ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 303/5883/23 пров. № А/857/14738/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Гудима В.В., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Хомича О.Р.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2023 року (головуючий суддя: Мирошниченко Ю.М., місце ухвалення - м. Рахів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,-
встановив:
ОСОБА_1 , 27.06.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7227391 від 26.06.2023, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Обґрунтовує позов тим, що оскаржувана постанова є протиправною оскільки зазначені відповідачем докази є неналежними, так як вимірювання швидкості руху автомобіля проведене з порушенням вимог чинного законодавства.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2023 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що вказане рішення, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що застосування пристрою TruCam для вимірювання швидкості руху керованого позивачем транспортного засобу відповідало встановленим вимогам законодавства, оскільки вказаний вимірювач швидкості відноситься до ручних вимірювачів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання швидкості.
Позивач, 24.10.2023 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Просив розгляд апеляційної скарги провести у його відсутності.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися в руках інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
Крім цього, дійшов висновку, що оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку « 5.70», за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення Правил дорожнього руху, зокрема й швидкісного режиму.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 12.4 Розділу «ШВИДКІСТЬ РУХУ» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП, передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуючи постанову серії ЕАС № 7227391 від 26.06.2023, які взято до уваги судом першої інстанції, позивач покликається на те, що інспектором поліції проігноровані вимоги ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», оскільки прилад TruCam не був стаціонарно вмонтований, натомість замір швидкості приладом ТгuСаm здійснювався інспектором з руки, що суперечить приписам цієї статті.
Однак, такі покликання позивача суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.
Так, судом апеляційної встановлено, що швидкість руху автомобіля яким керував позивач вимірювалася приладом TruCam № 008427, фото з якого додано до оскаржуваної постанови (а. с. 33).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 «TruСАМ», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Міжповірочний інтервал для приладу «TruCam» визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/27300, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 04 квітня 2023 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruСАМ LTІ 20/20 № ТС008427» (а. с. 35), є придатним до застосування, оскільки вказане свідоцтво чинне до 04 квітня 2024 року.
Крім цього, можливість використання виробу «TruСАМ LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 24 грудня 2020 року № 04/05/02-3560, в якому вказано про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечено конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних, дія цього висновку поширюється, зокрема, на TruСАМ LTІ 20/20 № ТС008427» (а. с. 37).
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію» 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України.
Стаття 40 Закон України «Про Національну поліцію» регулює застосування працівниками поліції технічних приладів та технічних засобів.
Відповідно до ст. 40 цього Закону (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів.
Аналіз вищенаведеної статті, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що цією нормою закону не передбачено, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу, фото- і відеотехніка, з допомогою якої здійснюється така фіксація, обов'язково повинна бути розміщена стаціонарно вмонтованим способом.
Отже, твердження позивача та суду першої інстанції, що ручне розміщення засобів фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» є помилковими, а тому не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до справи додано матеріали, які зафіксовані приладом «TruСАМ LTІ 20/20 № ТС008427» з яких видно, що автомобіль KIA Sportage д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, рухався зі швидкістю 76 км/год, у с. Лалово, автодорога Мукачево-Рогатин Н-09.
Крім цього, згідно з координатами на фотознімках з приладу «TruСАМ LTІ 20/20 № ТС008427», зокрема, географічною широтою « 48°27'07.60"N» та географічною довготою « 22°48'27.33"E», водій керував транспортним засобом KIA Sportage д.н.з. НОМЕР_1 , на автодорозі Н-09 9-км у с. Лалово, Мукачівського району, Закарпатської області, тобто в межах населеного пункту, вказане підтверджується відомостями із сайту - https://www.google.com.ua/maps/place/48%C2%B024'07.6%22N+22%C2%B048'27.3%22E/@48.4019871,22.7930257,14.5z/data=!4m4!3m3!8m2!3d48.4021111!4d22.8075917?entry=ttu.
Отже, за встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що матеріалами справи підтверджено керування ОСОБА_1 автомобілем KIA Sportage д.н.з. НОМЕР_1 , з порушенням вимог п. 12.4 ПДР України. Так як, позивач керував вказаним транспортним засобом зі швидкістю 76 км/год у населеному пункті, тобто на 26 км/год більше ніж це дозволено ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Щодо покликання позивача та висновку суду першої інстанції, що контроль швидкості руху транспортних засобів може здійснюватися лише в місцях де облаштований дорожній знак « 5.70» ПДР України, то суд апеляційної інстанції вважає такі покликання помилковими, з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2021 № 1091 «Про внесення змін до Правил дорожнього руху», яка набрала чинності з 01.11.2021, Розділ 33 «ДОРОЖНІ ЗНАКИ» викладено у новій редакції.
Так, згідно цих змін у ПДР України, дорожній знак 5.70 «Зміна схеми руху» - позначає, що за цим знаком тимчасово або постійно змінено схему руху та (або) встановлено нові дорожні знаки. Застосовується протягом не менш як трьох місяців у разі зміни руху на постійній основі, а також протягом необхідного проміжку часу у разі зміни руху на тимчасовій основі та встановлюється не менш як за 100 м до першого тимчасового знака.
Тобто, на момент винесення оскаржуваної постанови, дорожній знак 5.70 «Зміна схеми руху» - позначає, що за цим знаком тимчасово або постійно змінено схему руху та (або) встановлено нові дорожні знаки, а не фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху, який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції наведене свідчить про безпідставність покликання позивача та висновки суду першої інстанції, що контроль швидкості руху транспортних засобів може здійснюватися лише в місцях де облаштований дорожній знак « 5.70» ПДР України.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно цих змін у ПДР України, дорожній знак « 5.76» - «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Разом з тим, цей дорожній знак, стосується фіксації порушення ПДР саме в автоматичному режимі.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обставини наявності/відсутності інформаційно-вказівних дорожніх знаків на певній ділянці дороги де здійснюється контроль швидкісного режиму руху транспортних засобів працівниками поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «TruСАМ», жодним чином не впливає на обов'язок позивача дотримуватися режиму швидкості руху у населених пунктах, який встановлений у п. 12.4 ПДР України.
Щодо покликання позивача про те, що вимірювання швидкості здійснювалася іншим лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів, ніж той який зазначений в оскаржуваній постанові, то суд апеляційної інстанції вважає, що такі є безпідставними, з огляду на таке.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що в оскаржуваній постанові серії ЕАС № 7227391 від 26.06.2023 (а. с. 6, 34) вказано назву пристрою вимірювання - TruСАМ № ТС008427, а не TruСАМ № ТС0084271.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в оскаржуваній постанові після зазначення пристрою вимірювання TruСАМ № ТС008427 наявний символ - «|». Однак, вказаний символ позивач помилково трактує, як цифру « 1», а тому суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання позивача, що вимірювання швидкості у спірних правовідносинах здійснювалася на лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruСАМ № ТС0084271».
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП України, винесена на підставі та в межах повноважень наданих поліцейському патрульної поліції, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а отже є законною.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволені позову.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2023 року у справі № 303/5883/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді Л. Я. Гудим
В. В. Ніколін