УХВАЛА
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 640/31764/20
адміністративне провадження № К/990/33209/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №640/31764/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНЕР ГРУП» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙНЕР ГРУП» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 03.07.2020 №1695367/42878079 про відмову у реєстрації податкової накладної №3 складеної 19.05.2020 та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №33 на суму на суму 126823,52грн (в тому числі ПДВ 21137,25грн) подану Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙНЕР ГРУП» по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «КІТ МЕДІА» у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13.12.2022 позов задовольнив.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.07.2023, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №640/31764/20.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 03.10.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі..
Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2023 касаційну скаргу контролюючого органу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою скаржнику визначено строк впродовж якого особа має право звернутися до суду шляхом подання обґрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку касаційного оскарження з доданням належних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з скаргою у строк, визначений законом та усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку й розмірі або доказів звільнення такої особи від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.
Підставою для залишення поданої відповідачем касаційної скарги без руху, крім іншого, слугувало те, що звертаючись 03.10.2023 до суду з касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №640/31764/20, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірного судового рішення не порушило; жодних доказів, які б засвідчували поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження у цій справі до суду касаційної інстанції також не надало.
Таким чином, як вказав Суд, скаржнику слід надати обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження спірних судових рішень у цій справі вказавши підстави та надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом.
У даному випадку належними доказами, як вказав Суд, можуть бути, наприклад: докази своєчасного звернення (або неможливості звернення) до суду апеляційної інстанції про отримання оскаржуваного рішення, оригінал поштового конверта в якому оскаржувану ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №640/31764/20 було направлено рекомендованим листом на адресу скаржника або довідка суду апеляційної інстанції про час направлення/ненаправлення копії оскаржуваного судового рішення на адресу останнього тощо.
Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 16.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України до суду подано клопотання про поновлення та продовження строку на усунення недоліків в частині сплати судового збору (або відстрочення такої сплати (про що йдеться в мотивувальній частині клопотання).
Так, обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, відповідач, посилаючись на рішення Верховного Суду, в яких судом касаційної інстанції вирішувалось питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, зокрема, й в умовах запровадженого на території України правого режиму воєнного стану, просить врахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №640/31764/20 та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами. Додатково цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Рішення Конституційного Суду України, норми Конституції України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та КАС України та наголошуючи на режимі функціонування державних органів в складних умовах воєнного стану, скаржник просить суд визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення у цій справі та поновити пропущений строк.
Оцінивши доводи наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження спірної ухвали не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №640/31764/20 про відмову у відкритті апеляційного провадження набрала законної сили з моменту її підсисання.
А, отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 03.08.2023.
Судом також з'ясовано, що Головного управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №640/31764/20 раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 13.09.2023 повернув особі, яка її подала з підстав неусунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для залишення такої касаційної скарги без руху (ненадання документа про сплату судового збору).
Таким чином, Верховний Суд вважає, що невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами, зокрема, статті 330 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Натомість, у клопотанні, надісланому відповідачем на виконання вимог ухвали від 09.10.2023 про залишення касаційної скарги буз руху, останнім не вказано жодних обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність з частиною четвертою статті 330 КАС України та подати касаційну скаргу з дотриманням визначеного КАС України процесуального строку на касаційне оскарження, з урахуванням того, що подаючи касаційну скаргу вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги заявнику, про що зазначав суд касаційної інстанції залишаючи 09.10.2023 подану відповідачем касаційну скаргу без руху, що в свою чергу свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
У цій справі звернення з касаційною скаргою є повторним і саме скаржником не було дотримано вимог статті 330 КАС України, що стало підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги у цій справі, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для її повернення та підставою для залишення вдруге поданої касаційної скарги без руху.
Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Статтею 330 КАС України передбачено, що однією з вимог касаційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Згідно з положеннями Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір» органам податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи державної податкової служби є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Натомість, на підтвердження доводів викладених у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення дій з метою своєчасної сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі та неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог закону.
Також, Верховний Суд окремо наголошує, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Враховуючи те, що встановлений строк касаційного оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №640/31764/20 закінчився 03.08.2023, а також факт звернення відповідача до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою вперше без виконання процесуального обов'язку щодо сплати судового збору, для обґрунтування поважності пропуску строку касаційного оскарження, контролюючому органу слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов'язку зі сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі, та які б свідчили, що контролюючий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.
Втім, таких доказів відповідачем не надано.
Судовий збір за подання касаційної скарги так і продовжує бути несплаченим.
До того ж, вдруге касаційна скарга скаржником подана до Верховного Суду лише 03.10.2023, тобто зі спливом трьох місяців з моменту постановлення судом апеляційної інстанції повного тексту спірної ухвали від 04.07.2023 та зі спливом двадцяти днів з моменту повернення відповідно до ухвали від 13.09.2023 вперше поданої відповідачем касаційної скарги заявнику, що на переконання Верховного Суду, не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження спірного судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги.
Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами. Маючи намір добросовісної реалізації належного права на касаційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, сукупність обставини, на які посилається відповідач, є суб'єктивними й пов'язані виключно з неналежною організацією роботи Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України та свідчать виключно про те, що контролюючий орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.
Щодо посилання скаржника на обставину запровадження з 24.02.2022 на території України воєнного стану, Суд зазначає, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.
Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України має враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об'єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Окрім того, Суд, надаючи оцінку доводам відповідача, вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Поряд з цим, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та стверджуючи про складний режим функціонування державних органів в умовах воєнного стану, контролюючий орган не наводить доводів та не надає суду жодних доказів на підтвердження того, яким чином запровадження воєнного стану в країні вплинуло на дотримання ним встановленого КАС України строку на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №640/31764/20 та обов'язок своєчасно сплатити судовий збір (сума якого не є значною та складає 2684,00грн).
Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку (навіть в умовах воєнного стану) через невиконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Покликання скаржника на гарантоване йому національним та міжнародним законодавством право на доступ до правосуддя, у даному випадку Верховний Суд вважає неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Верховний Суд вважає, що у даному випадку, пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб'єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України, свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.
Отже, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Також Верховний Суд звертає увагу, що за відсутності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з причин визнання судом викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку, надісланого на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, підстав пропуску на касаційне оскарження неповажними, Суд не оцінює клопотання контролюючого органу про продовження строку на усунення недоліків в частині сплати судового збору або відстрочення такої сплати з точки зору необхідності такого продовження чи відстрочення.
Керуючись статтею 333 КАС України, Суд -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №640/31764/20.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №640/31764/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНЕР ГРУП» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник