справа № 208/7670/23
№ провадження 2-а/208/56/23
РІШЕННЯ
Іменем України
20 жовтня 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Сушкової Л.І., за участю секретаря судового засідання Дарчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам'янське адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кам'янського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови від 22.05.2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовною заявою до Кам'янського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови від 22.05.2023 року по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 621203, винесену сержантом поліції ОСОБА_2 відносно неї за ст.183 КУпАП.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2022 суддею визначено суддю Сушкову Л.І., яка ухвалою від 12.09.23 року прийняла позов до свого провадження та призначила справу до розгляду в спрощеному провадженні.
В обґрунтування позову, позивачка ОСОБА_1 , посилається на те, що Постановою інспектора ВРПП Кам'янського РУП ГУНП сержанта поліції Шевчук Артура Ігоровича від 22 травня 2023 року серії ГАБІ № 621203, її, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП і накладено, на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Згідно зазначеної постанови, ОСОБА_1 , 22 травня 2023 року о 14 годині 39 хвилин здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: зателефонувала на спецлінію 102» та повідомила про те, що відбувся факт зґвалтування, хоча цього факту насправді не було.
Вказану постанову вважає безпідставною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені в оскаржуваній постанові обставини, не відповідають дійсності.
Вона не заперечує, що 22 травня 2023 року о 14 годині 39 хвилин, зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила, що до неї в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 прийшла п'ятнадцятирічній сусідка ОСОБА_3 , (мешканка квартири АДРЕСА_2 ) і повідомила, що зараз зі служби додому повертається її вітчим ОСОБА_4 , якого вона боїться, оскільки він буде знову «приставати до неї і торкатись її статевих органів», за даним фактом ОСОБА_5 просила роз'яснити працівників поліції, як вона має діяти в такий ситуації, щоб допомогти дитині.
На нїї повідомлення приїхав патруль поліції, ОСОБА_5 , пояснила обставини, про які повідомила їй ОСОБА_6 , надала адресу і номер телефона матері дитини - ОСОБА_7 . Працівники поліції пішли, а через деякий час повернувшись повідомили, що з матір'ю дитини зв'язатись не вдалось і вони збираються поїхати. Але, її обурила така поведінка працівників поліції, вона просила, щоб вони з'ясували обставини, про які їй повідомила ОСОБА_6 , щоб вони все ж таки поспілкувались з матір'ю дитини, та з вітчимом, роз'яснили їм про недопущення вчинення насильства відносно дитини. Працівники поліції знову пішли і через кілька хвилин повернулись з відеозаписом, зробленим на особистий телефон, де ОСОБА_6 надавала пояснення, що «у неї з вітчимом хороші відносини». Тобто, працівникам поліції вистачило відібраних без присутності дорослих пояснень від неповнолітньої дитини, для того, щоб припинити подальше з'ясування будь-яких обставин по цій ситуації, і при цьому повідомити, що до адміністративної відповідальності в даному випадку буду притягнута саме я, за, начебто, завідомо неправдивий виклик поліції і повідомлення неправдивого факту про зґвалтування.
Однак, ОСОБА_5 , пояснювала працівникам поліції, що повідомлень про зґвалтування вона не робила і навіть не викликала працівників поліції, а тільки повідомила про те, що їй розказала дитина, сусідів - ОСОБА_3 , і вона просила поради та допомоги у правоохоронних органів у наданні роз'яснень, куди можна звернутись для захисту дитини.
Проте, поліцейський, ОСОБА_2 , не взяв до уваги та не надав оцінку моїм поясненням, є допитав мати та вітчима ОСОБА_6 , не переконався, що дитині не загрожує небезпека, і притягнув до адміністративної відповідальності саме її, про що їй стало відомо лише у серпні 2023 року, оскільки працівниками поліції копія постанови про притягнення мене до адміністративної відповідальності від 22 травня 2023 року не була їй вручена особисто, ані направлена поштою, як то передбачено ст. 285 КУпАП.
У серпні 2023 року їїї банківські рахунки були заблоковані, у зв'язку з чим вона звернулась до банку за роз'ясненнями, де їй повідомили, що на всі її розрахункові рахунки накладено арешт в рамках виконавчого провадження.
Звернувшись 04 серпня 2023 року до Заводського ВДВС у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) їй стало відомо, що 21 липня 2023 року було відкрито виконавче провадження №72302123 на виконання Постанови ГАБІ №621203 від 22.05.2023 року, виданої Кам'янським РУП, про стягнення з її штрафу на користь держави у розмірі 6 800 грн.
Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, їй стало відомо про існування Постанови ГАБІ №621203 від 22.05.2023 року, виданої Кам'янським РУП, з якою вона категорично не погоджується і вимушена у судовому порядку захищати свої порушені права.
Відповідно до ст.183 КУпАП: «Завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Тобто, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону. Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Однак, ОСОБА_5 категорично заперечую проти вчинення нею адміністративного правопорушення. Телефонуючи в поліцію, вона була впевнена, що зможу отримати допомогу у захисті дитини, ОСОБА_3 , відносно якої з боку її вітчима вчиняються протиправні насильницькі дії, про що мені стало відомо особисто від неї, при цьому вона була впевнена, що дію правомірно і повідомляю правдиву інформацію.
Таким чином, оскільки відповідальність за ст. 183 КУпАП настає в разі завідомо неправдивого виклику поліції, а вона здійснила повідомлення про неправомірні дії відносно неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 з боку її вітчима, будучи впевненою, що такі дії відбувались насправді, вважає, що в її діях відсутній умисел на вчинення правопорушення, а, відповідно, відсутній і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність свої позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив суду на позов не надали, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.
Категорія адміністративного позову ОСОБА_1 підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (з викликом сторін) відповідно до п. 20, ч.1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, ст. 257, 286 КАС України.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, відповідно та при дотриманні норм матеріального і процесуального права, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі спірної постанови, 22 травня 2023 року поліцейський ВРПП Кам'янського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області сержант поліції Шевчук А.І. виніс відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 621203, згідно до якої нею нібито було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.
Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Позивач не була згодна з даною постановою, вважаючи, що вона винесена із порушенням вимог ст.ст. 33, 245,247, 254, 268, 278, 279, 280 КУпАП.
Втім, критично ставлячись до того, що постанова є безспірним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки на підтвердження скоєння правопорушення позивачем, а відповідно, й наявності у позивача складу адміністративного правопорушення, працівником поліції не надано жодних належних та достатніх доказів.
Відповідачем не було доведено належними, достатніми та допустимими доказами, що позивач скоїв правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України), суд констатує, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду правопорушень.
Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація, тощо).
Доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, втім не надано ані відеозапису скоєння правопорушення, ані зазначено свідків правопорушення, інших доказів вчинення позивачем правопорушення.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.
Виходячи із норм викладених в ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог ст. 77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП є недоведеним.
Суд вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
При цьому, суд вважає за необхідне дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно п. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, із врахуванням того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять достатніх доказів вчинення нею правопорушення, про яке йдеться в постанові, більш того враховуючи те, що викликаний до суду представник відповідача не з'явився та ані усних ані письмових пояснень по суті справи не надав, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, Законом України від 08.07.2011 "Про судовий збір", ст.ст. 247, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 139, 241-256, 257, 263 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кам'янського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови від 22.05.2023 року, - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №621203 від 22 травня 2023 року.
Скасувати Постанову серії ГАБІ № 621203 по справі про адміністративне правопорушення від 22 травня 2023 року, винесену поліцейським Кам'янського районного Управління поліції Головного Управління національної поліції в Дніпропетровській області сержантом Шевчук Артуром Ігоровичем про накладання адміністративного стягнення на мене, ОСОБА_1 , за ст. 183 КУпАП та закрити провадження по справі.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з Кам'янського районного Управління поліції Головного Управління національної поліції в Дніпропетровській області (51909, Дніпропетровська область м.Кам'янське, пр. Аношкіна, 7/42) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536, 80 грн.
Рішення можебути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Сушкова Л. І.