ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2011 р. № 2а-7166/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,
з участю представників: позивача Федейка А.Ю., відповідача Кохана А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дока'до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дока'звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.10.2010 року № 0001992320/0, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 109131,00 грн., у тому числі за основним платежем -72756,00,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36378,00 грн. та від 22.03.2011 року №0000602320, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 146079,10 грн., у тому числі за основним платежем -119107,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -26971,60 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на незаконність та необґрунтованість висновків податкового органу про безпідставність віднесення до складу валових витрат вартість проведених маркетингових досліджень, отриманих від ТзОВ «Комплект Сервіс'на суму 255500,00 грн. та отриманих послуг від ФОП ОСОБА_1 на суму 220930,00 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 51100,00 грн. за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виданих ТзОВ «Комплект Сервіс». Одержані від вказаних контрагентів маркетингові послуги були використані в господарській діяльності товариства, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Крім цього, вважає неправомірним оподаткування за ставкою 20% вартість наданих позивачем маркетингових послуг за контрактом № 2М від 10.04.09 року, укладеним з фірмою нерезидентом HAND»(Польща), оскільки поставка продукції на виконання умов контракту здійснювалась поза митною територією України.
Представник позивача Федейко А.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача Кохан А.В. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. За наслідками проведеної ДПІ у Франківському районі м. Львова перевірки, оформленої від 15.10.10 року № 5241/23-2/13834103 були прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення. В процесі проведення перевірки податковою інспекцією встановлено факт безпідставного відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з ТзОВ «Комплект сервіс'шляхом включення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат, господарських операцій з СПД ОСОБА_1 шляхом включення понесених витрат до складу валових витрат. Такий висновок базується на тому, що у позивача відсутні інформаційні звіти як належні докази фактичного виконання послуг по маркетинговому дослідженню, передбаченому договорами, укладеними ТзОВ НВФ «Дока» з ТзОВ «Комплект сервіс'та СПД Волчко П.І., а також відсутні докази використання маркетингових послуг в господарській діяльності ТзОВ НВФ «Дока». Також в ході перевірки встановлено порушення товариством вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Висновок про порушення вказаних норм зроблено на підставі того, що оскільки позивач зареєстрований на митній території України, то надані ним на митній території України послуги по розробці маркетингових програм на виконання умов контракту від 10.04.09 року № 2м повинні оподатковуватися за ставкою 20 %. Зазначає про безпідставність посилання позивача на підпункт «д'пункту 6.5 статі 6 Закону України «Про податок на додану вартість», який містить перелік операції з надання послуг особливого виду, для визначення місця поставки яких встановлено окремі правила, оскільки маркетингові послуги не є тотожними рекламним. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними. Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дока», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа 21.07.1992 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 13834103) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова (а.с.15).
ТзОВ Науково-виробнича фірма «Дока'відповідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.07.1997 року № 100163263, виданого ДПІ у Франківському районі м. Львова, індивідуальний податковий номер № 138341013048 є платником ПДВ (т.1,а.с.16).
Згідно наданої Головним управлінням статистики у Львівській області довідки АА № 056507 з ЄДРПОУ видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дока'за КЕВД є: оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; дослідження і розробки в галузі природничих наук; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; дослідження і розробки в галузі технічних наук; діяльність автомобільного вантажного транспорту; діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології (т.1, а.с.14).
ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ НВФ «Дока»(код ЄДРПОУ 13834103) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р.
Результати перевірки оформлені актом від 15.10.2009 року № 5241/23-2/13834103.
Як вбачається з акту, перевіркою встановлено порушення підприємством:
- пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'від 22.05.1997 року № 283/97- ВР, а саме: завищило валові витрати на загальну суму 476430,00 грн., у тому числі за І квартал 2010 року на суму 126000,00 грн., за II квартал 2010 року на суму 350430,00 грн., оскільки безпідставно віднесло до складу валових витрат вартість проведених маркетингових досліджень, отриманих від ТзОВ «Комплект Сервіс'на суму 255500,00 грн. та отриманих послуг від ФОП ОСОБА_1 на суму 220930,00 грн.;
- пп. 3.1.1. п.3.1 ст. 3, п. 6.5. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість'від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме: безпідставно занизило суму податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2009 року на 21656,00 грн. за рахунок не включення до складу податкового зобов'язання суми ПДВ за надані маркетингові послуги фірмі HAND»(Польща) та пп. 7.4.1 пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, оскільки безпідставно завищило податковий кредит на загальну суму 51100,00 грн. в тому числі - березень 2010 року в сумі 25200,00 грн., травень 2010 року в сумі 25900,00 грн., за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виданих ТзОВ «Комплект Сервіс», які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
На підставі вказаного акту ДПІ у Франківському районі м. Львова 28 жовтня 2010 року прийнято податкові повідомлення -рішення:
- №0001982320/0, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 198795,00 грн., у тому числі за основним платежем -152055,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46740,00 грн.;
- № 0001992320/0, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 109131,00 грн., у тому числі за основним платежем -72756,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -36378,00 грн.
Вказані податкові повідомлення -рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.
Рішенням ДПА у Львівській області № 6399/10/25-005/517 від 11.03.2011 року податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №0001982320/0 в частині 32947,50 грн. основного платежу по податку на прибуток та 19768,40 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції та в цій частині рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 29.12.10 №28924/10/25-010/111 скасовано, а іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №0001982320/0 від 28.10.2010 року та рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 29.12.10 р № 28924/10/25-010/111 залишено без змін.
На підставі вказаного рішення ДПА у Львівській області № 6399/10/25-005/517 від 11.03.2011 року ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення - рішення №0000602320 від 22.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 146079,10 грн., у тому числі за основним платежем - 119107,50 грн. та за штрафними (санкціями) санкціями - 26971,60 грн.
Висновок податкового органу про завищення ТзОВ НВФ «Дока'валових витрат на загальну суму 476430,00 грн., у тому числі за І квартал 2010 року на суму 126000,00 грн., за II квартал 2010 року на суму 350430,00 грн., яке зумовлено віднесенням до складу валових витрат вартості проведених маркетингових досліджень, отриманих від ТзОВ «Комплект Сервіс'на суму 255500,00 грн. та від ФОП ОСОБА_1 на суму 220930,00 грн. базується на тому, що відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг); не доведено їх використання у власній господарській діяльності;відсутня підстава для включення даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з законодавством первинними документами до складу валових витрат та відсутні докази доцільності оплати таких послуг.
На момент виникнення спірних правовідносин поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 393/34 -ВР від 28 грудня 1994 року (далі -Закон № 393/34 -ВР).
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 393/34 -ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
До складу валових витрат відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 393/34 -ВР не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пункт 5.11. статті 5 Закону № 393/34 -ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'від 16.07.99 р. № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно зі ст.9 цього ж Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно п. 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 168/97-ВР).
Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону № 168/97-ВР.
Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.
Отже, вказана норма Закону № 168/97-ВР пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання таких у господарській діяльності платника податку.
З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно'до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;
виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Судом встановлено, що протягом 1 кварталу 2010 року ТзОВ НВФ «Дока'уклало ряд договорів:
- з ТзОВ «Комплект Сервіс'договір про виконання маркетингових послуг № 002 від 01 лютого 2010 року, предметом якого є дослідження і аналіз конкурентної ситуації на ринку GPS-приймачів (т.1, а.с.66-68);
- з ТзОВ «Комплект Сервіс'договір про виконання маркетингових послуг № 003 від 01 лютого 2010 року, предметом якого є дослідження і аналіз конкурентної ситуації на ринку електронних тахеометрів (т.1, а.с.69-71);
- з ФОП ОСОБА_1 договір про надання маркетингових послуг № 004 від 12.03.2010 року, предметом якого є дослідження і аналіз конкурентної ситуації на ринку обладнання для сільського господарства (т.1, а.с.72-74).
Як пояснив позивач, вищезазначені договори укладалися з метою створення інформаційної бази для стратегічного планування діяльності на ринку України фірми - виробника геодезичного обладнання Leica Geosystems AG, передбаченого контрактом № 9 від 01.08.2009 року на суму 95700,00 дол. США, а отримані в результаті виконання цих договорів призначалися для подальшого продажу Leica Geosystems AG, що і підтверджує використання їх у господарській діяльності ТзОВ НВФ «Дока».
На підтвердження факту надання маркетингових послуг ТзОВ «Комплект Сервіс'позивач представив акти виконаних робіт від 31.03.2010 року № ОУ-0000001 на суму 151200,00 грн., в т. ч. ПДВ 25200,00 грн. та від 03.05.2010 року, №ОУ-0000002 на суму 155400,00 грн., в т.ч. ПДВ 25900,00 грн. (т.1, а.с.75, а.с.76), податкові накладні від 31.03.2010 року №1 на суму 151200,00 грн., в т. ч. ПДВ 25200,00 грн. та від 03.05.2010 року № 3 на суму 155400,00 грн., в т.ч. ПДВ 25900,00 грн. (т.1, а.с.80,81), результати досліджень (т.1, а.с.125-221), ФОП ОСОБА_1 - акт виконаних робіт від 27.05.2010 року № ОУ-0000001 на суму 220930,00 грн. без ПДВ (т.1, а.с.77), звіти про проведення дослідження ринку сільськогосподарського обладнання (т.1, а.с.222-225).
Представлені позивачем документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'до первинних документів, однак жодним чином не підтверджують ні фактичного надання маркетингових послуг ТзОВ «Комплект Сервіс'та ФОП ОСОБА_1 , ні подальшого використання в господарській діяльності ТзОВ НВФ «Дока'таких послуг за цими господарськими операціями, тому не є безумовною підставою для включення цих витрат до валових витрат та податкового кредиту.
Згідно умов договорів № 002 від 01 лютого 2010 року та № 003 від 01 лютого 2010 року з ТзОВ «Комплект сервіс'та № 004 від 12.03.2010 року з ФОП ОСОБА_2 результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань по кожному з договорів повинні були відображені у інформаційному звіті, однак позивач не представив суду такі інформаційні звіти.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно відніс до валових витрат та включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням у ТзОВ «Комплект Сервіс» та ФОП ОСОБА_2 маркетингових послуг.
Висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 3.1.1. п.3.1 ст. 3, п. 6.5. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість'від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та безпідставне заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2009 року на 21656,00 грн. за рахунок не включення до складу податкового зобов'язання суми ПДВ за надані маркетингові послуги фірмі -HAND»(Польща) базується на тому, що оскільки позивач зареєстрований на митній території України, то надані ним на митній території України послуги по розробці маркетингових програм на виконання умов контракту від 10.04.09 року № 2М повинні оподатковуватися за ставкою 20 %.
Судом встановлено, що між ТзОВ НВФ «Дока'та фірмою нерезидентом HAND»(Польща) було укладено контракт № 2М від 10.04.09 року, предметом якого є розробка ТзОВ НВФ «Дока'плану маркетингу, що має включати в себе маркетингові програми, спрямовані на укладення контрактів і продаж обладнання нерезидента (т.1, а.с. 99-100).
На підтвердження виконання умов контракту позивач подав акт прийому-передачі виконаних послуг від 20.11.2009 року (т.1, а.с. 101), контракти за № 17 від 10.04.2009 року з фірмою Any Breakers Inc. США (т.1, а.с.93-95) та № 27 від 21.07.2009 року з Фірмою HAND»Р Н-Р sp. Jawna Lublin, (Польща) (т.1 а.с.96-97), з яких вбачається, що предметом таких є поставка електротехнічних виробів.
Згідно статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на території України.
Правила визначення місця поставки послуг встановлені пунктом 6.5 статті 6 цього Закону.
Відповідно до загального правила для визначення місця поставки послуг, встановлені підпунктом «а'пункту 6.5 статті 6 Закону № 168/97-ВР, місцем поставки послуг вважається місце де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі, якщо та послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.
Згідно вимог пункту 6.1 статті 6 Закону № 168/97-ВР, об'єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів.
Оскільки позивач зареєстрований на митній території України, то послуги по розробці маркетингових програм надані ним також на митній території України, відтак вони оподатковуються за ставкою 20 %.
Суд вважає помилковими посилання позивача на підпункт «д'пункту 6.5 статі 6 Закону № 168/97-ВР, який містить перелік операції з надання послуг особливого виду, для визначення місця поставки яких встановлено окремі правила, оскільки маркетингові послуги не є тотожними рекламним послугам, виходячи з наступного.
Відповідно до Методичних рекомендацій з комерціалізації розробок, створених в результаті науково-технічної діяльності, затверджених наказом Державного комітету України з питань науки, інновацій інформатизації від 13.09.10 року № 18 маркетингові дослідження -це систематизований процес визначення, збирання, накопичування, оброблення та аналізу інформації щодо поточного стану та прогнозу ринку товарів і послуг, попиту та пропозиції, поведінки споживачів, ринкової кон'юнктури, динаміки цін з метою кращого просування товарів на ринок, збільшення їх збуту, продажів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу'реклама -це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформуй або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Таким чином, маркетинг спрямований на вивчення ринку товарів і послуг, а реклама- на розповсюдження інформації про товар, відтак маркетинг та реклама не є тотожними поняттями.
Доводи позивача про те, що відвантаження продукції за контрактами № 17 від 10.04.2009 року та № 27 від 21.07.2009 року, і відповідно -надання послуг за контрактом № 2М від 10.04.09 року, відбувалося за межами митної території України не відповідає фактичним обставинам справи і суперечить чинному законодавству.
Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем не надано доказів на спростування висновків податкового органу щодо встановлених порушень закону.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення -рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 28.10.2010 року №0001992320/0 та від 22.03.2011 року №0000602320, суд прийшов до переконання, що вони прийняті відповідачем з урахуванням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств'від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР та Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року і з дотриманням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, податкові повідомлення -рішення від 28.10.2010 року №0001992320/0 та від 22.03.2011 року №0000602320 винесені правомірно, тому позов є безпідставним.
Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 19 листопада 2011 року.
Суддя Хома О.П.