Єдиний унікальний номер 205/6712/23
Номер провадження3/205/3268/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року м. Дніпро
Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Терещенко Т.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
03 липня 2023 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від УПП в Дніпропетровській області ДПП надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Згідно протоколу серії ААД №354869 від 15 червня 2023 року встановлено, що 15 червня 2023 року о 07 год. 15 хв. у м. Дніпрі в районі пр. Івана Мазепи, 31, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2103», державний номерний знак НОМЕР_2 , перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоду автомобілю «Skoda Octavia A5», державний номерний знак НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку, різко змінив напрямок руху та вчинив зіткнення/наїзд на транспортний засіб «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_4 , який стояв, та водій якого виявився ОСОБА_2 , внаслідок чого, автомобілі «Skoda Octavia A5», державний номерний знак НОМЕР_3 , та «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_4 , отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, тим самим ОСОБА_1 порушив п. 10.1. Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Слободянюк Р.О. подав до суду клопотання про закриття провадження, в якому просив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування зазначивши, що враховуючи ширину полотна, та те, що водій ОСОБА_1 автомобіля «ВАЗ 2103», державний номерний знак НОМЕР_2 (на схемі №1), рухався по переду в лівій смузі від водія «Шкода Октавія А5», державний номерний знак НОМЕР_5 , водій «ВАЗ 2103», державний номерний знак НОМЕР_2 , мав переважне право руху, так як ширина смуги руху відповідала необхідним розмірам, отже, авто під керуванням ОСОБА_1 рухалось в межах дорожньої смуги, що не є меншою 2,75 м. Зазначає про те, що попереду руху транспортного засобу «Шкода Октавія А5», державний номерний знак НОМЕР_5 , на цій же (крайній правій) смузі стояв транспортний засіб «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_4 (на схемі №2), водій «Шкода Октавія А5», державний номерний знак НОМЕР_5 (на схемі №3), збільшивши швидкість, намагаючись здійснити об'їзд та почав змінювати смугу руху без попереджувального сигналу, чим порушив п. п. 9.2(б), 9.4, 10.1, 10.3,11.2 постанови КМУ від 10 жовтня 2001 р. №1306 «Про Правила дорожнього руху». Посилається на те, що водій «Шкода Октавія А5», державний номерний знак НОМЕР_5 (на схемі №3), під час маневрування (зміни смуги руху), неправильно вибрав швидкість, дистанцію, та інтервал, чим порушив пункти 13.1, 13.3, 12.1. Правил дорожнього руху. Вважає, що в супереч вимог Правил дорожнього руху водієм автомобіля «Шкода Октавія А5», державний номерний знак НОМЕР_5 , було допущено порушення пунктів Правил дорожнього руху, що фактично спровокувало та призвело до вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди. Вказує також на те, що ознайомившись з поясненнями ОСОБА_2 вбачається, що відомості щодо вини та визначення особи, яка є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, свідком якого міг би бути, вони не містять, і його пояснення ґрунтуються виключно на особистому судженні та переконанні ОСОБА_3 , який створив всі передумови та вчинив дорожньо-транспортну пригоду, і такі свідчення ОСОБА_2 щодо вини ОСОБА_1 є тільки припущенням, яке не ґрунтується на фактах обставин події. Посилається на те, що під час ознайомлення з матеріалами справи було встановлено відсутність відеозапису з відеореєстратора ОСОБА_3 , на які посилався ОСОБА_3 в наданих суду поясненнях, із зазначенням того, що відео моменту ДТП надавалось працівникам поліції, що свідчить про порушення працівниками поліції положень ст. 251 КУпАП, а допущені посадовою особою поліції помилки при складанні протоколу та схеми ДТП та не в повній мірі зібрані докази позбавляють можливості здійснити повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи, а отже досягти завдань провадження в справі про адміністративні правопорушення, що в свою чергу є перешкодою для розгляду адміністративної справи по суті, з'ясування вини винних у ДТП від 15 червня 2023 року та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_3 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що 15 червня 2023 року о 07:15 ранку рухаючись по пр. І. Мазепи в районі буд. 31, в напрямку центру, внаслідок грубого порушення ПДР водієм «ВАЗ 2103», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , який рухаючись в лівій полосі різко змінив напрямок руху, він уникаючи зіткнення в'їхав у припаркований на обочині «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_4 , а відео моменту ДТП додавалось працівникам поліції.
ОСОБА_2 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що 15 червня 2023 року о 07:15 ранку на перехресті пр. І. Мазепи і вул. Авіаційна сталась ДТП за участі його автомобіля, який було припарковано згідно Правил дорожнього руху, та в який в'їхав автомобіль «Шкода Октавія А5», державний номерний знак НОМЕР_5 , та пояснень його водія - ОСОБА_3 встановлено, що рух його автомобіля було змінено грубо порушуючим ПДР автомобілем «ВАЗ 2103», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який свою вину визнав.
31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 та його захисник - Слободянюк Р.О. подали до суду клопотання, в якому просили розглядати адміністративну справу без їх участі та закрити провадження у справі з підстав п. п. 1,7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов таких висновків.
Так, згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 10.1. Правил дорожнього руху передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності та основним доказом у справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.
Згідно із ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Суддя, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.
Згідно із ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З наведеного випливає, що нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, є обов'язком органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, що в свою чергу звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій особи, та не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, зі змісту протоколу встановлено, що схема ДТП та пояснення ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , які додаються до протоколу, є доказами вини ОСОБА_1 у цій справі, які враховувались працівниками патрульної поліції під час його оформлення.
Разом з тим, зі змісту наданих ОСОБА_2 пояснень від 15 червня 2023 року та наданих суду 17 липня 2023 року встановлено, що він не був свідком дорожньо-транспортної пригоди, а його висновки щодо провини ОСОБА_1 ним зроблено лише з пояснень ОСОБА_3 , яким саме і було здійснено наїзд на транспортний засіб «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_4 , водієм якого був ОСОБА_2 .
Тобто, фактично єдиними доказами у цій справі є лише схема місця ДТП та пояснення водія автомобіля «Skoda Octavia A5», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , який згідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, і здійснив зіткнення з транспортним засобом «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_4 , однак суддя не приймає вищевказані пояснення ОСОБА_3 , оскільки він є зацікавленим в наданні свідчень, які спрямовані на притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.
Також аналізуючи письмові матеріали справи, суддя дійшов висновку, що письмові пояснення водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи, є взаємовиключними, кожен з водіїв надав пояснення відповідно до особистого сприйняття дорожньої обстановки, що склалася, та обставин, які на думку кожного з водіїв стали причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, враховуючи суперечливі пояснення водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , і неможливість врахування пояснень ОСОБА_2 , який фактично не був свідком ДТП, суддя акцентує увагу, що відсутня можливість однозначно встановити, що долучена до матеріалів схема місця ДТП дійсно відображає обставини та механізм ДТП, що сталось 15 червня 2023 року. Отже, на підставі складеної схеми суддя позбавлена, об'єктивно, повно та всебічно встановити обставини справи.
Суддя також звертає увагу, що в наданих у судовому засіданні поясненнях ОСОБА_3 міститься вказівка, що відео моменту ДТП надавалось працівникам поліції, при цьому протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на будь-який відеозапис, так само як і в матеріалах справи відсутні будь-які носії з відеодоказами викладених у протоколі обставин, а самим ОСОБА_3 вказаний відеоматеріал не було надано до суду.
Також за клопотанням захисника ОСОБА_1 - адвоката Слободянюка Р.О. суддею було направлено запит до УПП в Дніпропетровській області ДПП з проханням надання відеозапису дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 15 червня 2023 року, однак УПП в Дніпропетровській області ДПП було проінформовано про відсутність відеозапису вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно із ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Аналогічного роду положення закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
При цьому суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, він неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності суддя доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні пункту 10.1 Правил дорожнього руху не доведена, так само як і відсутні докази, що саме невиконання вказаних правил ОСОБА_1 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з подією ДТП за участі водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , транспортні засоби яких отримали механічні пошкодження.
Таким чином, заперечення, викладені захисником ОСОБА_1 - адвокатом Слободянюком Р.О. у клопотанні про закриття провадження, матеріалами справи не спростовані.
Більш того, відповідно до матеріалів адміністративної справи суддею встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складено щодо ОСОБА_1 , однак відповідно до інших документів, які містяться в матеріалах справи особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, є саме ОСОБА_1 , що свідчить про невідповідність змісту протоколу в частині відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя дійшов висновку, що з точки зору достатності доказів матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доводиться поза розумним сумнівом наявними у суду доказами.
Тобто, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у випадку закінчення строків передбачених статтею 38 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода сталась 15 червня 2023 року, тобто, на дату розгляду справи 3-х місячний строк накладення адміністративного стягнення закінчився.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Нормами КУпАП прямо не передбачено необхідності визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у випадку закриття провадження у справі.
Однак, встановивши вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення, законодавець не зробив будь-яких виключень щодо постанов про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, із чого необхідно зробити висновок про те, що виконання вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП є обов'язковим і для цього виду постанов.
Виходячи із принципів верховенства права та однієї із засад судочинства, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України, якою є забезпечення доведеності вини, суд дійшов висновку про те, що визнання вини особи є обов'язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав.
Зазначене також узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини щодо порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції 124 КУпАП дає підстави стверджувати про те, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства, де визнання вини є обов'язковим відповідно до положень ст. 17, ч. 4 ст. 374 КПК України, п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
Аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП дає підстави стверджувати те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.
При цьому, закриття справи із підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була би відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене та враховуючи зазначену вище правову позицію ЄСПЛ у питанні порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, суд дійшов висновку про те, що закриття справи у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за своєю суттю є закриттям справи із нереабілітуючих підстав, не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, що вказує на необхідність визнання вини.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Враховуючи те, що у зв'язку з відсутністю у справі об'єктивних і належних доказів, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 40-1 КУпАП судовий збір у разі закриття провадження у справі не стягується.
Керуючись ст. ст. 124, 251, 245, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Т.П. Терещенко