ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2023м. ДніпроСправа № 904/2697/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №8 від 01.11.2013 у загальному розмірі 946 394,75 грн.
Представники:
від позивача: Цуканова Н.В., адвокат;
від відповідача: Демченко А.Г., адвокат.
ПРОЦЕДУРА:
Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути ( урахуванням зменшення позовнихвимог - арк.с. 119-122) з Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №8 від 01.11.2013 у загальному розмірі 890 575,85 грн., що складається з: основний борг у розмірі 797 412,86 грн., 3% річних у розмірі 4 670,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 649,54 грн., пеня у розмірі 77 842,67 грн., а також просить стягнути судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 21.06.2023 о 11:15 год.
01.06.2023 на офіційну електрону поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника позивача - Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2023 у задоволенні клопотання представника позивача - Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.
05.06.2023 на офіційну електрону поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача - Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" надійшла заява участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 у задоволенні заяви представника відповідача - Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.
13.06.2023 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву за вих.№180/07 від 08.06.2023.
19.06.2023 на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
20.06.2023 на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та наступні судові засідання проводити в режимі відеоконференції.
20.06.2023 на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи.
У призначене підготовче судове засідання 21.06.2023 представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 клопотання представників сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 26.07.2023 о 10:00 год. в режимі відеоконференції за участю представників сторін.
У призначене підготовче судове засідання 26.07.2023 представники сторін в режимі відеоконференції не приєдналися.
03.07.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
11.07.2023 від позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову (зменшення позовних вимог), у які просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 797 412,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 649,54 грн, 3% річних у розмірі 4 670,78 грн, пеню у розмірі 77 842,67 грн, всього 890 575,85 грн.
21.07.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 28.08.2023 включно та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 06.09.2023 о 10:30 год. та проводити в режимі відеоконференції за участю представників сторін.
06.09.2023 від позивача на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд підготовчого засідання без участі представника та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
06.09.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
У призначене підготовче судове засідання 06.09.2023 представники сторін в режимі відеоконференції не приєдналися.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2023 о 11:00 год. в режимі відеоконференції за участю представників обох сторін.
Протокольною ухвалою 04.10.2023 оголошено перерву до 16.10.2023 о 10:30 год. в режимі відеоконференції за участю представників обох сторін.
У призначене судове засідання 16.10.2023 представники сторін в режимі відеоконференції не приєдналися.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 16.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
ПОЗИЦІЇ СТОРІН:
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 797 412,86 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №8 від 01.11.2013 щодо повної та своєчасної оплати прийнятої від останнього теплової енергії.
Позиція відповідача
Відповідач визнав суму основної заборгованості, однак не погодився з позовними вимогами в частині нарахованих позивачем штрафу, пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідач зазначає на зміни в законодавстві, щодо звільнення виробників теплової енергії від нарахування пені та штрафів на період дії карантину, тому позивачем протиправно було нараховано суму пені та штрафу.
Відповідач стверджує, що позивач не мав права нараховувати пеню та штраф починаючи ще з 12.03.2020 року по день подання позову 18.05.2023р. відповідачу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2013 між Державним підприємством “Криворізька теплоцентраль”, правонаступником якого є Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль” (далі по тексту - Позивач та/або АТ “КТЦ” та/або Теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством теплових мереж “КРИВОРІЖТЕГОІОМЕРЕЖА” (далі по тексту - Відповідач та/або Споживач, КПТМ “КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА”) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №8 у редакції протоколу розбіжностей (далі по тексту - Договір).
Згідно із Дислокацією споживача до Договору та Додатковою угодою № 5 від Н.Ї2.2014до Договору встановлено адреси надання послуги (об'єкти дислокації).
Відповідно до п.10.3. Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
З огляду на зазначене, Договір є чинним та розповсюджує свою дію на взаємовідносини сторін, що виникли на його підставі.
Державне підприємство “Криворізька теплоцентраль” 16.03.2017 перетворено у Публічне акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль”, про що внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного Кодексу України, ПАТ “Криворізька теплоцентраль” є правонаступником ДП “Криворізька теплоцентраль”.
В результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту публічного акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль”, що пов'язані зі зміною типу товариства у відповідності до Закону України “про акціонерні товариства” від 17.09.2008 р. № 51.4-VI, змінено найменування товариства на Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль” (далі-Позивач, АТ “КТЦ” та/або Постачальник), про що 14.05.2018 року внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією в розумінні статті 1 Закону України “Про теплопостачання” № 2633-ІУ від 02.06.2005р. (зі змінами та доповненнями (далі - Закон), як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Відповідно до п.1.1. Договору, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Додатком 1 до Договору встановлено обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу. Так, за змістом п.1 Додатку, приєднане теплове навантаження Q=0,1380 Гкал/годину, в тому числі на опалення Qо-0,1380 Гкал/годину.
З урахуванням включених до Договору приміщень, відповідно до Додаткової угода № 5 до Договору - максимальне теияове навантаження яа такі ириміщевня встановлено: Q=0,017 Гкал/годину.
Відповідно до п. 4.2.1. Договору, Теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати протягом зазначеного в договорі часу безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв), або за затвердженим уповноваженим органом місцевого самоврядування режимом (графіком) постачання теплової енергії для потреб опалення, гарячого водопостачання, вентиляції, кондиціювання та інші технологічні потреби.
За умовами п.п. 3.2.4. - 3.2.5. Договору, Споживач зобов'язаний додержуватися затверджених договірних значень споживання теплової енергії за кожним параметром, в обсягах, які визначені в Додатку 1, не допускаючи їх перевищення. Виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.
Споживач зобов'язаний безперебійно забезпечувати тепловою енергією власні системи теплоспоживання, а також, згідно з Договором, системи теплоспоживання Субспоживачів, приєднаних до теплового обладнання Споживача (п. 3.2.17 Договору).
Оплата за теплову енергію здійснюється Покупцем-Споживачем виключно в грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується Покупцем-Споживачем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту Споживачем-Покунцем теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії (п. 6.3. Договору ).
Відповідно до п. 6.5 Договору у Споживачів-Покупців, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості голин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Покупця-Споживача у розрахунковому періоді.
На виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 490 від 22.09.2021 “Про початок опалювального сезону 2021/2022 років”, № 358 від 23.03.2022 “Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років”, № 760 від 28.09.2022 “Про початок опалювального сезону 2022/2023 років” та №338 від 22.03.2023 “Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років” Позивачем своєчасно розпочато та вчасно закінчено опалювальні сезони 2021-2022 та 2022-2023, у м. Кривому Розі .
Факт поставки теплової енергії до об'єктів дислокації підтверджується, окрім іншого, актами подачі та припинення подачі теплоносія.
Відповідно до акту передачі-прийняття теплової енергії:
- № 10028 від 31.03.2022 Відповідачу у березні 2022 року поставлено 43,24 Гкал теплової енергії на суму 298 992,14 гри.;
- № 25691 від 30.11.2022 Відповідачу у листопаді 2022 року поставлено 18,31 Гкал теплової енергії на суму 97 853,40 грн.;
- № 29132 від 31.12.2022 Відповідачу у грудні 2022 поставлено 42,64 Гкал теплової енергії на суму 227 879,24 грн.;
- № 232 від 31.01.2023 Відповідачу у січні 2023 року поставлено 32,82 Гкал теплової енергії на суму 175 398,61 грн.;
- № 3818 від 28.02.2023 Відповідачу у лютому 2023 року поставлено 36,93 Гкал теплової енергії иа суму 197 363,52 грн.;
- № 7399 від 31.03.2023 Відповідачу у березні 2023 року поставлено 18,49 Гкал теплової енергії на суму 98 815,37 грн.
Позивач зазначив, що акти № 25691 від 30.11.2022, № 29132 від 31.12.2022, № 3818 від 28.02.2023 та № 7399 від 31.03.2023 підписані КПТМ “КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА” підписано з зауваженнями та коригуванням.
Проте, 08.03.2023 АТ “Криворізька теплоцентраль” отримало лист від Відповідача № 670/12 від 07.03.2023, в котрому останній зазначив, що ним з'ясовано підстави нарахування теплової енергії на об'єкт “Котельня дільниця міської лікарні № 9” за адресою: вул. Женевська, 6 та має намір відкоригувати кількість нарахованої теплової енергії за листопад 2022 року - 2,06Ткал на суму 11 009,17 грн. з ПДВ, грудень 2022 року - 2,84 Гкал на суму 15 177,69 гри. з ПДВ, січень 2023 року - 2,2 Гкал на суму 11 757,37 грн, з ПДВ у акті за лютий 2023 року.
Також, з листом було направлено інформацію щодо коригування вартості покупної теплової енергії згідно Договору № 8 від 01.11.2013.
Позивач зазначив, що Відповідачем та Позивачем складено акт звірки взаєморозрахунків від 31.03.2023, Відповідно до якого заборгованість за Договором №8 від 01.11.2013 у КПТМ “КРИВОРІХСГЕГОІОМЕРЕЖА” перед АТ “Криворізька теплоцентраль” складає 797 412,86 грн.
Позивач стверджує, що Відповідачем порушено умови Договору щодо здійснення оплати за спожиту теплову енергію. Так, Відповідачем було лише частково сплачено за послугу з постачання теплової енергії:
- за березень 2022 сплачено 298 889,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10499 від 17.01.2023 та довідкою № 28 від 25.04.2023 стосовно відображення оплати в регістрах бухгалтерського обліку АТ “Криворізька теплоцентраль”.
Заборгованість за отриману теплову енергію за періоди: березень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень - березень 2023 року становить 797 412,86 грн.
Станом на момент звернення Позивачем до суду з даною позовною заявою про стягнення заборгованості, Відповідач за отриману теплову енергію у повному обсязі не розрахувався.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд взяв до уваги положення п.п. 10.1 та 10.3 договору і встановив відсутність в матеріалах справи письмових доказів про припинення дії договору.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу теплової енергії.
Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору теплопостачальна організація-продавця бере на себе обов'язок поставити відповідачу теплову енергію, в свою чергу відповідач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Факт поставки теплової енергії до об'єктів дислокації підтверджується, окрім іншого, актами подачі та припинення подачі теплоносія.
Відповідно до акту передачі-прийняття теплової енергії:
- № 10028 від 31.03.2022 Відповідачу у березні 2022 року поставлено 43,24 Гкал теплової енергії на суму 298 992,14 гри.;
- № 25691 від 30.11.2022 Відповідачу у листопаді 2022 року поставлено 18,31 Гкал теплової енергії на суму 97 853,40 грн.;
- № 29132 від 31.12.2022 Відповідачу у грудні 2022 поставлено 42,64 Гкал теплової енергії на суму 227 879,24 грн.;
- № 232 від 31.01.2023 Відповідачу у січні 2023 року поставлено 32,82 Гкал теплової енергії на суму 175 398,61 грн.;
- № 3818 від 28.02.2023 Відповідачу у лютому 2023 року поставлено 36,93 Гкал теплової енергії на суму 197 363,52 грн.;
- № 7399 від 31.03.2023 Відповідачу у березні 2023 року поставлено 18,49 Гкал теплової енергії на суму 98 815,37 грн.
Акти № 25691 від 30.11.2022, № 29132 від 31.12.2022, № 3818 від 28.02.2023 та № 7399 від 31.03.2023 підписані КПТМ “КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА” підписано з зауваженнями та коригуванням.
Заборгованість за отриману теплову енергію за періоди: березень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень - березень 2023 року становить 797 412,86 грн., що підтверджується Детальним розрахунком суми грошових зобов'язань - арк.с. 10).
Приписами частини шостої статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно з чинним законодавством України (п. 6.1 договору).
Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем теплову енергію, в силу приписів п. 6.3 договору, здійснюється до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.
З огляду на умови договору та наявні у справі докази строк оплати теплової енергії поставленої у період: березень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень - березень 2023 року є таким, що настав.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загалом заборгованість відповідача перед позивачем за отриману у період: березень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень - березень 2023 року складає 797 412,86 грн, яку визнає відповідач у відзиві (арк.с. 80,81), та яка підтверджується не лише первинним документами (актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а й актом звірки від 31.03.2023 (арк. с. 32), згідно із яким станом на 31.03.2023 у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість за поставлену теплову енергію у загальному розмірі 797 412,86 грн, який підписаний представниками сторін, підписи представників яких засвідчені печатками позивача та відповідача.
Суд враховує, що у постановах Верховного Суду від 20.07.2023 у cправі №902/613/22, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 та від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 викладено правову позицію, згідно із якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Відтак суд у справі акт звірки від 31.03.2023 визнає належним доказом, оскільки він є підписаний представниками сторін і їх підписи засвідчені печатками позивача та відповідача, сума заборгованості підтверджена первинними документами і визнається відповідачем у відзиві.
Доказів оплати теплової енергії поставленої у період: березень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень - березень 2023 року на загальну суму 797 412,86 грн матеріали справи не містять.
Так, оцінивши фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 797 412,86 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач порушив договірні зобов'язання (ст. 610 ЦК України), і вважається таким, що прострочив його виконання (ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2.7. договору визначено, що за порушення строків оплати споживачем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню (на заборгованість яка виникла) за загальний період прострочення з 21.04.2022 до 30.04.2023 на загальну суму 77 842,67 грн.
Аналізуючи визначений позивачем період нарахування пені, суд зазначає наступне.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 року за №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2", згідно з якою на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.
Постановою від 25.04.2023 р. № 383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30 червня 2023 року, тобто карантин діяв на час нарахування пені.
Згідно прикінцевих та перехідних положень (частина 3) ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, передбачено, що - на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
При укладанні договору № 8 від 01.11.2013р. (за яким виникла заборгованість), сторони домовилися керуватися, зокрема й приписами ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”.
Отже, правовідносини між сторонами за вказаним договором підпадають під дію законодавчого регулювання у сфері житлово-комунальних послуг.
На даний час законодавство в сфері надання житлово-комунальних послуг перетерпіло зміни, та на даний час маємо наступне:
Законом України “Про житлово-комунальні послуги” визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до визначення наведеного у Законі України “Про теплопостачання” теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Правилами надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води.
Обов'язковою умовою надання послуги з постачання теплової енергії є наявність кінцевого споживача.
Відповідно до визначення наведеного у Законі України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, кінцевий споживач комунальної послуги - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач згідно із Законом України “Про житлово-комунальні послуги”.
Для нежитлових будівель теплопостачання відбувається для забезпечення умов перебування осіб у нежитлових приміщеннях, тобто для забезпечення власних потреб, а не з метою купівлі-продажу.
Відповідно, власники нежитлових будівель можуть укладати договори купівлі - продажу теплової енергії з теплопостачальною організацією відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 за №1198 у разі якщо теплопостачання визначено як товар. Тобто теплова енергія призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія постачається Споживачу-Покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;
- гаряче водопостачання - протягом року
Отже, теплова енергія за договором № 8 від 01.11.2013р. постачається до адмінбудівль (згідно дислокації об'єктів до договору), та Відповідач є кінцевим споживачем послуги з постачання теплової енергії. Тобто відповідач отримує від позивача комунальну послугу.
Вищевказане також доводить те, що правовідносин між сторонами відбуваються як житло-комунальні, а отже на ці правовідносини розповсюджуються приписи постанови КМУ постанови від 11.03.2020 року за №211, щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне здійснення оплати за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді у період дії карантину.
Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану” № 206 від 05.03.2022 року установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Проте, суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" передбачає заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням. Тоді як, відповідачем у справі є самостійна юридична особа. Отже, у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин заборон, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Тобто, 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є спеціальними заходами відповідальності, а отже, приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на вказані нарахування не розповсюджуються.
Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно, відтак, суми інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становлять: 10 649,54грн. - інфляційних втрат та 4 670,78 грн. - 3% річних.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 812 733,18 грн., з них: основного боргу - 797 412,86 грн, інфляційних втрат - 10 649,54 грн та 3% річних - 4 670,78 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 12 191,00 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, буд. 9; код ЄДРПОУ 03342184) на користь Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд 1; код ЄДРПОУ 00130850) основний борг у сумі 797 412,86 грн, інфляційні втрати у сумі 10 649,54 грн, 3% річних у сумі 4 670,78 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 12 191,00 грн.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 01.11.2023.
Суддя В.Г. Бєлік