СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/6345/23
ун. № 759/20394/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ТОВ "Автомотівюкрейн" . - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання власника майна ТОВ "Автомотівюкрейн" про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023000000001121 від 20.06.2023,-
ВСТАНОВИВ:
19.10.2023 до слідчого судді надійшло вказане клопотання, в якому представник володільця майна просив скасувати арешт з майна, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 07.08.2023 (справа № 759/14606/23), який вилучено під час обшуку 03.08.2023 р.
Представник власника майна ТОВ "Автомотівюкрейн" - ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити. Також зазначив, що арешт майна порушує право вільно розпоряджатися своєю власністю.
В судове засіданні слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_4 не 'з'явився, подав до суду письмові заперечення на клопотання, в якому просив в задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на те, що майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Просив також клопотання розглянути за його відсутності в зв'язку із службовим відрядженням.
Слідчий суддя вислухавши доводи представника володільця майна, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні ГСУ НП України знаходяться матеріали кримінального провадження №12023000000001121 від 20.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
07.08.2023 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_5 задоволено клопотання слідчого ОВС ГСУ НП України ОСОБА_4 про накладення арешту на ресі та предмети, які були вилучені під час невідкладного обшуку та накладено арешт на наступні речі: зв'язку ключів, які упаковано до сейф пакету № PSP 1004156; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «BMW 320D», реєстраційний номер НОМЕР_1 серія НОМЕР_2 , яке упаковано до сейф пакету № PSP1004154; ключі від автомобіля «BMW 320D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які упаковано до сейф пакету № PSP1004154; автомобіль «BMW 320D», реєстраційний номер НОМЕР_3 VIN НОМЕР_4 , під час обшуку 03.08.2023 року при проведенні обшуку автомобіля «BMW 320D», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Встановлено, що власником транспортного засобу «BMW 320D», д.н.з. НОМЕР_1 є ТОВ "Автомотівюкрейн".
ОСОБА_6 , керував даним транспортним засобом «BMW 320D», д.н.з. НОМЕР_1 на підставі договору оренди автомобіля № 140723 від 14.07.2023 р.
ОСОБА_6 04.08.2023 р. повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 307 КК України.
Речі з яких заявник просить скасувати арешт постановою слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_4 , від 03.08.2023 р., визнано речовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв'язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.
Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.
Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, накладення арешту на об'єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що обмеження права будь-якої особи (фізичної або юридичної) розпорядження належним їй майном без достатніх підстав є протиправним.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
З огляду на приписи п.18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність тверджень сторони захисту щодо невідповідності евідповідності майна на яке накладено арешт критеріям речових доказів, оскільки як свідчать матеріали, вказане майно є знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди вчинення такого кримінального правопорушення та відповідно містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Поряд з цим варто враховувати, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.
В ході розгляду клопотань заявником не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, крім того заявником не доведено необґрунтованості накладення такого арешту.
Тож на даному етапі скасування арешту є передчасним.
В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке обмеження для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз.2 ч.1 ст.170 КПК України. На думку слідчого судді, таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи є розумним та пропорційним меті кримінального провадження. Та майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Поряд з цим слідчий суддя зауважує, що накладений арешт на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження та, з урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні, потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність визначених ст.174 КПК України підстав для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного смуду м. Києва від 07.08..2023 р., тому клопотання про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 174 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання власника майна ТОВ "Автомотівюкрейн" про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023000000001121 від 20.06.2023,- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 02.11.2023 о 12-30 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1