ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №559/3141/23
Провадження №2/568/290/23
23 жовтня 2023 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючої судді Делалової О.М., за участю секретаря судового засідання Мельничук Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Ріальто» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 210214-21470-5 від 14.02.2021 на підставі договору про відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-3 від 17.06.2021 станом на 05.09.2023 в розмірі 20 195,00 грн. з яких: 3500,00 грн. основний борг, 1995,00 грн. борг по нарахованим відсоткам за п.1.2 кредитного договору, 14 700,00 грн. борг за нарахованими процентами від суми несвоєчасно повернутого кредиту. В позовній заяві зазначено, що між відповідачем та ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» укладено кредитний договір за умовами якого відповідач отримав кредит та зобов'язався його повернути зі сплатою відсотків за користування кредитом, інших платежів. Проте, відповідач порушив умови договору і тому має заборгованість, яку до теперішнього часу добровільно не сплатив. 17.06.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «Ріальто» укладено договір про відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-3, за яким ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» відступає ТОВ «Ріальто» за плату належній йому права вимоги за реєстром боржників, в т.ч. щодо відповідача. Позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача вищевказаний розмір заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 29.09.2023 відкрито спрощене провадження по справі.
Представником позивача до суду надано клопотання від 23.10.2023 року, в якому останній підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за відсутністю представника позивача на підставі наявних доказів, що додані до позову, не заперечує проти ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, заяв та клопотань до суду не надходило, відзив до суду не подано.
У зв'язку з неявкою відповідача та не надання відзиву суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 14.02.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 210214-21470-5.
Факт перерахування ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» грошових коштів в розмірі 3500,00 грн. на картку відповідача на умовах фінансового кредиту за договором підтверджується чеком №375132597 від 14.02.2021 (а.с.23).
Також судом встановлено, що 17.06.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «Ріальто» укладено договір про відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-3, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» передає (відступає) ТОВ «Ріальто» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Ріальто» приймає належні ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» права вимоги до боржників, вказаними у акті прийому-передачі прав (а.с.61-66).
Згідно з п.п. 3.1., 3.3 Договору про відступлення права вимоги, сторони погодили, що права вимоги за кредитними договорами вважаються відступленими з моменту підписання акту прийому-передачі прав, після чого Первісний кредитор вибуває з будь-яких правовідносин, які склалися між ним і боржниками. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав підтверджує факт переходу до Нового кредитора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до витягу з акту прийому-передачі реєстру прав №1 від 17.06.2021 до Договору про відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-3, ТОВ «Ріальто» набуло права грошової вимоги до відповідача, що складає 16 887,50 грн., в т.ч. заборгованість за основним боргом в розмірі 3500,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 13 387,50 грн.(а.с. 67).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно достатті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що підтверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 по договору № 210214-21470-5 від 14.02.2021 станом на 05.09.2023 становить 20195,00грн., яка складається з: 3500,00грн. заборгованість за кредитом, 1995,00 грн. борг по нарахованим відсоткам за п.1.2 кредитного договору, 14700,00 грн. борг за нарахованими процентами за несвоєчасно повернуті кредитні кошти.
Згідно з пунктами 1.1. - 1.4. умов договору, товариство надає позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 3500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 цього Договору.
Процентна ставка за користування кредитом 1,9 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в пункті 1.3 цього Договору.
Строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно пункту 2.4.1. договору позичальник зобов'язаний у встановлений Договором строк повернути Кредит та сплатити проценти за його користування.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідач, не виконуючи умови договору шляхом не сплати коштів у встановлений строк, порушив вимоги ст. 530 ЦК України.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує плату за користування кредитом за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування (річна процентна ставка становить 1277,50%) Кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору.
У п.п. 5.2-5.2.2, позичальник, підписуючи даний договір, засвідчив, що ознайомлений, повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього та Правил і зобов'язується їх дотримуватись; інформація, надана товариством, забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги за цим договором без нав'язування її придбання.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі - Правила), які розміщені на сайті monetka.ua.
Згідно з п. 4.14 Правил впродовж терміну договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію), сплативши нараховані % по кредиту (до закінчення терміну договору), при цьому, продовження відбувається на строк, зазначений у договорі при отриманні кредиту, та діє з дати сплати нарахованих %. Також, для продовження договору можливо скористатися послугою пролонгації «за комісію», сплативши комісію, яка відображена в особистому кабінеті. Строк пролонгації договору «за комісію» становить 7 або 14 днів.
Встановлено, що строк дії договору від 14.02.2021 сторонами визначений 30 днів, якщо позичальник не виявить наміру пролонгувати даний договір (п. 1.3 Договору).
В матеріалах справи відсутній належний та допустимий доказ, який б свідчив про вчинення позичальником ОСОБА_1 таких дій, які обумовлені в п. 4.14 Правил, отже, договір кредиту від 14.02.2021 не був пролонгований та закінчив свою дію 16.03.2021.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 процентів за кредитом у розмірі 14 700,00 грн, нарахованих внаслідок порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом в сумі 1995,00грн, задоволенню підлягають частково лише у розмірі заборгованості за процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,9% за кожен день користування кредитом за період з 14.02.2021 по 16.03.2021 (включно), а саме у розмірі 1 995,00 грн.
Вимог про стягнення відсотків згідно статті 625 ЦК України позивачем в даному позові заявлено не було.
Слід відмітити, що пункт 3.3. договору чітко передбачає нарахування відсотків за підвищеною ставкою 3.5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом, а не за кожен день прострочення, та у разі пролонгації договору.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи представника позивача проте, що п. 3.3 кредитного договору встановлено розмір процентної ставки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на 27,21% (3500,00 грн. + 1995,00 грн. x 100% / 20195,00 грн.).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України визначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 2 ст.15 ЦПК України визначено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст.26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
У пункті 4 ч.1 ст.1 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Із положень ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Статтею 19 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Судом встановлено, що інтереси позивача представляє адвокат Руденко К.В., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність № 2412, видане Радою адвокатів Полтавської області 23 жовтня 2018 року та довіреності від 15 березня 2023 року.
У позовній заяві представник позивача просив стягнути понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано: договір №02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02.06.2022, укладений між ТОВ «ФК «Ріальто» та ФОП ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2412, видане Радою адвокатів Полтавської області 23.10.2018 року; копію довіреності, видану ТОВ «ФК» Ріальто» адвокату Руденку К.В. на представництво інтересів у судах від 15.03.2023р.; копію платіжного доручення №468 від 10.05.2023 року на суму 100 000 грн.; копію акту приймання передачі наданих послуг від 02.05.2023 року № 90/1 до договору про надання юридичних послуг № 02/06/2022 від 02.06.2022 року, відповідно до якого оплата за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором №210124-21470-5 від 14.02.2021 року становить 8000 грн., складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 за Договором №210124-21470-5 від 14.02.2021 року складає 1000 грн., тобто розмір гонорару становить 9000 грн.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже суд при визначенні суми відшкодування, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За обставинами даної справи предметом судового розгляду є позовні вимоги ТОВ «ФК «Ріальто», які за результатами розгляду справи задоволені частково, а тому і витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України.
Враховуючи обсяг послуг наданих представником позивача адвокатом Руденком К.В., співмірність наданих адвокатом послуг та суми виплаченого гонорару, та те, що справу було розглянуто у спрощеному позовному провадженні без участі представника позивача у судовому засіданні, а також те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання професійної правової допомоги у розмірі 2 448,90 грн. (9000 грн. х 27,21%).
На підставі ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (2684 x 27,21%) в сумі 730,32грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.223,229,247,259,263-265,280-282 ЦПК України, ст.ст.526,549,551,616,625,1049-1054 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» суму заборгованості за кредитним договором №210124-21470-5 від 14.02.2021 в розмірі 3500 ( три тисячі п'ятсот ) грн. 00 коп., процентів за користування кредитом в розмірі 1 995 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. та судові витрати в загальному розмірі 3 179 (три тисячі сто сімдесят дев"ять) грн. 22 (двадцять дві)коп.
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі відмови у задоволенні цієї заяви відповідач набуде право оскаржити заочне рішення до Рівненського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 23.10.2023р.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», код ЄДРПОУ 43492595, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНКППО: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Делалова