ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 923/1683/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представників сторін:
від позивача - Астапова Ю.Є., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №1987 від 21.10.2022, довіреність на представництво №42 від 26.12.2022
від відповідача - Вініченко О.В. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХС №000288 від 25.01.2021
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2023, проголошене об 11:38:56 суддею Демешиним О.А. у м. Одесі, повний текст якого складено 18.08.2023
у справі № 923/1683/21
за позовом скаржника
до Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ"
про стягнення 1 000 000,00 грн. штрафних санкцій та
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) "АПК-ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Приватного підприємства (далі - ПП) "ТРАНСАГРОУСПІХ" про стягнення з останнього штрафних санкцій за договором від 18 червня 2021 року № 18/06 - 2021 К АПК (ДР-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем у розмірі 1 000 000,00 грн.
Позов з посиланням на умови договору та ст.ст.525, 526, 601, 610 - 611 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217 ГК України ґрунтується на тому, що відповідач (суборендодавець) за наведеним договором суборенди не передав позивачу (суборендарю) жодної одиниці техніки, чим порушив умови договору суборенди.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 в позові відмовлено. Місцевий господарський суд зазначив, що позивачем зроблено розрахунок штрафних санкцій, заявлених до стягнення у цій справі, не з суми суборендної плати, як то встановлено п. 8.6 договору, а з суми попередньої суборендної плати, водночас доказів розміру суборендної плати, яка мала бути визначена в актах приймання-передачі наданих послуг і яка, за умовами договору, повинна була слугувати базовою ставкою при нарахуванні неустойки, матеріали справи не містять, що позбавило суд можливості застосування при вирішенні спору, наданого позивачем розрахунку неустойки та самостійного визначення її розміру, та стало підставою для відмови у задоволені позову.
Із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погоджується позивач, який звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.
На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку поданим позивачем у справі доказам, якими останній обґрунтовував наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки у зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором суборенди, та надав перевагу доводам відповідача, чим порушив принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх наданих сторонами доказів.
Також апелянт вважає, що місцевим господарським судом безпідставно залишено поза увагою той факт, що кінцева сума суборенди за договором суборенди є тотожною сумі, викладеній у п. 5.1 договору, а її назва як попередня лише характеризує те, що на момент укладення договору техніка ще не була передана в суборенду, про те це не змінює тотожність понять «суборендна плата» та «попередня суборендна плата», тобто є ціною договору. Таким чином, на переконання апелянта нарахування штрафних санкцій із суми суборендної плати, визначеної у п.5.1 договору, як узгодженої ціни договору, з урахуванням неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором є гарантією відновлення порушених прав позивача.
Крім того, скаржник зазначає, що представник відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції неодноразово намагався ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи, зокрема щодо припинення зобов'язань за укладеним між сторонами договором іншим зобов'язанням - договором від 29.06.2021 №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин та механізмів з екіпажем, водночас судом першої інстанції не були вжиті заходи для запобігання зловживання процесуальними правами представником відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухала пояснення присутніх у судовому засіданні в режимі відео конференції представників сторін, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2021 між ПрАТ “АПК-ІНВЕСТ” (Суборендар) та ПП „ТРАНСАГРОУСПІХ” (Суборендодавець) укладено договір №18/06 - 2021 К АПК (ДР-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем ( далі також Договір), за умовами якого Суборендодавець зобов'язався передати Суборендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - Техніка), а Суборендар зобов'язався прийняти Техніку Суборендодавця та сплачувати Суборендодавцеві суборендну плату за її використання (т. 1 а.с. 7-9).
Відповідно до п. 3.1 Договору суборенди, Суборендодавець зобов'язався в строк з 25.06.2021 до 07.07.2021 передати в суборенду ехніку з екіпажем. Перелік техніки, яку відповідач повинен був передати позивачу зазначено в Додатку № 1 до вказаного договору.
Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили попередню суму суборендної плати за цим договором, яка становить 1 680 000 грн., а кінцева суборендна плата за цим Договором визначається на підставі актів приймання - передачі наданих послуг з суборенди.
Згідно до п. 5.2 Договору суборенда плата визначається в акті приймання - передачі наданих послуг з суборенди, що підписується сторонами протягом 5 календарних днів після закінчення строку суборенди за Договором, або певний період суборенди.
Пунктом 5.3 сторони узгодили, що виплата суборенди проводиться на наступних умовах:
-50% згідно акту приймання - передачі наданих послуг з суборенди протягом 7 календарних днів після підписання сторонами акта приймання - передачі наданих послуг з суборенди;
- 50% згідно акту приймання - передачі наданих послуг з суборенди до 30.09.2021 включно.
Згідно із п. 8.6 Договору у разі несвоєчасної передачі Техніки та документів підтверджуючих право користування і розпорядження, не виконання п. 6.1.5 Технікою Суборендодавець сплачує Суборендарю неустойку в розмірі 5 (п'яти %) від суми суборендної плати за кожен день прострочення Передачі протягом трьох календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги.
Позивач зазначає, що у встановлені строки техніка не була передана, у зв'язку з чим ним нараховано відповідачу передбачену пунктом 8.6 договору неустойку за 147 днів прострочення передачі техніки на суму 12 348 000 грн в розмірі 5% від суми попередньої суборендної плати в розмірі 1 680 000 грн, визначеної в п. 5. 1 договору. При цьому, з метою дотриманням принципу співрозмірності між фактичним порушенням та його наслідками та збалансованості інтересів сторін, ПрАТ самостійно зменшує розмір штрафних санкцій та просить стягнути з відповідача лише 1 000 000 грн.
Зобов'язанням за визначенням, викладеним у ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України)
За приписами ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною першою статті 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як вже зазначалось умовами укладеного договору, а саме п. 8.6. сторони узгодили, що у разі несвоєчасної передачі техніки та документів підтверджуючих право користування і розпорядження, не виконання п. 6.1.5. технікою суборендодавець сплачує суборендарю неустойку в розмірі 5 (п'яти %) від суми суборендної плати за кожен день прострочення передачі протягом трьох календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги.
При цьому, місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивачем здійснено розрахунок суми штрафних санкцій заявлених до стягнення у цій справі не з суми суборендної плати, як того вимагає п. 8.6 Договору, а з суми попередньої суборендної плати. Водночас, розрахунок штрафних санкцій з суми попередньої суми орендної плати є безпідставним, оскільки вищевказаними умовами договору не передбачалось нарахування неустойки за несвоєчасну передачу техніки, виходячи з попередньої суми суборендної плати.
При цьому, матеріали справи не містять доказів розміру суборендної плати, яка мала бути визначена відповідно до п. 5.2 договору в актах приймання-передачі наданих послуг і яка, за умовами договору, повинна була слугувати базовою ставкою при нарахуванні неустойки, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування при вирішенні спору, наданого позивачем розрахунку неустойки, стягнення якої є предметом спору у справі та відповідно про відсутність підстав для задоволення цього позову.
Щодо тверджень апелянта про те, що місцевим господарським судом безпідставно залишено поза увагою той факт, що кінцева сума суборенди за договором суборенди є тотожною сумі, викладеній у п. 5.1 договору, а її назва як попередня лише характеризує те, що на момент укладення договору техніка ще не була передана в суборенду, про те це не змінює тотожність понять «суборендна плата» та «попередня суборендна плата», то вони колегією суддів відхиляються, оскільки, як вже зазначалось, умовами укладеного договору сторони чітко розмежували зазначені поняття і підстав їх ототожнювати не має, крім того в матеріалах справи відсутні і докази того, що ці суми є однаковими.
Що стосується інших доводів апелянта, то колегія суддів визнає їх такими, що не мають впливу на обгрунтованість рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2023року у справі №923/1683/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" - без задоволення.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 2.11.2023 о 14.55.
Головуючий суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Савицький Я.Ф