Справа № 133/1129/23
Провадження № 22-ц/801/1989/2023
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач:Шемета Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 рокуСправа № 133/1129/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
секретар судового засідання Куленко О. В.
учасники справи:
скаржник (боржник, особа, яка подала апеляційну скаргу): ОСОБА_1 ,
особа, дії якої оскаржуються: Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «УКРФІНАНС ГРУП» (стягувач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 липня 2023 року, постановлену у складі судді Пєтухової Н. О. в м. Козятин, дата складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення,-
ВСТАНОВИВ:
03 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав скаргу на дії державного виконавця Першого Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та просив скасувати постанови, винесені державним виконавцем виконавчому провадженні № ВП 55595643, про арешт коштів боржника від 27.09.2018 та про арешт майна боржника від 16.05.2018, , а також зазначити у судовому рішенні про наявність правових підстав у Акціонерного товариства КБ «Південний» ЄДРПОУ 20953647 для повернення йому нарахованих грошових коштів у вигляді пенсійних виплат, які перебувають на його поточному рахунку.
Скарга мотивована тим, що 16.05.2021 року на підставі рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17.01.2011 року у справі № 2/7/2011 було видано два виконавчі листи про стягнення заборгованості в сумі 552,020,00 грн на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»: один виконавчий лист був пред'явлений до виконання стягувачем до Козятинського відділу ДВС про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , а інший - до Малиновського ВДВС про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
За цим виконавчим листом 22.01.2018 року державним виконавцем Малиновського відділу ДВС було відкрито виконавче провадження № 55595643 про стягнення з нього, ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором у розмірі 552 020,00 грн, та у виконавчому провадженні 16.05.2018 державним виконавцем була винесена постанова про арешт належного боржнику майна, а 27.09.2018 була винесена постанова про арешт належних боржнику грошових коштів.
ОСОБА_1 вважає наявність такого арешту незаконним, оскільки виконавчий документ було повернуто стягувачеві постановою державного виконавця від 05.05.2020 року на підставі пункту 2 часини 1 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто виконавчого провадження не існує, а тому арешт підлягає зняттю, проте на його звернення до відділу ДВС йому в цьому було відмовлено. Арешт накладено на його пенсійний та зарплатний рахунки, що є неприпустимим. Окрім того, 25.09.2018 року було вчинено виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення а майно боржника ОСОБА_2 , а в подальшому банк відступив право вимоги як за кредитним договором, так і за договором іпотеки, ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», в результаті чого було проведено заміну сторони виконавчого провадження та 05.02.2020 року новому стягувачу було передано іпотечне майно, належне боржнику ОСОБА_2 .
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 липня 2023 року скаргу ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця незаконними та зняття арешту з грошових коштів залишено без задоволення.
Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не надано доказів, які б свідчили про фактичну сплату боржником боргу за ВП 55595643, виконавчий лист повернутий стягувачеві без виконання, відтак відсутні підстави для зняття арешту, передбачені статтею 59 ЗУ «Про виконавче провадження та зняття такого арешту суперечило б меті його накладення (реальне виконання рішення суду).
Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 23 вересня 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити його скаргу.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що арешт державним виконавцем накладено на його рахунки по заробітній картці та пенсійній, які мають спеціальний режим використання, що заборонено законом, а також посилається, що оскільки виконавче провадження завершене, тому немає підстав для існування арешту на майно та грошові кошти. Суд першої інстанції невірно та не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та безпідставно відмовив у задоволенні його скарги.
Учасники справи своїм правом подати відзив не скористались.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені належним чином.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, Вінницької апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено наступне та не заперечується сторонами:
-16.05.2011 Козятинським міськрайонним судом Вінницької області видано виконавчий лист у справі 2-7/2011 про солідарне стягнення зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» заборгованості по кредиту в сумі 352 701,46 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 81 156,70 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 116 341,92 грн., 1700,00 грн. судового збору та 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 552 020,08 грн( а. с. 11, 12);
-22.01.2018 державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55595643 з примусового виконання виконавчого листа №2-7/2011 від 16.05.2011 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» заборгованості по кредиту в сумі 352 701,46 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 81 156,70 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 116 341,92 грн., 1700,00 грн. судового збору та 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 552 020,08 грн.( а. с. 15-16);
-16.05.2018 державним виконавцем відділу у ВП № 55595643 прийнято постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, виконавчого провадження, штрафів 607 749,18 грн (а. с. 13-14);
-27.09.2018 постановою державного виконавця відділу в рамках ВП № 55595643 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на рахунку (рахунках) ПАТ АБ «Південний» та інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, виконавчого провадження, штрафів 607 749,18 грн.( а. с. 17-18);
-05.05.2020 державним виконавцем у ВП № 55595643 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», з посиланням на неможливість з'ясувати місцезнаходження боржника; майно, яке належить боржнику, не виявлено, у зв'язку з чим виконати вимоги виконавчого документа неможливо.(а. с. 19-20)
-Як вбачається із листа Старшого державного виконавця Першого Малиновського ВДВС у м. Одесі, яка надана ОСОБА_1 на його запит, в матеріалах виконавчого провадження №55595643 відсутні докази щодо виконання вимог за виконавчим листом, на адресу відділу не надходило жодних підтверджуючих документів з приводу сплати ОСОБА_1 заборгованості за виконавчим листом № 2-7/2011 від 16.05.2011, тому підстави для зняття арешту відсутні( а. с. 25).
-До матерів справи також додано інформацію щодо виконавчого провадження №57548360, яке відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса №3034 від 25.09.2018 про стягнення коштів ОСОБА_2 , зі змісту якої вбачається, що стан виконавчого провадження завершено - повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 (відсутність у боржника майна), борг стягнуто частково.( а. с. 21-22)
-Із долученої до матеріалів справи ухвали Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15.11.2019 вбачається, що у виконавчому провадженні за виконавчим написом №3034, вчиненим 25.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/035-05/50513, який був ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП». (а.с. 23-24).
Стаття 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення - це завершальна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, а тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов'язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено статтею 6 Конвенції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 2-2724/2011.
Відповідно до ч.1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
В справі що розглядається саме така підстава для повернення виконавчого документа стягувачеві зазначена в постанові державного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.4,5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).
За змістом положень частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.
Ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
Указаний механізм запроваджено законодавцем із метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відтак суд першої інстанції встановивши, що відсутні докази виконання судового рішення про стягнення заборгованості, де скаржник є боржником, дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для скасування арешту, накладеного на майно та грошові кошти боржника.
Доводи апеляційної скарги про те, що арешт накладено на пенсійний та зарплатний рахунок боржника також не спростовують правильного висновку суду першої інстанції, оскільки скаржником не надано відповідних доказів такого його твердження. Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що в постанові про арешт коштів боржника від 27.09.2018 року державним виконавцем зазначено, що арешт накладено на всі кошти, окрім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту або звернення стягнення на які заборонені законом (а.с. 18).
Не може бути предметом судового розгляду в порядку контролю за виконанням судового рішення (розгляду скарги на дії державного виконавця) прохання про зазначення в судовому рішенні про наявність правових підстав у АТ «КБ «Південний» для поверненню ОСОБА_1 коштів, які перебувають на рахунках, на які накладено арешт, оскільки таке прохання не є вимогою в розумінні процесуального закону та може свідчити про наявність спору щодо обслуговування банком рахунків, належних ОСОБА_1 , який вирішується в позовному провадженні.
Відтак, з огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що подана ОСОБА_1 апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права на підставі вірно та всебічно досліджених матеріалів справи ( п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України), та виходячи з положень статті 141 ЦПК України, з урахуванням того, що подана апеляційна скарги не підлягає до задоволення, понесені судові витрати ОСОБА_1 слід залишити за ним, доказів понесення судових витрат в апеляційній інстанції іншими учасниками справи матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 липня 2023 року залишити без змін.
Судові витрати ОСОБА_1 , понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк