справа №176/382/23
провадження №2/176/289/23
РІШЕННЯ
Іменем України
05 жовтня 2023 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області
у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,
за участі секретаря Ніколенко М.В.,
судового розпорядника Андросовича О.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Жовті Води Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м.Жовті Води в особі Жовтоводської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, де просить встановити факт проживання однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_4 з вересня 2013 року по день смерті останнього, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одночасно, просить визнати за нею право на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з вересня 2013 року до його смерті.
Позивачка зазначає, що протягом вказаного періоду, вони разом з ОСОБА_4 проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, та жили як чоловік та дружина. За час сумісного проживання у них з ОСОБА_4 були спільні витрати, вони купували майно у вказану квартиру, робили ремонт.
Окрім того ОСОБА_1 , вказує, що від першого шлюбу у неї є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого померлий любив і відносився до нього, як до рідної дитини. Шлюб із попереднім чоловіком позивачка розірвала 04 квітня 2001 року.
Разом з тим зазначила, що їй відомо, що рідних дітей у ОСОБА_4 не було, але ж він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 25 жовтня 1982 року даний шлюб розірвано.
Звертає увагу на те, що мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а батько ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому останні дев'ять років із рідних людей в нього залишилась тільки позивачка, яка в усьому його завжди підтримувала та залишалась до самої смерті ОСОБА_4 .
На останньому місці роботи ОСОБА_4 працював на посаді електрогазозварювальника зі шкідливими умовами праці, після чого 31 жовтня 2008 року звільнився та з того часу ніде не працював, оскільки вийшов на пенсію.
Оскільки, після перенесеного у 2016 року ішемічного інсульту у ОСОБА_4 погіршилося здоров'я і з того часу до самої смерті він постійно хворів, позивачка допомагала йому боротися з хворобою (купувала ліки, продукти харчування). З лютого 2016 року всіма хатніми справами в родині особисто займалася позивачка.
Вказує, що після смерті ОСОБА_4 , вона особисто займалася його похованням.
ОСОБА_7 зазначила, що їй також відомо, що у померлого є рідний брат ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який все своє життя проживає на території російської федерації. За час проживання позивачки з ОСОБА_4 , брати практично не спілкувалися і ОСОБА_8 не збирається приїзджати у м. Жовті Води, успадковувати майно покійного брата.
25 січня 2023 року, позивачка звернулася до приватного нотаріуса Жовтоводського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В., із заявою про прийняття спадщини на все спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 . Однак, нотаріус повідомила, що для оформлення та прийняття спадщини на майно покійного необхідно в судовому порядку встановити факт проживання однією сім'єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 та визнати право на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги, оскільки вони не були з останнім в зареєстрованому шлюбі.
З урахуванням наведеного, позивачка просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та визнати за нею право на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги.
Представник відповідача у судовому засіданні не погодився з позовними вимогами позивачки надавши відзив, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , 1953 року народження, власник квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до зазначеного у позовній заяві, позивачка перебувала з померлим у фактичних шлюбних відносинах з вересня 2013 року та проживала разом з ним у вказаній вище квартирі. Вели сумісне господарство та перебували у шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. Шлюб позивачка реєструвати в установленому порядку не хотіла через те, що реєстрація шлюбу вплинула б на їх відносини. Яким саме чином це могло вплинути, у позові не зазначено та із заявлених позовних вимог не є зрозумілим.
Відповідач зазначає, що доданими до позовної заяви матеріалами підтверджується, що квартира належала померлому на праві приватної власності. Відомості внесені та зареєстровані після звернення в Спадковому реєстрі 25 січня 2023 року.
Вказує, що за відсутності належним чином оформлених документів, що підтверджують факт родинних відносин з померлим, відсутності правових підстав для оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину приватним нотаріусом на законних підставах відмовлено в отриманні останнього.
Звертає увагу на те, що додана до позову копія договору замовлення може підтвердити лише той факт, що від імені позивачки могло оформлюватися та здійснюватися замовлення на організацію та проведення поховання.
У відповідності до копії доданої до позову довідки про реєстрацію місця проживання особи від 03.06.2019 року № 619, місцем проживання ОСОБА_1 з 13 лютого 1986 року є адреса: АДРЕСА_3 .
Щодо наданих дублікатів квитанцій оплати комунальних послуг відповідач зазначає, що всі платежі за наданими копіями квитанцій здійснені після смерті померлого і не є підтвердженням факту проживання позивачкою однією сім'єю.
Відповідач вказує, що у зв'язку з поданням позову та наведеними у ньому даними, позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт її спільного проживання з ОСОБА_4 , зокрема, їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період часу відкриття спадщини.
Таким чином, вважає, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не доведеними, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, заперечення представника відповідача, покази свідків та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 02 травня 2022 року Жовтоводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.16).
Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначена квартира належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30 липня 2014 року, виданого державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори, в спадковій справі № 125/2014 (а.с.19).
З матеріалів спадкової справи №4-2020, заведеної приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В. 25 січня 2023 року, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що 25 січня 2023 року із заявою про прийняття спадщини звернулась позивачка ОСОБА_1 , зазначивши, що приймає спадщину після смерті ОСОБА_4 (а.с.55-63).
Приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Дудник Т.В. відмовлено заявниці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , оскільки позивачка не надала належним чином оформлені документи, що підтверджують факт родинних відносин з померлим (а.с.6).
З копії довідки №413 від 16 лютого 2023 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб вбачається, що позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.28).
Згідно з копією довідки №97 від 16 лютого 2023 року виданою Відділом ведення реєстру територіальної громади виконачого комітету Жовтоводської міської ради ОСОБА_4 , 1953 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та знятий з реєстрації 02 травня 2022 року у зв'язку із смертю (а.с.8).
ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_4 , що підтверджується: договором-замовленням на поховання від 03 травня 2022 року на суму 2232,00 грн. та квитанцією про оплату РП «Реквієм» на суму 3865,00 грн. (а.с.7,14).
Окрім наведеного, позивачка ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_4 здійснювала оплату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території ОСББ Козацька Слава 20-22, що підтверджується дублікатами чеків (а.с.34-36).
Проаналізувавши обставини даної цивільної справи, пояснення сторін, свідків та дослідивши в сукупності матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , однією сім'єю з вересня 2013 року по день смерті останнього.
Суд критично оцінює пояснення допитаних свідків в судовому засіданні щодо проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки їх покази не підтверджені письмовими доказами: різного роду док-ументами, з яких було б видно, що вони мали взаємні права та обов'язки, різного роду заяви, які подаються для одержання субсидій, пільг; анкети, інші документи які оформляються за місцем роботи; документи про спільне придбання рухомого чи нерухомого майна; документи про наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт; різного роду довідки за місцем проживання про те, що позивачка і ОСОБА_4 проживали разом однією сім'єю, вели спільне господарство та в який конкретний період, тощо.
Крім того, суд бере до уваги, що допитані в судовому засіданні свідки надали суду суперечливі пояснення щодо характеру відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , їх спільного проживання в належній спадкодавцю квартирі. Зокрема, свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що дуже часто спілкувалась із померлим, те що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 постійно були вдвох сказати не може. Коли ОСОБА_4 помер, в квартиру вони змогли потрапити тільки через два дні.
Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що добре знав померлого, вони разом працювали. В 2013 році зустрів ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 , та запитавши хто ця жінка, ОСОБА_4 відповів, що вони живуть разом. Після чого вони всі разом пішли до них додому обідати. Також, пояснив, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 перебували у цивільному шлюбі, а коли останній захворів, позивачка його доглядала.
Проте, свідок ОСОБА_11 пояснила, що мешкає на п'ятому поверсі, а померлий проживав на четвертому. В кінці квітня 2022 року, вони разом із чоловіком спускалися сходами, та побачили на четвертому поверсі жінку, яка у них запитала, чи давно вони бачили ОСОБА_4 та сказала, що він не відповідає на дзвінки. В обід, повертаючись додому, вони на дворі побачили ОСОБА_1 і сусідів, які чекали працівників поліції, щоб відкрити квартиру ОСОБА_4 . Окрім того, пояснила, що раніше вона бачила іншу жінку, яка приїзджала в гості до померлого з іншого міста, та мала намір одружитися з ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 свідок ОСОБА_11 жодного разу не бачила.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_4 знала з 1984 року. До його смерті вона жодного разу позивачку не бачила. З'явилась ОСОБА_7 тільки після смерті ОСОБА_4 , та разом зі своїм братом вивозили на велосипедах речі з квартири померлого.
Свідок ОСОБА_13 пояснив, що померлий був його другом та розповідав йому про іншу жінку, з якою вподальшому свідок спілкувався. ОСОБА_7 він ніколи не бачив. ОСОБА_4 жив один, іноді до нього приїзджала інша жінка.
Суд відхиляє наданий позивачем доказ - акт про встановлення факту проживання від 13 березня, складений головою правління ОСББ «Козацька Слава 20-22» Співак Ю,І. про те, що позивачка ОСОБА_7 з вересня 2013 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с. 83), оскільки вказаний акт не підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім'єю, ведення ними спільного господарства, спільної участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»(далі - постанова), якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування.
Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У пункті 21постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
Як зазначив Верховний Суд в своїй Постанові від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15-ц, для набуття права на спадкування за законом на підставістатті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням встановлених обставин, приходить до висновку про те, що наявні у матеріалах справи акт про встановлення факту проживання без реєстрації ОСОБА_1 за адресою проживання ОСОБА_4 із вересня 2013 року по 13 березня 2023 року та договор-замовлення на організацію та проведення поховання не можуть вважатись доказами, які б дали змогу встановити наявність обставин справи, на які посилається позивачка, не є достатніми для підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як осіб, які складали сім'ю, були пов'язані спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків.
Також посилання у заяві позивача на факт спільного ведення господарства, не містить жодних доказів, а тому не може свідчити про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 усталених відносин, що за всіма ознаками притаманні сім'ї у розумінні Сімейного кодексу України. Докази, що підтверджували пов'язаність їх спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків, що є визначальним у вирішенні питання про спадкування на підставі статті 1264 ЦК України суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, у відповідності з зазначеними нормами закону і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 316, 263-265 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіальної громади м.Жовті Води в особі Жовтоводської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги, відмовити у повному обсязі.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпропетровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА