УХВАЛА
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 420/17186/22
адміністративне провадження № К/990/34116/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі № 420/17186/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якому, з урахуванням уточнень та ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року про закриття провадження у справі в частині вимог про скасування висновку службового розслідування, просив:
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22 листопада 2022 року № 2182 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції до начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ Головно управління Національної поліції в Одеській області від 1 грудня 2022 року № 1872 о/с по особовому складу про звільнення начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції) Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року позов задоволено:
- скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22 листопада 2022 року № 2182 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції до начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 ;
- скасовано наказ Головно управління Національної поліції в Одеській області від 1 грудня 2022 року № 1872 о/с по особовому складу про звільнення начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції) Закону України «Про Національну поліцію». Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 31 серпня 2023 року та від 27 вересня 2023 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
11 жовтня 2023 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі № 420/17186/22. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України позивач зазначає про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 807/196/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 823/1056/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 805/1851/17-а, від 19 березня 2020 року у справі № 820/5543/17, від 21 липня 2022 року у справі № 160/11795/20, від 09 жовтня 2019 року у справі № 812/1706/15, від 24 грудня 2019 року у справі № 815/2907/19, від 28 листопада 2019 року у справі № 802/1969/17-а, від 16 жовтня 2019 року у справі № 802/411/17-а, від 29 червня 2023 року у справі № 320/10062/20.
Зокрема, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: пункти 1, 2, 3 частини першої статті 18, пункти 1, 2, 3 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про національну поліцію», частини першої статті 22, частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», пункти 1, 2, 3, 4, 8, 10, 13 частини третьої статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзаци 2, 3, 4 пункту 1 розділу ІІ, абзацу 3 пункту 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179.
Також судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми процесуального права, а саме: статті 2, 72-74 КАС України.
Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, зокрема постанову від 12 вересня 2019 року у справі № 823/1056/16, Суд зазначає, що у цій справі предметом позову було поновлення позивача на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури з 05 липня 2016 року шляхом скасування наказу прокурора Черкаської області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 05 липня 2016 року №205к. Крім того, у цій постанові відсутні норми, на які посилається позивач. А тому, Суд відхиляє посилання на неврахування постанови Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 823/1056/16.
Щодо постанови Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 320/10062/20, Суд зазначає, що у цьому рішенні спір вирішений не на користь позивача, що в даному випадку є суперечливим та взаємовиключним.
Верховний Суд наголошує, що підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Іншою підставою оскарження судових рішень позивач указує пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування якого зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування судом апеляційної інстанції норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 320/10062/20 щодо окремих висновків оскаржуваного рішення.
Так, приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Слід зазначити, що оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Водночас позивачем не обґрунтована необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у взаємозв'язку із вказаними вище підставами.
З огляду на викладене, заявником не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в цій частині викладено без взаємозв'язку із підставами для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі № 420/17186/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак