ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 348/2529/23
Провадження № 3/348/1172/23
01 листопада 2023 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Бурдун Т.А., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла із Головного управління ДПС в Івано-Франківські області Державної податкової служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, продавця магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка протягом року до адміністративної відповідальності не притягалася,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП,-
встановив:
Відповідно до протоколу №2809 від 10 жовтня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 , будучи продавцем магазину «Малинка» порушила порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме: проведення розрахункової операції через РРО без використання для підакцизних товарів, режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, чим порушила п.11 статті 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями). Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 пояснила, що вона продала покупцю алкоголь, провела його через касовий апарат та видала чек належного зразка, вважає, що вона не винна у скоєному. Працівник податкової, який складав протокол показав їй документи про невідповідність розрахунків за минулий рік, тоді як вона працює продавцем з липня цього року.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За змістом ст. 251,252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 155-1 КУпАП визначає відповідальність особи за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Вищевказана норма є бланкетною та містить відсилання до, зокрема, норм ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон).
Відповідно до п.2, 11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не зареєстрована як суб'єкт господарювання, на час вчинення адміністративного правопорушення була найманим працівником, відповідно до трудових обов'язків здійснювала відпуск товарів, шляхом сканування їх штрих-коду. Розрахункову операцію здійснила на повну суму покупки і видала розрахунковий документ. Таким чином, на неї не може бути покладено відповідальність за неправильне налаштування РРО.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення № 2809 від 10.10.2023 року, в порушення вимог ст. 256 КУпАП не сформульована об'єктивна сторона правопорушення, зазначена лише загальна характеристика, не зазначено точних обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки не викладені дані, під час реалізації яких саме алкогольних напоїв остання порушила використання режиму програмування та не зазначила коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Таким чином, не розкрита об'єктивна сторона даного правопорушення, так як умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок).
Вищезазначені матеріали справи, на переконання суду, не містять доказів, які об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП.
За приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У даному випадку слід зазначити, що у практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії»), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
При оцінці доказів під час розгляду справ про адміністративні правопорушення мають бути застосовані критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України").
Приймаючи до уваги принцип «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований і у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України", доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У даній ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишають місце сумнівам, що, як наслідок, не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом.
Тим самим, з огляду на обставини, встановлені під час судового розгляду, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена.
Оцінивши в сукупності усі докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП, не підтверджений належними і допустимими доказами, а тому суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 155-1 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.
Оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 155-1 КУпАП слід закрити, а судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення, то судовий збір необхідно віднести на рахунок держави.
На підставівикладеного,
керуючисьст.ст. 9, п. 1 ст. 247, 280, 283-284, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.155-1 КУпАП -закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП узв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: Т.А.Бурдун