Справа № 638/12752/23
Провадження №1-кп/638/1662/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали кримінального провадження № 62023170020001909 від 13 вересня 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією на посаді гранатометника 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону, військової частини НОМЕР_1 , інвалідності, хронічні захворювання спростовує, розлученого, утриманців не має, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не судимий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
встановив:
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №66 від 01.04.2023 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду гранатометника 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.
Відповідно до вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини; військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу; майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу; полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерали, адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , 09.08.2023 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 09.08.2023 під час шикування на території АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , заступником командира аеромобільного батальйону з МПЗ майором ОСОБА_6 було доведено бойове розпорядження №691/58/795 від 09.08.2023, відповідно до якого, ОСОБА_5 мав спільно з військовослужбовцями 2 мб 44 омбр спланувати та провести бойові дії, зайняти оборону на АДРЕСА_2 по відповідним рубежам, з метою недопущення прориву противника та взяття під контроль зазначеного населеного пункту, наростити систему інженерно-фортифікаційного обладнання позицій, облаштувати відсічні, додаткові рубежі, взяти під вогневий контроль маршрути висування противника, здійснити мінування на танконебезпечних напрямках.
Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи невдоволеним вказаним наказом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що він зобов'язаний виконувати наказ начальника та маючи об'єктивну можливість його виконати, відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження №691/58/795 від 09.08.2023, а саме, 09.08.2023 близько 12 год. 30 хв., перебуваючи на території АДРЕСА_1 , в присутності особового складу військової частини НОМЕР_1 , відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження №691/58/795 від 09.08.2023 відповідно до якого, ОСОБА_5 мав спільно з військовослужбовцями 2 мб 44 омбр спланувати та провести бойові дії, зайняти оборону на АДРЕСА_2 по відповідним рубежам, з метою недопущення прориву противника та взяття під контроль зазначеного населеного пункту, наростити систему інженерно-фортифікаційного обладнання позицій, облаштувати відсічні, додаткові рубежі, взяти під вогневий контроль маршрути висування противника, здійснити мінування на танко небезпечних напрямках, чим вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, - злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою винність у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі. Пояснив, що при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, він дійсно з 01.04.2023 зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , був обізнаний щодо введення воєнного стану в Україні та положень Статуту ВС ЗСУ, Дисциплінарного статуту ЗСУ і відповідних Законів України. 09.08.2023 після доведення бойового наказу командира, усвідомлюючи, що він зобов'язаний виконувати наказ начальника, без будь-яких поважних причин, в присутності особового складу військової частини НОМЕР_1 , відкрито відмовився виконувати вищевказаний бойовий наказ командира, так як вважав що за наявною обстановкою, вказаний наказ командира неможливо виконати. У вчинені вказаного злочину щиро кається. На теперішній час, з особовим складом військової частини НОМЕР_1 продовжує виконувати бойові завдання щодо відсічі збройної агресії РФ та боронить Державу Україна.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 та інші учасники судового провадження у судовому засіданні не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються.
Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ст. 402 ч. 4 КК України кваліфіковані вірно, так як він своїми умисними діями вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення-злочину, данні про особу підсудного, який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та учасником бойових дій, так як безпосередньо брав та бере участь у виконанні бойових завдань по захисту Держави Україна від збройної агресії РФ, за час проходження військової служби характеризується з позитивної сторони, раніше судимим не був та до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, міцні соціальні та сімейні зв'язки, має сестру, батька похилого віку, мам померла, на диспансерному обліку в ОДН та МПНД не перебуває.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом визнаються щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.
Крім того, судом також враховується та обставина, що в результаті протиправних дій ОСОБА_5 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настали, а також те, що протиправне діяння ОСОБА_5 було зумовлене саме вказаними ним обставинами та не носило систематичний характер.
Судом також враховується клопотання командира військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначається, що ОСОБА_5 на теперішній час виконує бойові завдання, спрямовані на забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримані збройної агресії РФ. Накази командирів та бойові завдання виконує в повному обсязі із проявом сміливості, відданості та патріотизму, що заслуговує поваги. А тому командира військової частини НОМЕР_1 , в разі можливості просить суд визначити ОСОБА_5 міру кримінального покарання не пов'язаного з позбавленням волі, так як це суттєво відобразиться на боєздатності військового підрозділу.
Вказані обставини пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення-злочину, а тому з урахуванням особи ОСОБА_5 та обставин вчиненого ним кримінального правопорушення-злочину, суд вважає за необхідне при призначенні основного покарання ОСОБА_7 , за вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 402 ч. 4 КК України, прийнявши до уваги обставини вчинення злочину, данні про особу підсудного, наявність декілька пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, ставлення до скоєного злочину, наступну поведінку після вчинення злочину - продовження виконання бойових завдань направлених на відсіч і збройної агресії РФ, намір обвинуваченого і подальшому продовжити боронити Державу Україна, на підставі ч. 1 ст. 69 КК України, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 402 КК України за це кримінальне правопорушення, а саме : з покарання у виді позбавлення волі на відповідний строк на передбачене приписами ст. 58 КК України, покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на відповідний строк із відрахуванням у доход держави відповідного відсотка із суми грошового забезпечення підсудного.
Враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Крім того, при призначенні вищезазначеного покарання суд враховує те, що з 24.02.2022 в Державі Україна введено воєнний стан у зв'язку із збройною агресією РФ проти Держави України, ОСОБА_5 після мобілізації протягом тривалого часу сумлінно виконував свої військові обов'язки, безпосередньо приймав та продовжує приймати участь в бойових діях, має відповідний досвід ведення бойових дій, бажає і в подальшому захищати цілісність та незалежність Держави Україна, однак в разі призначення йому покарання у виді позбавлення волі, відповідно до приписів п. г ч. 3 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є підставою для звільнення його з військової служби, що в даному випадку не буде відповідати меті покарання, яка передбачає не лише кару, а і виправлення засудженого, так і завданням кримінального судочинства, які передбачають правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Ухвалою слідчого судді Ленінського райсуду м. Харкова від 31.08.2023 ОСОБА_8 , на час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з можливістю внесення застави у розмірі 80520 гривен, з рахуванням строку тримання під вартою з 31.08.2023.
01.09.2023 обвинувачений ОСОБА_5 був звільнений з під-варти з ДУ « Харківський слідчий ізолятор », у зв'язку з внесенням визначеної ухвалою слідчого судді застави.
Таким чином, ОСОБА_5 в межах зазначеного кримінального провадження перебував під вартою з 31.08.2023 по 01.09.2023 і утримувався в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», у зв'язку з чим, відповідно до приписів ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання попереднє ув'язнення з 31.08.2023 по 01.09.2023 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
У судовому засіданні встановлено, що визначена ухвалою слідчого судді Ленінського райсуду м. Харкова від 31.08.2023 сума застави у розмірі 80520 гривен, 01.09.2023 була внесена ОСОБА_9 - заставодавцем на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UА208201720355299002000006674, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, одержувач ТУ ДСА України в Харківській області, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, у зв'язку з чим ОСОБА_5 01.09.2023 було звільнено з під-варти.
При таких обставинах, відповідно до приписів ч. 11 ст. 182 КПК України, суд вважає за необхідне, після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_9 внесену нею 01.09.2023 на відповідний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківської області, встановлену ухвалою слідчого судді Ленінського райсуду м. Харкова від 31.08.2023 суму застави у розмірі 80520 гривен.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , до набранням вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін - у виді застави.
Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 402 ч. 4 КК України та призначити йому покарання, на підставі цього закону, з застосуванням приписів ч. 1 ст. 69 КК України, у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 роки із відрахуванням у доход держави 20 відсотків із суми його грошового забезпечення.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
На підставі ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строк попереднього ув'язнення за період з 31 серпня 2023 року по 01 вересня 2023 року включно з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без змін - у виді застави.
На підставі приписів ч. 11 ст. 182 КПК України, після набрання вироком законної сили та приведення його до виконання, повернути заставодавцю ОСОБА_9 внесену нею 01.09.2023 на відповідний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківської області, встановлену ухвалою слідчого судді Ленінського райсуду м. Харкова від 31.08.2023 суму застави у розмірі 80520 гривен за засудженого ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України, з особливостями визначеними ч. 4 ст. 394 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Дзержинському районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Вирок постановлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: ОСОБА_10 .