ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2023 р. Справа№ 910/4130/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Буравльова С.І.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 (повний текст складено 02.06.2023)
у справі № 910/4130/22 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»
про стягнення 21 213,18 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (далі - Керуюча компанія) 21 213,18 грн заборгованості, яка складається з 17 750,58 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 2 490,34 грн інфляційних витрат та 972,26 грн 3% річних.
Позивач зазначає про бездоговірне споживання відповідачем теплової енергії в нежитловому приміщенні площею 37,28 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 48, балансоутримувачем якого є відповідач.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до Комунального підприємства про стягнення 21 213,18 грн.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг теплопостачання, оскільки позивач не довів споживання цих послуг та їх обсяг саме відповідачем і саме у вказаному позивачем приміщенні. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат не задоволені, оскільки є похідними від основної вимоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2023, КП «Київтеплоенерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
На думку апелянта, він надав достатньо належних доказів на підтвердження заявлених вимог. Скаржник зазначає, що нежитлове приміщення у буд. 48 по вул. Січових Стрільців в м. Києві, яким користується відповідач, є частиною житлового будинку, що закріплений за відповідачем на праві господарського відання та прийнятий і перебуває на балансі відповідача згідно з Розпорядженням від 09.02.2011 №80.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 №801 «Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 №80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» (витяг наявний у матеріалах справи) за відповідачем закріплене на праві господарського відання майно, в т.ч. житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 48, в якому: загальна площа будинку 2 434,00 кв. м; площа нежитлових приміщень будинку 134,38 кв. м (п. 45 Додатку 1 до Розпорядження від 30.12.2016 №801).
Оскільки нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 48, площею 37,28 кв. м перебуває у відповідача на праві господарського відання, саме відповідач як користувач та розпорядник нежитлового приміщення несе зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії.
Скаржник зазначає, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку сплатити за фактично спожиту теплову енергію. Підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з оплати за отриману теплову енергію без укладення договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг / постачання товарної продукції, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.
Позиції учасників справи.
Від Комунального підприємства відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Буравльов С.І., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4130/22 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою КП «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 до надходження матеріалів справи №910/4130/22.
17.07.2023 матеріали справи №910/4130/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 апеляційну скаргу КП «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 у справі № 910/4130/22 залишено без руху. Надано КП «Київтеплоенерго» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3 721,50 грн у встановленому порядку та для подання заяви із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 у справі №910/4130/22. Попереджено КП «Київтеплоенерго», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Від КП «Київтеплоенерго» на виконання вказаної ухвали надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжна інструкція №7853 від 06.07.2023).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 поновлено КП «Київтеплоенерго» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 у справі №910/4130/22. Відмовлено у задоволенні клопотання КП «Київтеплоенерго» про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 у справі №910/4130/22. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Рішенням Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» Київська міська рада затвердила переліки об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1-10 до цього рішення.
Пунктом 3 цього рішення доручено виконавчому комітету здійснювати, у разі необхідності, закріплення об'єктів, зазначених у додатках 1- 10 до цього рішення, на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
В додатку №10 рішення наведено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі. До об'єктів житлового господарства також віднесено житловий будинок по вул. Артема (в подальшому перейменованої на Січових Стрільців), 48, загальною площею 2 434,00 кв. м та нежитлові приміщення площею 134,38 кв. м (інв. №5661).
Рішенням Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» №270/270 від 09.10.2014 Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківського району» перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та віднесено його до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Комунальним підприємствам зобов'язано передати Підприємству житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція», з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №801 від 30.12.2016 «Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 від 09.02.2011 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція», Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського районну в місті Києві та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.
З додатку до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №801 від 30.12.2016 вбачається, що за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» під порядковим №45 закріплено на праві господарського відання нежитлові приміщення за адресою: вул. Січових Стрільців, 48, загальною площею 134,38 кв. м під інвентарним номером №6551. Під цим же інвентарним номером вказано загальну площу приміщень, які передано відповідачу за зазначеною адресою, що становить 2 434,00 кв. м.
Крім того, вказаним розпорядженням на Керуючу компанію покладено обов'язок здійснювати контроль за використанням майна, яке закріплене за Керуючою компанією, зберігання, а у разі відсутності - виготовлення технічної документації на таке майно.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго».
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Згідно з п. 2.2.1 Статуту КП «Київтеплоенерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
01.02.2021 КП «Київтеплоенерго» з листом №30/5/3/1273 направило на адресу Керуючої компанії проект договору №330019-01 від 19.01.2021 на постачання теплової енергії (з додатками).
Додатком №8 вказаного проекту договору встановлено, що об'єктом теплопостачання є нежитлове приміщення площею 37,28 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 48.
Нежитлові приміщення загальною площею 134,38 кв. м по вул. Січових Стрільців, буд. 48, знаходяться у житловому будинку загальною площею 2 434,00 кв. м.
КП «Київтеплоенерго» стверджує, що відповідач не вносив плату за отриману теплову енергію у період з жовтня 2018 року по грудень 2021 включно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 17 750,58 грн.
17.11.2021 КП «Київтеплоенерго» направило Керуючій компанії вимогу №30/5/4/17970, в якій просило сплатити заборгованість у загальному розмірі 5 159 232,13 грн за надану теплову енергію, до якої було також включено спірний борг.
Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
У зв'язку з несплатою Керуючою компанією заборгованості за поставлену теплову енергію КП «Київтеплоенерго» звернулось до господарського суду з позовом у цій справі.
У позовній заяві КП «Київтеплоенерго» зазначило, що Керуюча компанія є балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 48, площею 37,28 кв. м, в якому надавались послуги з теплопостачання.
На підтвердження факту постачання теплової енергії за період з жовтня 2018 року по грудень 2021 року в спірне нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 48, площею 37,28 кв. м, а також її обсягу КП «Київтеплоенерго» надало довідки про нарахування за теплову енергію КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», рахунок-фактуру №330019-01/2021-12 від 31.12.2021 на суму 17 750,58 грн, облікові картки, акти приймання-передавання товарної продукції.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до п. п. 5 та 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Як передбачено ч. 1 ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»).
Суд зазначає, що положеннями ст. ст. 13, 19 та 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такі висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц.
Наведеним спростовуються доводи відповідача з посиланням на відсутність укладеного між сторонами спору договору.
Суд встановив, що змістом наведених вище Рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція», з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №801 від 30.12.2016 «Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №80 від 09.02.2011 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція», свідчить, що Рішенням №284/5096 від 02.12.2010 до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені у Шевченківському районі, було віднесено житловий будинок по вул. Артема (в подальшому перейменовано на Січових Стрільців), 48, загальною площею 2 434,00 кв. м та нежитлові приміщення площею 134,38 кв. м (інв. №5661), а розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» закріплено на праві господарського відання приміщення за адресою вул. Січових Стрільців (колишня назва Артема), буд. 48 загальною площею 4 234,00 кв. м, з яких нежитлові приміщення - 134,28 кв. м (інв. №5661).
Наведене свідчить, що площа будинку, в т.ч. нежитлова, по вул. Артема, 48, визначена у Рішенні Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 не відрізняється від тієї, що закріплена на праві господарського відання за відповідачем розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 (134,28 кв. м та 2 434,00 кв. м відповідно) під інвентарним номером №6551.
Отже, у спірний період всі нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 48 (загалом 134,28 кв. м) і, відповідно, спірне приміщення, площа якого менша, а саме 37,28 кв. м, було передано Керуючій компанії.
За таких підстав колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач не довів того, що площа спірного нежитлового приміщення (37,28 кв. м) була передана в користування відповідача.
Споживання відповідачем теплової енергії на загальну суму 17 750,58 грн підтверджується наданими позивачем доказами (облікові картки), які містять інформацію про обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення, та корінці нарядів на підключення / відключення теплової енергії до будинку за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 48.
Доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 17 750,58 грн матеріали справи не містять.
Щодо перебування / не перебування спірного приміщення на балансі відповідача колегія суддів зазначає таке.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (№1875-IV від 24.06.2004) втратив чинність 01.05.2019 на підставі нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017).
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (№1875-IV від 24.06.2004) визначав суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власників, виробників, виконавців та споживачів житлово-комунальних послуг (ч. 2 ст. 3) та закріплював права та обов'язки балансоутримувача (ст. 24).
Натомість Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017) ліквідував інститут «балансового утримання» багатоквартирного будинку та визначив учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачів; 2) управителя; 3) виконавців комунальних послуг.
Новий Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017) (відповідно до його ст. 2) не регулює відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (забезпечення об'єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку).
У цій справі Керуюча компанія є не суб'єктом, який забезпечує утримання та експлуатацію будинку, користування спільним майном у такому будинку, а суб'єктом, якому на праві господарського відання були передані приміщення під інвентарним номером №6055, а отже яка має всі повноваження власника об'єкта нерухомого майна та несе обов'язок його належного утримання.
Верховний Суд у постанові від 03.10.2022 у справі №910/5841/21 дійшов висновку, що на особу, у господарському віданні якої перебуває майно, покладені права та обов'язки власника такого майна, але обмежена можливість розпоряджання ним. Суть спору у справі №910/5841/21 полягала в тому, чи повинна особа, якій передані у господарське відання квартири, сплачувати внески на утримання будинку.
Таким чином, факт закріплення за Керуючою компанією на праві господарського відання нежитлових приміщень, а не перебування їх на балансі, покладає на останнього обов'язок належним чином утримувати такі приміщення.
Щодо вимог про стягнення інфляційних та 3% річних.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, колегія суддів вважає їх нарахування обґрунтованим та арифметично вірним, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2 490,34 грн інфляційних нарахувань та 972,26 грн 3% річних.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду має бути скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до Керуючої компанії про стягнення 21 213,18 грн, з яких 17 750,58 грн основного боргу, 2 490,34 грн інфляційних нарахувань та 972,26 грн 3% річних.
Судові витрати.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 у справі № 910/4130/22 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 у справі № 910/4130/22 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1; ідентифікаційний код: 34966254) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) 21 213,18 грн, з яких 17 750,58 грн основного боргу, 2 490,34 грн інфляційних нарахувань, 972,26 грн 3% річних та 2 481,00 грн судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1; ідентифікаційний код: 34966254) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) 3 721,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
Справу №910/4130/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.І. Буравльов
В.А. Корсак