ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року Справа № 380/4942/23 пров. № А/857/11825/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Довгополова О.М., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до начальника НОМЕР_1 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (командира військової частини НОМЕР_2 ) полковника ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року, (суддя Морська Г.М., м.Львів), -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до начальника НОМЕР_1 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (командир військової частини НОМЕР_2 ) полковника ОСОБА_2 (далі - Начальник, в/ч НОМЕР_2 , НОМЕР_1 Прикордонний загін, ДПСУ відповідно) та НОМЕР_1 прикордонного загону, у якому просила:
визнати протиправним рішення Начальника викладене у листі від 28.02.2023 № 12/3261-23-Вих про відмову у припиненні (розірванні) контракту та звільненні ОСОБА_1 з військової служби;
зобов'язати Начальника (посадову особу на яку покладено виконання посадових обов'язків начальника НОМЕР_1 прикордонного загону) прийняти рішення, яким достроково припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби в ДПСУ та звільнити з військової служби ОСОБА_1 через сімейні обставини або інші поважні причини;
стягнути з Начальника на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року задоволено частково. Визнано протиправною відмову НОМЕР_1 прикордонного загону у достроковому припиненні (розірванні) контракту про проходження громадянами України військової служби в ДПСУ та звільненні з військової служби ОСОБА_1 . Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін достроково припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби в ДПСУ та звільнити з військової служби ОСОБА_1 через сімейні обставини або інші поважні причини (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі покликається на те, що надані позивачкою документи не підтверджують юридичного факту самостійного виховання дитини віком до 18 років, а також те, що батько не виконує своїх обов'язків щодо виховання та розвитку дитини, не піклується про здоров'я дитини, її фізичний стан, тому ОСОБА_3 , як батько та ОСОБА_1 , як матір, мають рівний обсяг прав і обов'язків батьків щодо виховання неповнолітньої ОСОБА_4 .
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 самостійно виховує неповнолітню доньку ОСОБА_4 , а, відтак, їй протиправно відмовлено у достроковому припиненні (розірванні) контракту та звільненні з військової служби.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що старший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у 7 прикордонному загоні. Контракт укладений 02.01.2020 строком на 3 роки.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 02.01.2023 № 1-ос «Про особовий склад» продовжено термін дії контракту понад встановлені строки до оголошення демобілізації старшому сержанту ОСОБА_1 , інспектору прикордонної служби 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), з 02.01.2023, на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
01.12.2022 ОСОБА_1 звернулась з рапортом до начальника НОМЕР_1 прикордонного загону із клопотанням про припинення (розірвання) контракту та звільнення її із військової служби за контрактом у зв'язку із самостійним вихованням дитини віком до 18 років за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) Закону №2232-XII.
На підтвердження підстав для звільнення у додаток до рапорту ОСОБА_1 надала: копію свідоцтва про народження дитини - доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копію паспорту ОСОБА_1 ; копію рішення суду про розірвання шлюбу; копію акту проживання; копію довідки про проходження військової служби батьком дитини ОСОБА_3 .
У відповідь на рапорт ОСОБА_1 від 01.12.2022 із клопотанням про звільнення з військової служби за контрактом Начальником листом від 28.12.2022 № 12/2/1/42938-22-Вн-915 повідомлено, що із пред'явлених ОСОБА_1 документів неможливо підтвердити факт самостійного виховання дитини, у зв'язку з чим відсутні підстави для звільнення. Також повідомлено, шо при наданні додаткових документів, що підтверджують факт самостійного виховання дитини, рапорт буде розглянуто повторно.
10.02.2023 в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону представником надісланий адвокатський запит (звернення в інтересах клієнта) із інформацією, що ОСОБА_1 наполягає на повторному розгляді рапорту про звільнення за сімейними обставинами у зв'язку із самостійним вихованням дитини або ж у зв'язку із тим, що обоє із батьків дитини проходять військову службу.
На підтвердження самостійного виховання дитини, тобто наявність статусу одинокої матері ОСОБА_1 надані: копія свідоцтва про народження; копія довідки № 1703 від 25.11.2022; копія витягу із реєстру нерухомого майна; копія акту № 354 від 30.11.2022; копія рішення суду від 16 грудня 2020 року у справі № 462/4953/20; копія рішення суду від 12 січня 2021 року у справі № 462/4942/20; копія довідки від 28.11.2022 № 766/363; копія довідки навчального закладу від 03.02.2023 № 03-12/20-вих; роздруківка із Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі № 808/610/18.
У відповідь на звернення в інтересах ОСОБА_1 із клопотанням про звільнення з військової служби за контрактом через сімейні обставини або інші поважні причини Начальник листом від 28.02.2023 № 12/3261-23-Вих повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби ОСОБА_1 .
Відмова мотивована тим, що відсутній факт самостійного виховання ОСОБА_1 дитини віком до 18 років, так як відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України (далі - СК) батьки рівні у правах та обов'язках щодо дитини навіть після розірвання шлюбу, проживання батьків дитини окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, а також обґрунтував відмову у звільненні позивача відсутністю зареєстрованого шлюбу між батьками.
У зв'язку з зазначеним, позивач вважає, що має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Згідно зі статті 17 Основного Закону захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На підставі частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ одними з видів військової служби є військова служба за контрактом осіб рядового складу та військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
Як встановлено із матеріалів справи, позивач проходить військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні за контрактом на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу. Контракт був укладений строком на 3 (три) роки та набрав чинності з 02.01.2020.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського тастаршинського складу, цей контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи органу Державної прикордонної служби України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в державній прикордонній службі України.
Цей контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи органу Державної прикордонної служби України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в державній прикордонній службі України.
Указом Президента України від 24.02.2022 (далі - Указ № 64/2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено відповідними Указами Президента України станом і на час розгляду справи, та оголошена загальна мобілізація.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 3) з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: … г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): … - один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; - військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходив військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 26 Закону № 2232-XII.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі - Положення), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Згідно пункту 34 Положення контракт припиняється (розривається):
у день закінчення строку контракту;
у день набрання чинності новим контрактом - у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший;
у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України);
у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти;
у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим;
у день видачі свідоцтва про смерть військовослужбовця на підставі проведеної генетичної експертизи, якщо військовослужбовця не було визнано судом безвісно відсутнім чи оголошено померлим.
Як визначено пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому;
резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Таким чином, необхідною умовою для звільнення військовослужбовця зі служби є подання ним відповідного рапорту та документів, які підтверджують підстави звільнення.
Як свідчать матеріали справи, 01.12.2022 позивач звернулась із рапортом на ім'я начальника ВЧ, в якому просила відповідача розірвати (припинити) з нею контракт та звільнити її з військової служби, у зв'язку із самостійним вихованням дитини віком до 18 років.
Судом першої вірно встановлено, що на підтвердження факту самостійного виховання ОСОБА_1 своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , позивачкою надано:
свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 22.05.2015, із якого слідує, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
довідку Львівського комунального підприємства «Магістральне» відділу житлового господарства Франківської районної адміністрації Львівської міської ради (далі - ЛКП, РА) від 25.11.2022 № 1703, що підтверджує, що ОСОБА_1 проживає але незареєстрована в АДРЕСА_1 у належній їй на праві власності квартирі, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухома майно про реєстрацію права власності;
акт № 354 від 30.11.2022, складений комісією КП з виходом за адресою проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 із опитуванням сусідів, що підтверджує, що по вказаній адресі разом із ОСОБА_1 проживає донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3
рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудні 2020 року у справі № 462/4953/20, яке набрало законної сили 18.01.2021, яким шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірваний.
рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 січня 2021 року у справі № 462/4942/20, яке набрало законної сили 12.02.2021, яким присуджено на користь ОСОБА_1 стягнення із ОСОБА_3 на утримання доньки аліменти.
довідка в/ч НОМЕР_4 від 28.11.2022 № 766/363, відповідно до якої підполковник ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ).
довідка Ліцею № 2 Львівської міської ради від 03.02.2023 № 03-12/20-вих, відповідно до якої ОСОБА_3 - батько учениці 2Б класу ОСОБА_4 контакту з ліцеєм не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дитину до ліцею приводить і забирає мати, на виклики з ліцею приходить також мати.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що статус «одинока матір» на законодавчому рівні не визначено, проте в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 визначено статус одинокої матері. Це - жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
Відповідно до СК надані позивачем документи доводять факт того, що вона самостійно виховує дитину віком до 18 років, а отже наявні підстави для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років).
Частиною п'ятою 5 статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації:
через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Тобто позивачка, не маючи статусу «одинока мати», самостійно виховує неповнолітню доньку, що підтверджується наведеними вище документами.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків, або ж неможливість за об'єктивних причин виконання батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови не тільки винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов'язками, а і як об'єктивна неможливість із огляду у тому числі і проходження військової служби батьком дитини в умовах воєнного стану поза межами регіону проживання дитини разом із матір'ю.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 самостійно виховує неповнолітню доньку ОСОБА_4 .
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. М. Довгополов
В. С. Затолочний