Справа № 352/1892/23
Провадження № 3/352/1168/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 рокум. Івано-Франківськ
Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Олійник М.Ю., розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 785598 від 07 серпня 2023 року, ОСОБА_1 04 серпня 2023 року о 13 год. 30 хв. в с. Чорнолізці по вул. Драбівка під час конфлікту ображала сусідку ОСОБА_2 нецензурними словами, чим порушила публічний порядок.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, але її захисник Кінаш М.А. надала письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в яких вказала, що ОСОБА_1 не вчиняла хуліганських дій. Зазначила, що із потерпілою у них довгий час неприязні відносини. Просила закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Так, санкція ст. 173 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за вчинення особою дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливого чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протистояти себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним, явної неповаги до оточуючих головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву, не може бути дрібного хуліганства. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Тобто дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на суспільний порядок.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , конфлікт між ними відбувся на ґрунті тривалих неприязних сусідських відносин. Тому, в даному випадку, відсутні такі суб'єктивні ознаки, як мотив і умисел, спрямовані на порушення громадського порядку, котрі є основними критеріями, які відрізняють дрібне хуліганство від суміжних правопорушень.
Неприязнь між сторонами виключає хуліганський мотив неповаги до суспільства, а без цього немає умислу на хуліганство (ст. 173 КУпАП).
Крім того в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено всіх ознак дрібного хуліганства, а саме: чи вчинено діяння у громадському місці, чи були порушені громадський порядок і спокій громадян, в результаті дій ОСОБА_1 .
Тобто, викладена фабула дій ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення виключає кваліфікацію цих дій за ст. 173 КУпАП, оскільки не має всіх ознак дрібного хуліганства.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.
Крім того суд враховує, що обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
Таким чином, надані органом поліції матеріали суд визнає недостатніми для підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого правопорушення, а отже, керуючись фундаментальним принципом презумпції невинуватості та вимогами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з причини відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 9, 173, 247, 283, 284 КУпАП, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Максим ОЛІЙНИК