ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19194/23
провадження № 1-кс/753/3428/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
скаржника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а, скаргу ОСОБА_3 , подану в порядку статті 303 КПК України, на бездіяльність уповноважених осіб Дарницького УП ГУ НП в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ВСТАНОВИВ:
23 жовтня 2023 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Дарницького УП ГУ НП в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
Скарга обгрунтована тим, що 21 липня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Національної поліції України із заявою про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 190 КК України, вчинене відносно нього громадянином ОСОБА_4 . У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернувся із запитами до Національної поліції України щодо стану розгляду його заяви, на що отримав відповідь, у якій зазначено, що згідно з наявних автоматизованих обліків відомості про реєстрацію заяви поданої ОСОБА_3 21 липня 2023 року - відсутні. Водночас зазначено, що Дарницьким УП ГУ НП в м. Києві заяву зареєстровано за вх № 38001 та прийнято рішення згідно ЗУ "Про звернення громадян".
Станом на дату звернення до слідчого судді зі скаргою у заявника відсутні відомості про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяви про вчинення злочину.
У судове засідання з'явився заявник, який зазначив, що ним було подано заяву про вчинення шахрайських дій з боку його тестя - ОСОБА_4 . Заявник вказав, що тесть намагається відібрати у нього будинок та земельну ділянку, якою він (заявник) наразі володіє, користується та розпоряджається, у зв'язку з чим подав позов до суд. Такі дії тестя він вважає шахрайством. Рішення у справі ще не ухвалено, але ОСОБА_4 вже й раніше подавав позов до суду, однак йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Заявник хоче, щоб працівники поліції розібралися навіщо тесть це робить: подає цивільні позови, намагається відсудити земельну ділянку та будинок. Уповноважені особи Дарницького УП ГУНП в місті Києві та Дарницької окружної прокуратури м. Києва у судове засідання не з'явились, про час та місце його проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до статті 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на строки, встановлені для розгляду скарг, що надходять до провадження слідчого судді, визначені статтею 306 КПК України, слідчий суддя ухвалив проводити розгляд скарги у відсутність уповноважених осіб Дарницького УП ГУНП у м. Києві та Дарницької окружної прокуратури м. Києва відповідно до положень частини третьої статті 306 КПК України.
Слідчий суддя, розглянувши скаргу, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, доходить до таких висновків.
Встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Національної поліції України із заявою про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 190 КК України, вчинене відносно нього громадянином ОСОБА_4 , яке полягає у тому, що ОСОБА_4 , будучи тестем заявника намагається заволодіти його майном, вчиняючи, на думку заявника, шахрайські дії.
10 серпня 2023 року дана заява була зареєстрована у Дарницькому УП ГУ НП у м. Києві за № 38001, однак на даний час відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР не внесені.
Відповідно до частини першої статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Дотепер у слідчій і в судовій практиці існує щонайменше два підходи щодо порядку виконання уповноваженими особами органу досудового розслідування вимог вищенаведеної норми за результатами розгляду заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення.
Перший підхід полягає у так званому «автоматичному» внесенні відомостей про кримінальне правопорушення, якщо такі відомості викладені особою у заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення. Цей підхід не передбачає оцінки відповідної заяви чи повідомлення на предмет того, чи викладені заявником відомості дають підстави констатувати певні ознаки кримінального правопорушення.
У свою чергу другий підхід не передбачає «автоматичного» внесення відомостей, викладених у будь-яких заявах чи повідомленнях - вносяться лише визначені як такі, що, на думку суб'єкта, який їх вносить, дійсно можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Перший підхід по суті є формальним, і полягає у тому, що будь-яка заява (повідомлення), що має назву (якщо це письмовий документ), чи якщо його так називає заявник (в усній формі) «заява (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення» абсолютно незалежно від змісту такого повідомлення, мають спричиняти внесення уповноваженими особами (слідчим, дізнавачем чи прокурором) відомостей з такої заяви (повідомлення) до ЄРДР та початок досудового розслідування.
Для суду очевидно, що обрання такого формального підходу спричиняє ряд негативних наслідків як для держави та суспільства, так і для окремих людей, і може в окремих випадках зумовлювати внесення до ЄРДР явно недоречних відомостей (наприклад, у разі якщо така заява не містить взагалі жодних даних окрім назви; у разі якщо в ній йдеться про очевидно правомірну поведінку тих чи інших осіб; у разі, якщо в заяві не зазначається яке саме кримінальне правопорушення скоєно (навіть не йдеться про його родову приналежність); у разі, якщо йдеться про події, які взагалі відбуваються поза волею людини тощо).
У зв'язку із цим суд дотримується іншого підходу - змістовного. Такий підхід базується на нормах кримінального процесуального закону.
Так, за приписами частини п'ятої статті 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться зокрема короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела та попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі статтею 1 цього Кодексу порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Імперативним положенням, зафіксованим у статті 7 цього Кодексу, законодавець визначив, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо.
Частина друга статті 9 КПК України визначає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження …, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення (стаття 91 КПК України).
Частина перша статті 11 КК України дає загальне визначення поняття кримінального правопорушення, яке містить у собі сукупність ознак, обов'язкових для будь-якого конкретного кримінального правопорушення. Такими ознаками є суспільна небезпечність діяння, передбаченість його Кримінальним кодексом, винність та вчинення його суб'єктом злочину.
Аналіз наведених положень кримінального процесуального та кримінального закону в їх системній сукупності вказує на необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв, викладених раніше.
У протилежному випадку особа, уповноважена на внесення відомостей до ЄРДР, буде позбавлена можливості виконати вимоги частини 5 статті 214 КПК України щодо внесення до ЄРДР викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення, а орган досудового розслідування не зможе визначитись з предметом доказування у кримінальному провадженні, а відтак зміст такого кримінального провадження не буде відповідати засаді законності.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення не відповідає також завданням кримінального провадження, оскільки призводить до розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що не дозволяє концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знижує ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнює охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень, а також порушує права та законні інтереси осіб, згаданих у таких повідомленнях, які незаконно і необґрунтовано залучаються в орбіту кримінального процесу.
Такий висновок узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 17.06.2020 у справі № 3-180/2018 за конституційною скаргою ОСОБА_5 , у пункті 5 мотивувальної частини якого зазначено, що встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 (справа N 761/20985/18, провадження N 51-8007км18) також наголосив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
За змістом диспозиції статті 190 КК України об'єктивна сторона цього злочину полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою. Особливістю шахрайства є те, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на таке майно вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов'язаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі.
Дослідженням змісту заяви ОСОБА_3 встановлено, що наведені у ній обставини не вказують на вчинення ОСОБА_4 дій, що утворюють склад будь-якого кримінального правопорушення, в тому числі і дій, які складають об'єктивну сторону шахрайства, а лише свідчать про наявність між ними цивільно-правового спору, вирішення якого є завданням не кримінального, а цивільного судочинства.
З огляду на викладене суд вважає, що у даному випадку уповноваженими особами органу досудового розслідування не було допущено неправомірну бездіяльність, та не вбачає підстав для зобов'язання вносити відомості за заявою ОСОБА_3 до ЄРДР.
На підставі викладеного, керуючись статтями 306, 307 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
у задоволенні скарги ОСОБА_3 , поданої в порядку статті 303 КПК України, на бездіяльність уповноважених осіб Дарницького УП ГУ НП в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1