Справа №:755/1740/20
Провадження №: 1-кп/755/451/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі суду присяжних:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
при секретарі ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м. Києва, питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 у вчинені злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.14 ч.5 ст.185, ч.4 ст.187, ст.257, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_8 - у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.14 ч.5 ст.185, ч.4 ст.187, ст.257 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_9 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
УСТАНОВИВ:
І. Суть питання, що вирішується.
В провадженні суду на стадії судового розгляду перебуває дане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017100040010422 від 24.07.2017, відносно ОСОБА_7 у вчинені злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.14 ч.5 ст.185, ч.4 ст.187, ст.257, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_8 - у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.14 ч.5 ст.185, ч.4 ст.187, ст.257 КК України.
Ухвалою суду від 17.08.2023 обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 15 жовтня 2023 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
ІІ. Позиція і клопотання учасників судового провадження.
1. Клопотання прокурора.
Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з письмовими клопотаннями про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без визначення розміру застави, оскільки на думку прокурора, на теперішній час, ризики передбачені ст. 177 КПК України є наявними, стійкими, триваючими, вони не відпали, не змінилися та виправдовують даний запобіжних захід. В свою чергу, інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, на думку прокурора, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, отриманими за результатами проведення процесуальних, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а причетність обвинувачених до вчинення злочину є вірогідною і достатньою для застосування щодо них обмежувальних заходів, що відповідає практиці та позиції ЄСПЛ, згідно якої факти, які викликають підозру не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Отже, на думку прокурора, ризиками у даному кримінальному провадженні є ризик переховування від суду, що детермінується мірою покарання за вчинені кримінальні правопорушення в яких обґрунтовано обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та підтверджується характером вчинених злочинів, за які передбаченого покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, та довічне позбавлення волі за вчинення злочину у якому обвинувачується ОСОБА_7 , тобто вказаний запобіжний захід у виді тримання під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, а саме визначеним КПК України конкретними підставами і метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, прокурор вважає, що враховуючи обґрунтованість підозри, обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинені злочини, в яких останні обґрунтовано обвинувачуються, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу зможуть вчинити спроби з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, переховування та як наслідок неявки на виклики прокурора та суду. Перебуваючи без ізоляції від суспільства, наявний ризик впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених, а саме шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з утриманням останніх в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 враховуючи характер вчинюваних ними злочинів, а саме те, що вони з іншими обвинуваченими тривалий час вели спостереження за потерпілими та займались збором інформації про свідків, останні, перебуваючи на волі можуть незаконно впливати на свідків та потерпілих, схиляючи їх до зміни даних ними показів або відмови від них чи дачі вигідних для них показань у суді, шляхом підкупу чи погроз, що також підтверджується тим фактом, що свідків та потерпілих не допитано під час судового розгляду та надані ними покази під час досудового розслідування не беруться до уваги судом відповідно до принципу безпосереднього дослідження доказів у суді. Крім цього, враховуючи розбіжності в показах самих обвинувачених під час досудового розслідування, останні, перебуваючи не під вартою, можуть вчиняти вплив один на одного з метою узгодження вигідних для них показів для уникнення від кримінальної відповідальності.
На думку прокурора, у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства наявний ризик вчинення обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, не виконуючи при цьому процесуальні рішення суду, відповідно до стадії судового розгляду, а також можуть вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вилучено предмети, що є забороненими законом в обігу, а саме вогнепальну зброю та боєприпаси, що використовувались останніми під час вчинення кримінальних правопорушень у складі організованої банди, відповідним чином свідчить про злочинну діяльність останніх та підтверджують наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Також, про даний ризик свідчить суть самого пред'явленого обвинувачення у вчиненні ряду злочинів, їх епізодичність та тривалість у часі.
При вирішенні клопотань прокурор просить врахувати вік обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 стан їх здоров'я, соціальні зв'язки дозволяють їм ефективно переховуватися від суду, що унеможливить розгляд судом кримінального провадження.
При цьому будь-яких даних про неможливість перебування обвинувачених під вартою за станом здоров'я як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду отримано не було.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку інкримінованих обвинуваченим протиправних діянь, прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а тому просить суд з метою забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов'язків та забезпечення розгляду кримінального провадження продовжити строк тримання їх під вартою на шістдесят днів без визначення розміру застави.
2.Позиція сторін щодо заявлених клопотань.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання щодо продовження строків тримання обвинувачених під вартою, просив суд продовжити даний запобіжний захід.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 заперечувала проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою та змінити запобіжний захід на будь який інший не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_12 заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити запобіжний захід на будь який інший не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав думку захисника.
ІІІ. Положення закону, яким керувався суд.
Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
24.02.2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Згідно статті 122 цього закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою та заявлених сторонами клопотань судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при розгляді клопотань учасників судового провадження.
ІV. Висновки та мотиви суду
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надані сторонами клопотання з додатками, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдається до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні питання про доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим суд враховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винними у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки.
Так, суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, що заподіяло смерть людини, проти громадської безпеки та власності, пов'язаних із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, вчинених у складі озброєної банди, організованої з метою нападу на окремих осіб, які мають підвищену суспільну небезпеку та за які передбачено у тому числі покарання у вигляді довічного позбавлення волі, раніше судимий за вчинення розбійного нападу, має житло на території окупованої АР Крим, офіційно не працевлаштований, законних джерел доходу не має.
ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки та власності, пов'язаних із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, вчинених у складі озброєної банди, організованої з метою нападу на окремих осіб, які мають підвищену суспільну небезпеку та за які передбачено у тому числі покарання у вигляді позбавлення волі, строком до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, раніше не судимий.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_8 дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинувачених, їх, на думку захисту, бездоганну процесуальну поведінку, не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Крім того, дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені.
Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Також при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 під вартою суд враховує, що право обвинувачених на доступ до апеляційного суду та апеляційне оскарження кожного судового рішення, у тому числі якими було продовжено строк тримання під вартою, було захищено основоположними гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та додатковим протоколом №7 до Конвенції.
Окремо щодо стану здоров'я обвинувачених, суд зазначає наступне.
Суд також враховує при вирішенні даного питання, що неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку, і будь-які належні докази, які б свідчили про те, що наявні у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 хвороби унеможливлюють перебування їх під вартою, суду не надані і відповідні обмеження до обвинувачених застосовуються в передбаченому законом порядку згідно встановленої судової процесуальної процедури.
Щодо розумності строку тримання обвинувачених під вартою та строків розгляду даного кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і законність тримання під вартою необхідно оцінювати виходячи з особливостей конкретної справи.
Проте обрання строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст.5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п.70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання обвинуваченого під вартою покладається, в першу чергу, на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п.100).
Однак суд звертає увагу на те, що незавершення до цього часу судового провадження у справі викликано її складністю, кількістю обвинувачених, великим обсягом доказів, які підлягають дослідженню (наразі судова справа налічує більше 30 томів), кількістю та поведінкою учасників судового провадження, введеним в Україні воєнним станом, обставинами справи тощо.
Суд вкотре наголошує, що вживаються усі передбачені законом заходи з метою дотримання розумних строків розгляду справи, обвинувачені у якій тримаються під вартою.
Гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, частково співпадають з гарантією, передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, і дійсно вимагають, щоб відносно особи, яка тримається під вартою, органи державної влади виявляли «особливу ретельність в ході провадження по справі», однак це не має гальмувати зусилля суду щодо відповідального виконання своїх завдань (рішення ЄСПЛ у справі «Херцегфальві проти Австрії», «Садегул Оздемір проти Туреччини»).
Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Згідно з ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
При постановленні даної ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні злочинів, вчинених із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини ( ОСОБА_7 ), суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти наявним і дійсним ризикам, які на думку суду, є дійсними та реальними.
Таким чином, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які на думку суду є наявними і достатніми для продовження тримання обвинувачених під вартою, обставини, зазначені у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст.177-178, 181, 183, 331, 369, 372 КПК України, суд присяжних, -
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 07 грудня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 07 грудня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, якому направити її копію.
Копію ухвали вручити прокурору, захисникам та направити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий - суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_2
Присяжні ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5