Справа № 215/2362/22
2/215/16/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді - Коноваленко М.І.,
секретаря судового засідання - Коломійчук К.Ю.
представника позивача - Василець М.С. (в режимі відеоконференції)
представника відповідача - Якушева С.О. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 цивільну справу у спрощеному порядку за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, стягнення незаконно списаних коштів, скасування пені та штрафів, які застосовувалися -
ВСТАНОВИВ:
19.07.2022 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення незаконно списаних коштів, які 06.06.2022 р. невстановленою особою, шахрайським шляхом з відкритого в АТ КБ «Приватбанк» рахунку кредитного рахунку позивачки № НОМЕР_1 були виведені в сумі 70 408,00 грн.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ПАТ КБ «Приватбанк» вчиняти дії, спрямовані на нарахування процентів, штрафних санкцій, пені тощо по кредитному картковому рахунку за № НОМЕР_1 (ІВАN- НОМЕР_2 ), відкритого на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до моменту прийняття остаточного рішення по справі. 23.09.2022 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було повернуто. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2023 ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.09.2022 було скасовано та заяву ОСОБА_1 було направлено для продовження розгляду. 04.07.2023 ухвалою суду в заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.
22.09.2022 р. та 01.03.2023 р. позивачка надала заяву про уточнення позовних вимог, мотивуючи тим, що нею в АТ КБ «Приватбанк» було відкрито два рахунки та відповідно отримано дві картки № НОМЕР_4 (кредитна картка) з якої шахрайським шляхом було викрадено кошти в сумі 70408,00 грн. та № НОМЕР_5 (пенсійна картка) на яку надходять її особисті кошти та пенсійні виплати. Після відкриття провадження у справі відповідачем було здійснено часткове повернення незаконно списаних коштів позивача, однак не на кредитну картку, а на пенсійну в загальному розмірі 67700,00 грн. і в цей же момент відповідачем списано з цих сум та особистих коштів (пенсійних виплат) позивача обов'язкові платежі по кредитній картці, тобто фактично стягнуті відсотки за користування кредитними коштами, вважає, що такими діями відповідач фактично підтвердив, що грошові кошти були незаконно списані з рахунку позивача, адже більшу суму незаконно стягнутих коштів з рахунку банк повернув, однак у порушенні її прав, проводить незаконне списування обов'язкових платежів та відсотків за користування кредитними коштами, незважаючи на те, що кредитна картка 06.06.2022 р. була заблокована. Станом на 27.02.2023 р. відповідач безпідставно стягнув з її пенсійного рахунку 11 604,11 грн. та не повернув 2 708,00 грн. з загальної суми незаконно списаних коштів, тому просить суд стягнути з відповідача на її користь 14 312,11 грн. незаконно списаних коштів, скасувавши пені, штрафи, відсотки які застосовувалися до розрахункового рахунка № НОМЕР_2 , картка № НОМЕР_4 , понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору.
16.09.2022 р. представник АТ КБ «Приватбанк» подав відзив до суду на первісну позовну заяву від 19.07.2022 р., яку вважає необґрунтованою, позовні вимоги незаконними, оскільки через власну недбалість позивачки та її власні дії, що були спрямовані на повідомлення/розголошення стороннім особам через фітинговий сайт власних персональних даних та даних кредитної картки, надало шахраям доступ до її додатку Приват24 та змогу третім особам отримати вільний доступ до карток Приват Банку клієнта в системі Приват24, розпоряджатися її кредитними коштами, тому з боку відповідача не було вчинено жодних правопорушень, адже Банк несе відповідальність за збитки клієнта від можливих шахрайських дій за банківські операції, лише після повідомлення клієнта про необхідність блокування карток чи про їх втрату, а на час здійснення спірних транзакцій у відповідача були відсутні будь-які заяви клієнта про блокування карток та правові підстави для нездійснення цих платежів клієнта.
02.11.2022 р. ОСОБА_1 надала відповідь на відзив в якому не погодилася з позицією відповідача, зазначила, що після відкриття провадження у справі Банк здійснив часткове перерахування незаконно списаних коштів на її пенсійну картку, тому відповідач таким діями фактично підтвердив безпідставне, незаконне списання з її рахунку коштів, оскільки більшу її частку повернув. Крім того, зазначила, що не зважаючи на часткове повернення коштів Банк продовжує списувати з її особистих коштів (пенсійних виплат) обов'язкові платежі по кредитній картці та фактично стягує відсотки за користування кредитом, які викрали шахраї.
02.01.2023 р. представник відповідача надав пояснення на заяву позивача про уточнення позовних вимог в яких зазначив, що зазначена позовна заява містить інші, нові обставини, які виникли після зарахування/повернення коштів за перекази від 06.06.2022 р. та нові позивні вимоги з новим обґрунтуванням, що не є уточненням, щодо первісних позовних вимог, тому у прийнятті такої заяви вважає слід відмовити, оскільки подана без дотримання вимог діючого ЦПК України.
Щодо первісного предмету спору зазначає, що позивачка заперечує здійснення нею банківських операцій через додаток Приват24 на загальну суму 70 408,00 грн., вважаючи, що такі дії було вчинено невідомими особами-шахраями, які здійснили «несанкціоноване» втручання до її власного додатку Приват24 з отримання доступу до її банківських рахунків/карток та всю провину покладає на ПриватБанк. Так, позивачка ще до подання позову, а саме 10.06.32022 р. звернулася до ПриватБанку із заявами за сервісом/процедурою ЧАРДЖБЕК і протягом 2022 р. отримала списані кошти за переказами, окрім комісії банку на власну пенсійну картку, однак позивачка не погасила борг за кредитним лімітом, а зняла ці кошти, які де-факто кредитні, а не її власні, майже відразу готівкою до 26.08.2022 р. включно.
Загальна сума коштів, яка була перерахована Банком на користь іншої особи за чотирма переказами від 06.06.2022 р. за рахунок кредитного ліміту позивачки, а не за рахунок власних коштів дорівнює 67700 грн. і тому Банком правомірно нараховані лише проценти на цю суму, тому загальна сума комісії дорівнювала сумі 2708 грн., яка списується відразу, не погашена клієнтом і ця сума комісії була сплачена за рахунок кредитного ліміту, на який нараховуються також тільки відсотки, до того ж до здійснення вказаних переказів у позивачки вже існувала заборгованість за кредитним лімітом у розмірі 4515,41 грн., таким чином, на загальну суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним лімітом (за наданим кредитом): 2708 грн.+4515,41 грн.+67700 грн.=74923,41 грн., тому Банком правомірно нараховані лише проценти. Вважає, твердження позивачки викладені у новій редакції позовної заяви є помилковими та необґрунтованими, оскільки обов'язковий щомісячний платіж включає в себе не тільки сплату процентів, але і часткову сплату боргу за наданим кредитом та подібні списання відсотків з їх нарахуванням є звичайним нарахуванням процентів та збільшення заборгованості клієнта за процентами. Нарахування банком за договором відсотків є лише попередньою фіксацією факту наявності боргу та порушення цивільно-правових зобов'язань, а тому не впливає на права клієнта, а тому позовна вимога щодо скасування неіснуючої неустойки та процентів є неефективним способом захисту. Крім того, представник заперечує щодо стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу, вважаючи суму завищеною та недоведеною.
В своїх запереченнях від 01.03.2023 р. на пояснення відповідача на заяву про уточнення позовних вимог від 02.01.2023 р. позивачка зазначила, що не передавала жодної персональної інформації іншим особам, а лише підтвердила перехід за посиланням, після чого відкрився веб- портал «ДІЯ», що говорить про те, що всі її дані підтяглися автоматично, тому вважає, що «ПриватБанком» не вжито усіх заходів щодо збереження коштів клієнта на рахунку, не забезпечив належне функціонування його платіжної системи з метою захисту від доступу інших сторонніх осіб до рахунку та збереження коштів і унеможливлення заволодіння грошовими коштами третіми особами, що стало підставою для заволодіння шахраями грошовими коштами на її рахунку. Крім того, вважає, що відповідачем не доведено законних підстав для нарахування відсотків за користування кредитним лімітом шахраями та стягнення боргу з наданого і встановленого кредитного ліміту.
Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.07.2022 р. відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
23.09.2022 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було повернуто. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2023 ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.09.2022 було скасовано та заяву ОСОБА_1 було направлено для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 04.07.2023 р. в заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.
Таким чином суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до закордонного паспорту НОМЕР_6 з 02.06.2022 р. по 13.06.2022 р. ОСОБА_1 перебувала за кордоном, що підтверджується відповідними відмітками про перетинання кордону (а.с.9-10).
З листа Управління протидії кіберзлочинами в Дніпропетровській області ДКП НП України з Департаменту кіберполіції НП України від 20.06.2023 р. вбачається звернення ОСОБА_1 з електронною заявою ІD №219331 за фактом несанкціонованого списання грошових коштів з її банківського рахунку у загальній сумі 70 408 грн. та направлення матеріалів ЄО №1673 від 20.06.2022 р. для прийняття процесуального рішення згідно чинного законодавства (а.с.12).
22.06.2022 р. ОСОБА_1 зверталася зі скаргою до АТ КБ «ПриватБанк» з приводу несанкціонованого списання коштів з її рахунку (а.с.13).
АТ КБ «ПриватБанк» на адвокатський запит №18/06 від 18.06.2022 р. (а.с.16-18) щодо спірних транзакцій здійснених за рахунком ОСОБА_1 направлено лист від 18.06.2022 р. в якому зазначив, що 06.06.2022 р. за карткою НОМЕР_7 здійснено чотири транзакції, дебетна частина Р2Р переказу здійснена за допомогою пристрою «POS», без попередньої аутентифікації шляхом введення 3-D Secure паролю, а грошові кошти списані через «Google Pay» та у третьої особи був доступ до за стосунку «Приват24» після чого на номер телефону було надіслано повідомлення інформування/інструкцією про те, що карта додана в «Google Pay». 06.06.2022 10:56:01 за карткою встановлено загальний ліміт на розрахунки в мережі Інтернет (сума =125000). Зміна паролю входу у Приват24 була здійснена 06.06.2022 року о 10:35, авторизація входу здійснено з номеру телефону НОМЕР_8 з використанням пристроїв RHONE IPHONE8,2 IOS 15.5 - це довірений пристрій клієнта, 06.06.2022 р. о 11:05 картка була заблокована. Банком подано заявки №№1994789,1994788,1994787,1994786 на оскарження до Міжнародної платіжної системи, які перебувають в роботі, вважають що порушень з боку Банку не допущено (а.с.19-22).
З наданої виписки по картці/рахунку НОМЕР_7 і додатковим рахункам договору SAMDN340000007193092 від 15.05.2006 р. за період 06.06.2022-07.06.2022 вбачається чотири транзакції у період з 11:00:41 по 11:01:25 (а.с.23).
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Отже, втрата грошей сталася через власну недбалість та власну бездіяльність Позивачки по захисту власних персональних даних і коштів.
Верховним Судом прийнята Постанова від 01 липня 2020 р. у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19), якою підтверджуються вищевказані правові висновки по цій справі щодо провини в подібних ситуаціях саме Позивача/клієнта через його власну бездіяльність по захисту власних персональних даних та власного мобільного фінансового телефону, що дало змогу третім особам отримати вільний доступ до карток Приват Банка в системі „Приват24".
Пунктом 14.12 ст. 14 Закону України „ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" зазначено, що користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 розділу VI „ Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками" затвердженої Постановою Правління НБУ від 05.11.2014 р. № 705 „Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", то користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банка бо визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Згідно з пунктом 14.16 статті 14 Закону України „ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивач зателефонувала оператору АТ КБ «Приватбанк» вже після здійснення операцій з переказу грошових коштів.
Згідно банківської виписки за пенсійною карткою № НОМЕР_5 протягом серпня 2022 р. позивачка повністю отримала списані 06.06.2023 р. кошти за переказами, що були здійсненні шахрайським шляхом з відкритого в АТ КБ «Приватбанк» рахунку позивачки № НОМЕР_1 , окрім комісії за сервісом/процедурою ЧАРДЖБЕК (повернення платежу (від.анг.)) в сумі 67 700 грн. (а.с.174).
Повернення коштів здійснив мерчант/продавець/отримувач коштів за заявами ОСОБА_1 , а не ПриватБанк, оскільки всі транзакції від 06.06.2022 р. не вимагали підтвердження/коду (3Dsecure), а отримувач коштів/мерчант/продавець товарів чи послуг не підтримує 3Dsecure.
Загальна сума комісії АТ «Приват Банка» за здійснення вказаних переказів склала 2 708 грн., яка була списана відразу на погашення обов'язкового платежу за рахунок кредитного ліміту.
Крім цього відповідно до банківської виписки до моменту списання коштів 06.06.2022 р. у позивачки існувала заборгованість за кредитним лімітом в сумі 4 515,41 грн., в зв'язку чим на загальну суму заборгованості за кредитним лімітом Банком були нараховані відсотки в сумі 7 223,41 грн.
Відкритий у АТ КБ «Приватбанк» рахунок № НОМЕР_1 (ІВАN- НОМЕР_2 ) є кредитним, яким позивачка користувалась за допомогою картки № № НОМЕР_1 в рамках кредитного договору № SAMDN34000007193092 від 15.05.2006 р., внаслідок чого кошти, якими заволоділи 06.06.2022 року шахрайським чином не належали їй, власником яких був саме АТ КБ «Приватбанк», оскільки такі кошти є кредитними.
ОСОБА_1 отримавши на пенсійний рахунок № НОМЕР_5 списані кошти, зняла кошти готівкою на загальну суму 60 000,00 грн. та стала власником коштів, а на інший залишок коштів здійснювала безготівкові рахунки, а не зарахувала їх на кредитну картку в рахунок погашення боргу або відновлення залишку коштів на кредитній картці, щоб таким чином, не допустити нарахування Банком несанкціонованих процентів по кредитній картці.
Тому, щодо позовних вимог про зобов'язання банка припинити нарахування та скасувати нараховані проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення транзакцій, суд приходить до висновку, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Так, у Постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року справа № 320/8618/15-ц провадження № 61-4393сво18 зазначено, що у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Обєднана палата вважає, що позовна вимога про зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за період з березня 2015 року по теперішній час у сумі 2500 грн. на тіло кредиту по кредитному договору, є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення її права.
Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
Крім цього, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Таким чином, нарахування банком за договором процентів, комісії та неустойки є лише попередньою фіксацією факту наявності боргу та порушення цивільно-правових зобов'язань, а тому не впливає на права клієнта і позовна вимога про припинення та нарахування процентів та інших сум не є ефективним способом захисту і не підлягає задоволенню судом.
В судовому засіданні ні позивачем, ні її представником не надано відповідних доказів, які б свідчили про те, що кошти з рахунку позивача були списані без законних на те підстав, та банком були порушені правила розрахункових операцій.
Таким чином, суд вважає, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
При розгляді справи судом не встановлено вини відповідача у несанкціонованому знятті грошових коштів з рахунку позивача та відповідно безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями та шкодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, всебічно оцінюючи надані сторонами докази дослідивши на підставі зібраних доказів у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення не санкціоновано списаних та знятих з карткових рахунків грошових коштів не підлягають до задоволення, в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 2,4,5,12, 13, 76-82, 89,141, 259, 263-265, 354 ЦПК, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, стягнення незаконно списаних коштів, скасування пені та штрафів, які застосовувались - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 24.10.2023 р.
СУДДЯ: