№ 207/5668/23
№ 2-о/207/89/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2023 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Бистрової Л.О.
при секретарі Пономаренко В.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті. В обґрунтування поданої заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в м. Донецьк ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
18.06.2002 року ОСОБА_2 склав на її ім'я заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Сьомої донецької державної нотаріальної контори на все належне йому майно.
Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видане "Ленінським відділом РАЦС Донецького міського управління юстиції МЮ ДНР" від 04.07.2023 року, лікарським свідоцтвом про смерть №4778 та довідкою про причину смерті (до форми №106 за №4778 для поховання). Вказані документи видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Заявник в судове засідання не з'явився, надала заяву з проханням справу розглядати за її відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву з проханням справу розглядати за його відсутності. Заперечень проти встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території не надано.
Згідно вимог ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.07.2023 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території, ОСОБА_2 , помер, що підтверджується копією довідки Лікарського свідоцтва про смерть №4778 від 04.07.2023 року, де причиною смерті вказано - набряк легень, атеросклеротична хвороба серця та копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 04.07.2023 року, актовий запис №760.
ОСОБА_2 відповідно копії паспорта був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 де і фактично проживала на день смерті.
Відповідно до Заповіту посвідченого державним нотаріусом Сьомої донецької державної нотаріальної контори Трофіменко Л.Р. від 18.06.2002 року, в якому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок його смерті робе таке розпорядження: Все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, все що буде йому належати взагалі на день його смерті і на що за законом матиме право, а також і належний йому жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 заповідає ОСОБА_1 , 1978 року народження, який було зареєстровано в реєстрі №2-793
Згідно з п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Тобто, у порядку ст.317 ЦПК України мають розглядатися заяви про встановлення факту смерті на території Автономної Республіки Крим, на території населених пунктів Донецької та Луганської області, визначених у розпорядженні Кабінету Міністрів України № 1085 від 07 листопада 2014 року.
Відповідно до вказаного розпорядження, місто Донецьк є населеним пунктом, що розташований на тимчасово окупованій території України.
Частиною 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правових режимів на тимчасово окупованих територіях України» передбачено, що будь-який акт, виданий органами, передбаченими частиною 2 вказаної статті, є недійсним та не створює правових наслідків.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у даній справі - встановлення факту смерті на окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду України з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права (справи проти Туреччини, Молдови та Росії).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» зазначив, що зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.
Також, суд враховує, що, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
При цьому, за логікою вищезазначених рішень, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Тобто, документи видані органами чи установами (зокрема лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як виняток, можуть братися до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статтею 317 ЦПК України.
З огляду на наведене, суд приймає до уваги: Лікарське свідоцтво про смерть №4778 від 04.07.2023.2023, видане Республіканським бюро судово-медичних експертиз м. Донецьк, свідоцтво про смерть на ім'я ОСОБА_2 , видане нелегітимним органом «Ленінським відділом РАЦС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки» 04.07.2023 року, актовий запис № 7600, згідно з якими ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, у віці 83 роки, причина смерті -набряк легень, атеросклеротична хвороба серця та визнає їх в даному випадку достатніми доказами на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає необхідним встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьк, Україна.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, а тому необхідно допустити негайне виконання рішення у зазначеній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 259, 293-294, 317, 430 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Димитров, Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, Донецької області.
У відповідності до ст.430 ЦПК України, рішення суду допустити до негайного виконання.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.п.15.5, п.п.15 ч.1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Л.О.Бистрова