РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №348/1663/23
01 листопада 2023 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,
секретаря - Кушнірчук М.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути суму заборгованості: за кредитним договором №522906436 від 19.05.2021 в розмірі 20055 грн.; за кредитним договором №03054-07/2021 від 08.07.2021 в розмірі 4160 грн.; за кредитним договором №3483812817/452632 від 30.07.2021 в розмірі 12000 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 19.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 522906436. На умовах вказаного договору відповідач отримав грошові кошти, які зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування ними. Відповідач свої зобов'язання з повернення коштів та сплати процентів не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 20055 грн., з яких 5000 грн заборгованість з повернення кредиту та 15055 заборгованість по сплаті процентів.
Відповідно до Реєстру боржників № 152 від 21.09.2021 до Договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до останнього перейшло грошової право вимоги до відповідача за кредитним договором № 522906436.
27.09.2021 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (позивачем) укладений договір факторингу №20102022, за яким останнє отримало належні ТОВ «Таліон плюс» права грошових вимог до відповідача в сумі 20055 грн, з яких 5000 грн. заборгованість з повернення кредиту та 15055 заборгованість по сплаті процентів.
Також, 08.07.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 03054-07/2021. На умовах вказаного договору відповідач отримав грошові кошти, які зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування ними. Відповідач свої зобов'язання з повернення коштів та сплати процентів не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 4160 грн., з яких 2000 грн. заборгованість з повернення кредиту та 2160 грн. заборгованість по сплаті процентів.
18.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 18012022, за яким позивач отримав належні ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» права грошової вимоги до відповідача в сумі 4160 грн., з яких 2 000 грн. заборгованість з повернення кредиту та 2160 заборгованість по сплаті процентів.
Крім того, 30.07.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 3483812817/452632. На умовах вказаного договору відповідач отримав грошові кошти, які зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування ними. Відповідач свої зобов'язання з повернення коштів та сплати процентів не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 12000 грн., з яких 3000 грн. заборгованість з повернення кредиту та 9000 грн заборгованість зі сплати процентів.
19.04.2022 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 19042022-Г, за яким позивач отримав належні ТОВ «Гоуфінгоу» права грошової вимоги до відповідача в сумі в сумі 12000 грн., з яких 3000 грн. заборгованість з повернення кредиту та 9000 грн. заборгованість зі сплати процентів.
Відповідач не виконав свого обов'язку з повернення наданих йому кредитних коштів та сплати процентів в строки передбачені кредитними договорами. Після відступлення права вимоги відповідач також не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, вважає позивач, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за всіма кредитними договорами в загальній сумі 36215 грн., які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.
Як на підстави позовних вимог посилається на норми ст.ст.509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 626, 628, 639, 641, 644 ЦК України.
Представник позивача в судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
В позовній заяві, а також після отримання судових повісток позивачем заявлені клопотання про розгляд справи без участі його представника, у якому також зазначено про відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи за наявними у справі доказами, у разі неявки відповідача в судове засідання.
Відповідач не скористався правом на подання суду письмового відзиву на позов, яке йому було роз'яснено ухвалою від 20.07.2023.
В судове засідання відповідач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на 06.11.2023 та направленням судової повістки.
Разом з тим, 30.10.2023 року від ОСОБА_1 надійшла письмова заява в якій він просив розглянути дану цивільну справу без його участі, в зв'язку з перебуванням на роботі за межами Надвірнянського району. Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не визнає, оскільки вважає їх необґрунтовано завищеними. У прийнятті рішення по даній справі покладається на розсуд суду.
Беручи до уваги клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та заяву відповідача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність сторін.
ІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою від 20.07.2023 Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
1. Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, укладений договір кредитної лінії № 522906436 від 19.05.2021 (далі Договір від 19.05.2021). За умовами вказаного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірах кредитного ліміту на суму 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Також позивачем до матеріалів справи додано копію договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, укладений між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», та Витяг з Реєстру прав вимоги № 1 до вказаного договору факторингу, згідно яких позивач отримав від ТОВ «Таліон плюс» права грошових вимог до відповідача в сумі 20055 грн., з яких 5000 грн. заборгованість з повернення кредиту та 15 055 заборгованість по сплаті процентів, що виникли на підставі кредитного договору №522906436.
Проте, позивачем не надано суду Реєстру боржників №152 від 21.09.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01, як не надано і копії вказаного договору, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», відповідно до якого до останнього перейшло право грошових вимог до відповідача за кредитним договором № 522906436.
Також матеріали справи не містять і інших документів на підтвердження отримання ТОВ «Таліон плюс» права грошових вимог до відповідача за Договором від 19.05.2021.
Також, між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» (Товариство), як кредитодавцем, та відповідачем (Клієнт), як позичальником, укладений договір про надання фінансового кредиту №03054-07/2021 від 08.07.2021 (далі Договір від 08.07.2021). За умовами вказаного договору Товариство надає відповідачу фінансовий кредит в розмірі 2000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п.1.2. Договору від 08.07.2021 кредит надається строком на 30 днів, тобто до 06.08.2021. Строк дії Договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1.3. цього ж Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 328,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,90 % (процентів) на добу.
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п. 2.5. Договору від 08.07.2021).
У п.4.3. Договору від 08.07.2021 вказано, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п.1.3. цього Договору продовжують нараховуватись за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев'яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення Договору.
Додатком № 1 до Договору від 21.01.2021 встановлено графік розрахунків та орієнтовна вартість кредиту, згідно якого строк на який надано кредит 30 днів, сума кредиту 2000 грн., проценти за користування кредитом 540,00 грн., реальна річна процентна ставка 1923,33 %, загальна вартість кредиту 2540 грн.
Матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати процентів.
В подальшому 18.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №18012022, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошових вимог до відповідача за кредитним договором №03054-07/2021 в сумі 4160 грн., з яких 2000 грн. заборгованості за основною сумою боргу і 2160 грн. заборгованості за відсотками, що підтверджено витягом з реєстру боржників до вказаного Договору факторингу (а.с.28).
Позивачем 18.01.2022 надіслано відповідачу повідомлення вих. №03054-07/2021-001 про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 03054-07/2021 від 08.07.2021.
Крім того, 30 липня 2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» (Товариство), як кредитодавцем, та відповідачем (Клієнт), як позичальником, укладений договір № 3483812817/452632 (далі Договір від 30.07.2021). За умовами вказаного договору Товариство надає відповідачу фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 1.2. Договору від 30.07.2021 кредит надається строком на 30 днів, тобто до 28.08.2021. Строк дії Договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1.3. цього ж Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п. 2.3. Договору від 30.07.2021).
У п.4.3. Договору від 30.07.2021 вказано, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п.1.3. цього Договору продовжують нараховуватись за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев'яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення Договору.
Додатком № 1 до Договору від 30.07.2021 встановлено графік платежів, згідно якого: дата видачі кредиту 30.07.2021; дата платежу 28.08.2021; кількість днів у розрахунковому періоді 30; сума кредиту 3000,00 грн.; реальна річна процентна ставка 114432,08 %, сума нарахованих процентів 2250,00 грн., загальна вартість кредиту 5250,00 грн.
Матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати процентів.
В подальшому 19.04.2022 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19042022-Г, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3483812817/452632 в сумі 12000,00 грн., з яких 3 000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу і 9000,00 грн. заборгованості за відсотками, що підтверджено витягом з реєстру боржників до вказаного Договору факторингу (а.с.40).
ІV. Норми права, які застосував суд
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.
Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов'язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Незмінність реальної процентної ставки у договорі споживчого кредиту, за відсутності внесення сторонами відповідних змін у договорі, встановлена також ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою обчислення реальної річної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка обчислюється на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок відступлення права вимоги.
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ч.1 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої (боржника).
V. Оцінка суду
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування».
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, вказуючи на невиконання ОСОБА_1 зобов'язання щодо повернення кредиту в строки передбачені кредитним договором.
Уклавши кредитні договори та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності ОСОБА_1 порушив договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Як встановлено судом, згідно з п.п.1.1., 1.2. Договорів від 08.07.2021 та від 30.07.2021, відповідачу надавались кредити в сумі 2000 грн. та 3000 грн. з остаточним терміном повернення не пізніше 06.08.2021 та 28.08.2021 відповідно.
Матеріали справи не містять доказів зміни умов Договорів в частині строків надання кредитів. Позовна заява також не містить посилань на такі обставини.
Також з матеріалів справи слідує, що відповідач зобов'язання з повернення кредитів не виконав, грошові кошти не сплачував, у зв'язку з цим за ним утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів в загальній сумі 5000 грн. (2000+3000=5000).
Також він, у відповідності до п.п.1.3. Договору від 08.07.2021 та Додатку № 1 до нього, зобов'язаний був сплатити проценти за користування кредитом з 08.07.2021 по 06.08.2021 в розмірі 0,90 % за кожен день від суми кредиту 2000 грн., а всього 540 грн.
За користування кредитом на підставі Договору від 30.07.2021 та Додатку № 1 до нього, відповідач зобов'язаний був сплатити проценти за 30 днів в розмірі 2,5% за кожен день від суми кредиту 3000 грн., а всього 2250 грн.
В свою чергу кредитодавці відповідача нарахували проценти за користування кредитами в значно більших сумах та відступили право вимоги процентів у таких розмірах позивачу. При цьому в позовній заяві не наведено підстав такого розрахунку процентів. А додані до позовної заяви розрахунки заборгованості за кредитними договорами містять виключно суми процентів, права вимоги яких були передані відповідачу кредитодавцями позивача.
Отже, строк кредитування відповідача є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом за період, що перевищує строк кредитування, мають бути відхилені.
ОСОБА_1 не надано суду доказів сплати заборгованості за кредитними Договорами від 08.07.2021 та від 30.07.2021.
Щодо кредитних зобов'язань відповідача за Договором від 19.05.2021 суд встановив, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем права грошових вимог до відповідача, які виникли на підставі Договору кредитної лінії № 522906436 від 19.05.2021. Так, позивачем додані документи, що підтверджують перехід до нього таких прав від ТОВ «Таліон плюс». Проте позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме щодо передачі таких прав кредитодавцем (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» товариству (ТОВ «Таліон плюс») від якого такі права передавались позивачу.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права (інтересу), але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав (інтересів) має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тобто, захисту підлягає наявний законний і порушений (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) такого інтересу та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушений інтерес, і чи цей інтерес порушено відповідачем.
Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. При цьому, відсутність порушеного права (інтересу) встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова ВС від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18).
VI. Висновок суду
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 2, 3 ст.77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно із ч.1 ст.81 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Оскільки, належними та допустимими доказами позивачем доведено те, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка виникла на підставі Договорів від 08.07.2021 та від 30.07.2021 в сумі 7790 грн. 00 коп., з яких: 5000 грн. 00 коп. заборгованість з повернення суми кредиту, 2790 грн. 00 коп. - сума заборгованості за процентами, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за процентами, нарахованими за межами строку кредитування за Договорами від 08.07.2021 та від 30.07.2021 в сумі 8370 грн. 00 коп. слід відмовити.
Так як відсутність порушеного права (інтересу) у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором від 19.05.2021 має бути відмовлено.
VIІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже в зв'язку з частковим задоволенням позову з ОСОБА_1 на користь позивача стягненню підлягає 577 грн. 34 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512, 514, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1048, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 273 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: за кредитним договором №03054-07/2021 від 08.07.2021 - 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. заборгованості з повернення суми кредиту, 540 (п'ятсот сорок) грн. 00 коп. заборгованості за процентами; за кредитним договором №3483812817/452632 від 30.07.2021 - 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. заборгованості з повернення суми кредиту, 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості за процентами, а також 577 (п'ятсот сімдесят сім) грн. 34 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, а всього 8367 (вісім тисяч триста шістдесят сім) грн. 34 коп.
В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032 м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, ЄДРПОУ 35625014).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Грещук Р.П.