жодних оплат відповідно до оспорюваного Договору Відповідач 2 не отримував.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування у даній справі є законність укладених правочинів, наявність порушеного права позивача.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Між ТОВ «Катма Груп» та СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро" було складено Договір відступлення права вимоги від 06.10.2022. Відповідно до пункту 1.1. даного Договору ТОВ «Катма Груп» відступило право вимоги до СТОВ "Акцент-Агро" СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро" на загальну суму 1 800 000,00 грн. за вищевказаним договором.
Відповідно до пункту 2.1.1. Договору, СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро" зобов'язався компенсувати ТОВ «Катма Груп» відступлене право вимоги в сумі 1 800 000,00 грн. протягом 50 років, тобто до 06.10.2072.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи N 910/4994/18).
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи N 910/4994/18).
Судом також зауважує, що статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 статті 215 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, необхідно, з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України, розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
За змістом статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
На думку суду, визнання спірного договору недійсним є належним та ефективним способом захисту прав позивача, порушених внаслідок укладення спірного правочину, що в свою чергу повністю відповідає завданням господарського судочинства та міжнародно-правовим зобов'язанням держави Україна щодо охорони права власності приватних суб'єктів, що перебувають під її юрисдикцією.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також суд звертає увагу на той факт, що відповідно до пункту 2.1.1. Договору відступлення права вимоги від 06.10.2022, СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро" зобов'язався компенсувати ТОВ «Катма Груп» відступлене право вимоги в сумі 1 800 000,00 грн. протягом 50 років, тобто до 06.10.2072.
Господарський суд не може вважати доведеним факт непідписання договору відступлення права вимоги з боку ТОВ "Катма Груп", оскільки відповідна судова почеркознавча експертиза по справі не призначалась. При цьому суд бере до уваги те, що відступлення права вимоги на умовах оплати протягом 50 років не має прозорої ділової мети і свідчить про фіктивність спірного правочину.
За наведених обставин господарський суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним Договір відступлення права вимоги від 06.10.2022 року між ТОВ «Катма Груп» та СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро".
З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в частині визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 06.10.2022.
СУДОВІ ВИТРАТИ
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст. 129 ГПК України).
Отже, враховуючи що спір виник внаслідок неправильних дій СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро", яким подано заяву про визнання грошових вимог до СТОВ "Акцент-Агро", що ґрунтувалась на спірних договорах, господарський суд дійшов висновку про покладення витрат по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у справі на СТОВ "Агрофірма "Акцент-Агро" відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Зважаючи на вищевикладене та на те, що позов підлягає залишенню без розгляду в частині визнання Договору купівлі-продажу №000000425/1 від 17.09.2019 між СТОВ "Акцент-Агро" та ТОВ "Катма Груп" за заявою позивача, судовий збір в даній частині не підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву позивача (вх.№32395/23 від 03.07.2023) про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
Залишити без розгляду позовну заяву в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу №000000425/1 від 17.09.2019 між СТОВ "Акцент-Агро" та ТОВ "Катма Груп".
Позовні вимоги в частині визнання недійним Договору відступлення права вимоги від 06.10.2022 між СТОВ "Акцент-Агро" та ТОВ "Катма Груп" задовольнити.
Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги від 06.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катма Груп» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Акцент-Агро".
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Акцент-Агро" (52342, Дніпропетровська область, Криничанський район, с.Маломихайлівка, вул. Незалежності, буд. 1А; ідентифікаційний номер юридичної особи 44079897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Б. Хмельницького, буд. 43; ідентифікаційний код юридичної особи 34863309) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Мартинюк