ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7725/23 Справа № 214/2899/22 Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В.М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №214/2899/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець Виконавчого округу Херсонської області Баталін Сергій Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Прасолова В.М., -
ВСТАНОВИВ:
В червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 02.02.2022 року позивачу стало відомо від приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Баталіна Сергія Сергійовича про наявний виконавчий напис, вчинений 16.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем за реєстровим номером 12300 про стягнення із позивача на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГО» заборгованості на загальну суму 4064,80 гривень який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця у виконавчому провадженні за №68349915.
Вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням порядку вчинення виконавчих написів та за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості. При цьому посилається на необґрунтованість посилання нотаріусом на п.2 Переліку №1172 як на підставу вчинення виконавчого напису, оскільки на час його вчинення цей пункт Переліку не діяв. 16.12.2021 року нотаріус, порушуючи вимоги п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. за №1172 (з урахуванням Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. в адміністративній справі №826/20084/14 та Ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року) вчинив оскаржуваний виконавчий напис на нотаріально не посвідченому договорі кредиту. Також, вбачається безпідставне нарахування відсотків, тобто не у відповідності до умов кредитного договору, який так і не було подано, ні до приватного виконавця, ні до нотаріуса, який вчинив оскаржуваний виконавчий напис, у зв'язку із чим розмір боргу є спірним, а стягнутий його розмір за виконавчим написом нотаріуса відповідає дійсним обставинам у справі. Крім того, позивач не отримував ніяких вимог від відповідача та взагалі не згоден із стягнутим розміром заборгованості за відсотками та неустойкою. Боржнику не було надіслано письмову вимогу, яка передувала зверненню кредитора 16.12.2021р. до нотаріуса для вчинення оскаржуваного напису та стягнення спірного боргу. На підставі вищезазначеного, вважає вказаний розмір заборгованості у виконавчому написі не є безспірний. Позивач просив суд, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. під реєстровим номером 12300, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованості на загальну суму 4 064,80 грн., який від 24.01.2022 року перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Баталіна С.С. у виконавчому провадженні за №68349915,вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» відмовлено.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та незастосування закону, який підлягав застосуванню.
В обґрунтування скарги зазначив, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що доводи позивача підтверджуються наданими до суду разом із позовом документами, а саме: адвокатським запитом від 02.02.2022 року, копією виконавчого напису нотаріуса за реєстровим №12311 від 16.12.2021 року, витягом з копії кредитного договору (оферта) №1864172 від 14.04.2021 року, витягом з копії акцепту №1864172 від 14.04.2021 року.
Вважає, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів, в порядку ст.ст.76-81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, викладених у позовній заяві.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи, вбачається, що згідно інформації з Єдиного реєстру боржників відносно позивача ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Золотих О.О. видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 коштів.
На підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Золотих О.О. про стягнення з ОСОБА_1 коштів, приватним виконавцем Батальним С.С. відкрито виконавче провадження № 68349915 (а.с.5).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подані належні та допустимі докази, що містять відомості щодо предмета доказування. Суд вважає, що само по собі відкриття виконавчого провадження не є підставою для визнання виконавчого напису, на виконання якого це провадження відкрито, таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком та зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
За змістом пункту 1 Переліку документів у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів стягнення заборгованості провадиться за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають, зокрема сплату грошових сум; для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно зі статтею 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Постанова №662) Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 Постанову №662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 залишено без змін. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Зазначене відповідає також висновкам Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.
У даній справі позивачем ОСОБА_1 оскаржується виконавчий напис вчинений 16.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем за реєстровим номером 12300 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГО» заборгованості на загальну суму 4064,80 грн., який перебуває на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Баталіна Сергія Сергійовича у виконавчому провадженні за № 68349915.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Натомість, ОСОБА_1 в якості доказу вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем за реєстровим номером 12300 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГО» заборгованості на загальну суму 4064,80 грн., надав суду, через свого представника адвоката Загоруйко Г.А., копію виконавчого напису, здійсненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем 16.12.2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості за договором №1864172 від 14.04.2021 року, копію кредитного договору №1864172 від 14.04.2021 року укладеного між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_2 , копію Акцепту №1864172 від 14.04.2021 року на ім'я ОСОБА_2 ..
Доказів видачі виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем за реєстровим номером 12300 про стягнення саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГО» заборгованості на загальну суму 4064,80 грн., матеріали справи не містять.
За таких обставин суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не підтверджені належними та допустимими доказами, щодо предмета доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів та були предметом аналізу у суді першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2023 року немає, т.я. воно відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: