печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48834/23-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023100060002233 від 28.10.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
ВСТАНОВИВ:
30.10.2023 слідчий СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором, звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023100060002233 від 28.10.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи клопотання, сторона обвинувачення вказує, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи офіційно не працевлаштованим, не маючи достатніх коштів на проживання, вступив у попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою таємного викрадення майна.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки та бажаючи їх настання, попередньо розподіливши між собою ролі, діючи з корисливих мотивів ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, 28.10.2023 приблизно о 14 годині 30 хвилин, прибули до центральної частини міста Києва, а саме до магазину «Mango», який знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 31.
Зайшовши до магазину «Mango», ОСОБА_5 за попередньою змовою, разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, та те, що вони посягають на чужу власність, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди потерпілому, повністю розуміючи, що своїми діями вони намагаються вчинити незаконне, безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника, піднялися на другий поверх магазину та почали вибирати товар викладений на товарних полицях. Так, ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою помітили та взяли: туфлі чоловічі артикул 57084397 колір 30, розмір 42 вартістю 3839,20 грн., кросівки чоловічі артикул 57010641 колір 05 ціна без ПДВ 2799, 20 грн., кепка чоловіча артикул 57040784, колір 56 ціна без ПДВ 959,20 грн., светр жіночий артикул 57013810, колір 88 ціна без ПДВ 1359, 20 грн., жакет чоловічий артикул 57064756, колір 56 ціна ПДВ 3199,20 грн., светр чоловічий артикул 57037752, колір 30 ціна без ПДВ 2799,20 грн., шапка жіноча артикул 57047741 колір 81 ціна без ПДВ 639,20 грн.
Після чого, відповідно до розподілених ролей, невстановлена досудовим розслідуванням особа маючи при собі вищезазначений товар, підійшла до іншого стенду з виставленим для продажу товаром, та маючи при собі заздалегідь підготовлений предмет для вчинення злочину, а саме: металевий гачок, зняла кліпси з товару та передала туфлі чоловічі артикул 57084397 колір 30, розмір 42 вартістю 3839,20 грн., кросівки чоловічі артикул 57010641 колір 05 ціна без ПДВ 2799, 20 грн., кепка чоловіча артикул 57040784, колір 56 ціна без ПДВ 959,20 грн., светр жіночий артикул 57013810, колір 88 ціна без ПДВ 1359, 20 грн., жакет чоловічий артикул 57064756, колір 56 ціна ПДВ 3199,20 грн., светр чоловічий артикул 57037752, колір 30 ціна без ПДВ 2799,20 грн., шапка жіноча артикул 57047741 колір 81 ціна без ПДВ 639,20 грн., ОСОБА_5 який поклав їх до свого пакету чорного кольору, який був при ньому.
Опісля, ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа спустилися на перший поверх магазину ТОВ «Mango», під виглядом доброчесних покупців почали розглядати товар. Після чого, невстановлена досудовим розслідуванням особа, вийшла з магазину та через деякий час ОСОБА_5 тримаючи в руках пакет чорного кольору з вищезазначеним товаром, який належить ТОВ «Mango», пройшов антикрадіжкові рамки та вийшов з магазину, та усвідомлюючи, що його дії помітив охоронець магазину який здійснив спробу зупинити останнього. Однак, ОСОБА_5 керуючись корисливим мотивом, маючи на меті незаконно збагатитися за чужий рахунок, усвідомлюючи, що його дії були викриті працівниками магазину почав тікати в напрямку вилиці Хрещатик в мсті Києві, при цьому утримуючи при собі викрадений ними товар. В подальшому ОСОБА_5 був затриманий працівниками правоохоронних органів, за адресою: місто Київ, вул. Лютеранська, буд. 5.
Так, своїми умисними діями ОСОБА_5 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, завдали ТОВ «Mango» матеріального збитку на загальну суму 15 594 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 40 коп.
28 жовтня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку ст.208 КПК України.
29 жовтня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Сімферополь АРК Крим, українець, громадянин України, офіційно не працевлаштований, зі середньою-спеціальною освітою, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий (зі слів).
Сторона обвинувачення вказує, що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п 1, 2, 4 ст. 177 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що у провадженні Печерського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12023100060002233 від 28.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
28 жовтня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку ст.208 КПК України.
29 жовтня 2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Сімферополь АРК Крим, українець, громадянин України, офіційно не працевлаштований, зі середньою-спеціальною освітою, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий (зі слів).
З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.
Згідно з положеннями ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту та погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 28.10.2023;
- протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 28.10.2023;
- протокол допиту свідка ОСОБА_9 від. 28.10.2023;
- протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 28.10.2023;
- протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_5 від 28.10.2023;
- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 28.10.2023;
- протокол огляду відео від 28.10.2023;
- речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а стороною захисту вказаних доводів в судовому засіданні спростовано не було
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до ОСОБА_5 одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відтак, вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, прокурором в судовому доведено про існування ризику переховування від органів досудового розслідування, оскільки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розуміючи тяжкість інкримінованого йому злочину та невідворотність покарання, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що призведе до уникнення кримінальної відповідальності. Окрім цього, наразі, є ризик переховування на тимчасово окупованих територіях України, де відсутній контроль з боку органів державної влади.
Також, матеріалами клопотання доведено, що на даний час існує ризик того, що підозрюваний може вплинути на свідків та потерпілого з метою зміни їх показів, показання яких мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході виконання процесуальних дій отримає копії документів, котрі наддадуть останньому можливість фізично та психологічно вплинути на свідків, та інших причетних осіб, оскільки останній володітиме інформацією про їх анкетні дані, що може призвести до зміни показів вже допитаних осіб та відмови давати покази встановлених в ході досудового слідства свідків.
Також, обґрунтованим є ризик знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки, інкриміновані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяння вчинені за попередньою змовою групою осіб, слідчі (розшукові) дії відносно яких ще тривають. Наразі встановлюється місцезнаходження інших фігурантів, які причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення. З урахуванням викладеного, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи під більш м'яким запобіжним заходом може вчинити дії, які призведуть до втрати речових доказів, та уникнення від кримінальної відповідальності.
Проте на переконання слідчого судді, в світлі встановлених обставин кримінального провадження, зазначені ризики і мають ймовірність, проте доказів того, що запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе їм запобігти, слідчому судді не надано, а відтак слід вважати, що такі відсутні.
Слідчий суддя вважає, що вказані ризики можна виключити не лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а й застосуванням запобіжного заходу не пов'язаного з триманням особою під вартою й покладення відповідних обов'язків та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин, тримання під вартою ОСОБА_5 є невиправданим, а таке втручання в його основоположні права і свободи жодним чином не забезпечить реалізацію завдань кримінального провадження та об'єктивний судовий розгляд, а відтак клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Враховуючи вказане, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків на даний час, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, у межах строку досудового розслідування, що зможе забезпечити цілі кримінального провадження та одночасно не буде допущено порушення прав ОСОБА_5 .
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023100060002233 від 28.10.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12023100060002233 від 28.10.2023, а саме до 26 грудня 2023 року включно, у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме :
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками, потерпілим у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання органу Національної поліції за його місцем проживання.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні № 12023100060002233 від 28.10.2023.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1