ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 915/507/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2023, проголошене о 13:30:28 суддею Алексєєвим А.П. у м. Миколаєві, повний текст якого складено та підписано 25.08.2023
у справі № 915/507/23
за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті
до Фізичної особи-підприємця Спіяна Олега Павловича
про стягнення 16 753,51 грн. та
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року Керівником Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) пред'явлено позов до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Спіяна Олега Павловича про стягнення з останнього на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 16 753,51грн. грн. та 2 684 грн. судового збору.
Прокурор обґрунтовував позовні вимоги невиконанням відповідачем у строк, визначений п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), обов'язку щодо внесення вищевказаної плати до Державного бюджету України та повідомлення про це відповідного територіального органу Укртрансбезпеки.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2023 у позові відмолено повністю, оскільки місцевим господарським судом встановлено, що прокурором всупереч положень ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України не доведено тієї обставини, що транспортним засобом відповідача до моменту його перевірки працівниками Укртрансбезпеки було подолано відстань м. Чернігів - м. Миколаїв (623 км) з перевищенням нормативів навантаження на колісні вісі, або перевізник мав намір проїхати зазначену відстань, що унеможливлює визнання розміру відповідної плати, заявленої прокурором до стягнення, обгрунтованим.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми ч. 4 ст. 165 ГПК України, оскільки не взято до уваги надіслану позивачем відповідь на відзив, з долученою до неї копією товарно-транспортної накладної №161 від 21.09.2020.
При цьому на переконання апелянта, товарно-транспортна накладна №161 від 21.09.2020 є доказом пройденої транспортним засобом відповідача відстані, визначеної під час перевірки представниками Укртрансбезпеки, оскільки її було надано водієм ОСОБА_1 , яким в подальшому було підписано акти, довідку та розрахунок органу контролю без зауважень. Крім того, відстань за маршрутом м.Чернігів - м. Миколаїв (623 км) підтверджується загальнодоступними даними Інтернет ресурсу della.com.ua., який знаходиться у вільному доступі та є належним доказом відстані відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 у справі №813/214/16.
Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з твердженнями прокурора, викладеними у ній, та зазначає про те, що апелянтом фактично описуються події, які не стосуються фактичних обставин, що зазначені в первинному позові від 24.03.2022 №51-75-1458вих.23, який було покладено в основу провадження у даній справі. Також відповідач зазначає, що товарно - транспортна накладна №161 від 21.09.2020, на яку посилається прокурор є не належним доказом у даній справі, оскільки була надана представникам позивача - водієм ОСОБА_1 , який не був учасником перевезення за результатами якого прокурор звернувся у даній справі, а сама подія відбувалась за участю іншого водія - ОСОБА_2 , іншого транспортного засобу та інших актів, що складались посадовими особами позивача.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.
Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевірила законність і обґрунтованість оскарженого рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та дійшла до висновку про слушність доводів скаржника.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2020 працівниками Укртрансбезпеки був складений акт №220880 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В акті зазначено, що 22.09.2020 працівниками управління на автодорозі М-01 (Київ-Чернігів-Н. Яриловичі), 124 кілометр, о 00 годині 20 хв. на підставі направлення на перевірку від 21.09.2020 № 006868 проведено перевірку транспортного засобу, який належить ФОП Спіяну О.П., марки MAN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 ; під час перевірки виявлено порушення: перевезення вантажу (соняшник) автомобільним транспортом згідно ТТН №161 від 21.09.2020 з перевищенням вагового обмеження на 12,73%; перевізником не оформлені документи передбачені ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”; відповідальність за порушення передбачена ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” абзац 15 ч. 1 - перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10% але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Згідно складеного 22.09.2020 року працівником Укртрансбезпеки акту №0005382 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів габаритно-ваговий контроль автомобілю MAN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом із вантажем соняшнику, було проведено у Чернігівській області на 124 км автомобільної дороги М-01 “Київ-Чернигів-Н.Яриловичи”. Пройдена відстань за маршрутом м. Чернігів-м. Миколаїв становить 623 км. Нормативна допустима маса 44,00 тони, фактична маса становить 43,45 тон, відстані між осями метрів: 3.6, 5.0, 1.3, 1.3, осьові навантаження тонн: нормативно допустиме: 11, 11, 8, 8, 8, фактичне: 6.85; 12.40; 5.00; 9.65; 9.55.
Зі складеної 22.09.2020 довідки №042424 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вбачається, що автомобіль MAN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причеп Kogel SW24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за результатами вагового контролю має навантаження на вісі тонн: 6.85, 12.40, 5.00, 9.65, 9.55, повна маса транспортного засобу становить 43,45 т. Габаритні обмеження у нормі.
На підставі наведених документів Управлінням Укртрансбезпеки виконано розрахунок від 22.09.2020 №0005382, яким визначено розмір плати ФОП Спіяна Олега Павловича за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 504,63 євро, еквівалентній на день здійснення розрахунку за офіційним курсом гривні, встановленим Національним Банком України, сумі 16 753,51 грн.
Листом від 22.12.2020 Управлінням Укртрансбезпеки відповідачу направлено повідомлення про визначену суму плати за спірний проїзд його транспортним засобом та вимогу про оплату цієї суми протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати у національній валюті за курсом, визначеним Національним Банком України на день складання розрахунків від 22.09.2020 №0005382, який було додано до відповідного листа.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані порушенням відповідачем приписів законодавства щодо проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, а саме перевищенням транспортним засобом відповідача нормативних вагових параметрів осьового навантаження автомобіля, що зафіксовано за актом від 22.09.2020 № 220880, та несплатою відповідачем плати за проїзд згідно з розрахунком, складеним на підставі зазначеного акта.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт».
За приписами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
За приписами частин 1, 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно із статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).
Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку №879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Пунктом 22.5 Правил №1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з пунктом 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Також пунктами 26, 27 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнуті за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10% - у подвійному розмірі; на 10 - 40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом - автомобілем марки MAN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу.
Матеріали справи містять усі передбачені Порядком №879 документи, зокрема, акт №0005382 від 22.09.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт №220880 від 22.09.2020 проведення перевірки, довідку №042424 від 22.09.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунок №0005382від 22.09.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 504,63Євро, що еквівалентно 16 753,51грн., які були складені працівниками Укртрансбезпеки у Чернігівській області у зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та габаритних параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.
Пунктами 37, 41 Порядку №879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Проте, відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває у його власності, а також показників, наведених у розрахунку плати. Водій, який керував транспортним засобом, в актах не надав жодних пояснень, що вказує на те, що він погодився із фактом порушення та показниками, наведеними у розрахунку плати. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частин 2, 3 статті 225 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Колегія суддів зауважує, що зміст і призначення закріпленої у Порядку №879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Отже, відповідач як власник великогабаритного транспортного засобу має сплатити визначену Управлінням суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки саме його транспортний засіб завдав шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення.
Судом апеляційної інстанції не беруться до уваги висновки суду першої інстанції щодо не доведення прокурором визначеного представниками позивача маршруту та його протяжності, оскільки належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що маршрут та його протяжність, які зазначені позивачем у документах, що складені за фактом виявлення перевищення нормативних вагових параметрів, були іншими, а також те, що ним після виявлення факту перевищення нормативних вагових параметрів було приведено такі до нормативних, та надалі рух транспортного засобу по маршруту здійснювався з дотриманням нормативних вагових параметрів, не здійснювався взагалі чи здійснювався після отримання відповідного дозволу. Акт №00053852 від 22.09.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт №184488 від 24.09.2019, довідка №0007922 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.09.2019, розрахунок №234/041 від 24.09.2019 не визнані недійсними та є чинними.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про безпідставне не прийняття судом першої інстанції до уваги наданої представником позивача до відповіді на відзив товарно-транспортної накладної №161 від 21.09.2020, на яку міститься посилання в акті про порушення та з урахуванням якої представниками позивача і встановлено відстань та протяжність маршруту у 623км, оскільки вона належним чином була завірена уповноваженою на то особою на відміну від відзиву на позов, якій дійсно не містив підпису уповноваженої особи, а тому вірно не був прийнятий судом першої інстанції до уваги.
Твердження відповідача про те, що відповідна накладна не стосується цієї справи, оскільки водій ОСОБА_1 , який значиться у ній не був учасником перевезення, за результатами якого позивач звернувся з вимогою про стягнення 16 753,51 грн. є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, не відповідають дійсним обставинам справи і доводи відповідача про відмінність обставин, викладених прокурором в позові від обставин, викладених ним у апеляційній скарзі.
Колегія суддів перевірила розрахунок розміру плати за проїзд та встановила, що в розрахунку плати № 0005382 від 22.09.2020 вірно взято відстань, яка становить 623 км, що також підтверджується інформацією з мапи, яка розташована на сайті https://www.google.com.ua/maps/, а також відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 визначено розмір плати за проїзд у сумі 504,63 Євро, що еквівалентно 16 753,51 грн.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм права та фактичних обставин даної справи, колегія суддів погоджується з апелянтом про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача 16 753,61 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
І. Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити, рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2023 у справі №915/507/23 скасувати, позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Спіяна Олега Павловича на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 16 753,51 грн.
ІІ. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Спіяна Олега Павловича на користь Чернігівської обласної прокуратури 2 684 грн. судового збору, сплаченого за подання позову, та 4 026 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням повних реквізитів сторін.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено 2.11.2023 о 10.45
Головуючий суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Савицький Я.Ф.