справа №176/259/23
провадження №2-к/176/1/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кучми В.В.,
за участю секретаря судових засідань Коваленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовті Води Дніпропетровської області клопотання ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню ,
ВСТАНОВИВ:
В провадження Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області перебуває клопотання від заявниці ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник з Криворізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню.
Клопотання обґрунтовується тим, що 10 червня 2019 року Клайпедським участковим судом в особі судді Клайпедської міської палати Раймондаса Діліса у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , було прийнято рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача виплат на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості за виплатами на утримання дитини та витрат на вторинну правову допомогу. Рішення набрало законної сили 11 липня 2019 року та є чинним на території Литовської Республіки.
Боржник ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України та постійно мешкає на її території, а саме у місті Жовті Води Дніпропетровської області, де рішення суду Республіки Литва не діє. Внаслідок цього порушується право спільної дитини позивача та відповідача по справі на задоволення потреб на необхідний та достатній розвиток у зв'язку з чим заявниця змушена звернутися до суду з проханням визнати рішення Клайпедського участкового суду Литовської Республіки від 10 червня 2019 року таким, що підлягає примусовому виконанню.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з'явилась, але надали до суду заяву, в якій просять суд розгляд клопотання проводити за їх відсутності, на задоволенні якого наполягають (а.с.69).
Боржник ОСОБА_5 про час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті судової влади ( а.с. 73) , однак, на розгляд клопотання не з'явився, у наданий судом строк заперечень проти клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не надав. Тому, з урахуванням положень ч.11 ст.128 ЦПК України,суд приходить до висновку, що боржник ОСОБА_7 вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання.
Суд, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких видана Верховною Радою України, є частиною національного Законодавства України.
Відповідно до ст.81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно статті 52 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованої із затвердженням Законом № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, винесені установами юстиції кожної з Договірних Сторін, що вступили в закону силу рішення, що не вимагають за своїм характером виконання, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження за умови якщо: а) установи юстиції запитуваної Договірної Сторони не винесли раніше по цій справі рішення, що вступило в закону силу; б) справа відповідно до цієї Конвенції, а у випадку, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинне бути визнане, не відноситься до виняткової компетенції установ юстиції цієї Договірної Сторони.
Судом встановлено, що 10 червня 2019 року Клайпедським участковим судом в особі судді Клайпедської міської палати Раймондаса Діліса у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , було прийнято рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача виплат на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості за виплатами на утримання дитини та витрат на вторинну правову допомогу. Рішення набрало законної сили 11 липня 2019 року та є чинним на території Литовської Республіки (а.с.3-8). Судова палата Клайпедського участкового суду посвідчила, що рішення є правочинним і набрало законної сили 11 липня 2019 року (а.с.3,6).
Окрім того в матеріалах справи мається повідомлення Клайпедської міської палати Клайпедського окружного суду про вручення 19 листопада 2019 року процесуальних документів відповідачу ОСОБА_7 , а саме копії рішення суду від 10 червня 2019 року по цивільній справі № е2-199-676/2019 ( а.с.15).
Відповідно до ч.1 ст.462ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції, яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно ст.463ЦПК України, рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Відповідно до ч.1 ст.464ЦПК України, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Порядок визнання та примусового виконання в Україні судових рішень (в тому числі, ухвалених судами Республіка Польща) на теперішній час врегульовано нормами Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Мінськ, 22.01.1993 року), Закону України «Про міжнародне приватне право»,Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України,наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, зареєстрована в МЮУ 02.07.2008 року за № 573/15264.
Згідно зі ст.51 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує винесені на території інших Договірних Сторін рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов'язань.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22 січня 1993 року, клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й у суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню. До клопотання про дозвіл примусового виконання рішення додаються: а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена; в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; г) документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності.
Зазначені норми також узгоджуються із положеннями ч.3 ст.466 Цивільного процесуального кодексу України.
Усі документи, які необхідні для долучення до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, заявником додані до матеріалів справи.
Як роз'яснено у п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» роз'яснено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни. Відповідно до міжнародних договорів України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про визнання й виконання рішення іноземного суду у випадках, коли: згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої постановлено рішення, воно не набрало законної сили, за винятком випадків, коли рішення підлягає виконанню до набрання законної сили; відповідач не брав участі у процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не було своєчасно і належним чином вручено виклик у суд; у справі між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав на території Договірної Сторони, де має бути визнано й виконано рішення, вже було постановлено рішення, що набрало законної сили, або установою цієї Договірної Сторони раніше було порушено провадження, або ж є визнане рішення суду третьої держави; згідно з положеннями даного міжнародного договору, а в не передбачених ним випадках згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнано й виконано, справа належить до виключної компетенції її установи, спір вирішено не компетентним судом; відсутній документ, що підтверджує угоду сторін у справі про договірну підсудність; закінчився строк давності примусового виконання, передбачений законодавством Договірної Сторони, суд якої виконує доручення. У зазначених випадках, згідно з Київською Угодою, суд відмовляє у визнанні та виконанні й арбітражного рішення.
Оскільки рішення неможливо виконати у добровільному порядку, воно підлягає виконанню у примусовому. При цьому, судом враховується те, що будь-яких недоліків щодо форми та змісту клопотання судом не виявлено, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не встановлено та строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання, що дає суду підстави вважати, що клопотання обґрунтоване.
З урахуванням викладеного та на підставі наданих у справі доказів, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи та керуючись ст.ст.260,261,354,462,463,464,466,467 Цивільного процесуального кодексу України,суд,
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню - задовольнити.
Визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Клайпедського участкового суду Литовської республіки від 10 червня 2019 року, що набрало законної сили 11 липня 2019 року про:
стягнення з відповідача ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виплат на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 250 євро ( двісті п'ятьдесят євро), що сплачуються шляхом щомісячних періодичних виплат з дня звернення до суду до повноліття сина;
стягнення заборгованості за виплатами з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2 500 євро ( дві тисячі п'ятсот євро) за період з травня 2017 по 18 березня 2018 року.
стягнення присудженого гербового збору в розмірі 124 євро ( сто двадцять чотири євро), який відповідач зобов'язаний сплатити на рахунок Державної податкової інспекції.
Стягнення на користь держави з відповідача ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 витрат на вторинну правову допомогу в розмірі 478,56 євро ( чотириста сімдесят вісім євро 56 центів).
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Кучма В.В.