ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Чернівці Справа № 600/936/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Салус України" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови.
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Салус України" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000026/2 від 09.02.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000179 від 09.02.2022.
В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач посилається на те, незважаючи на те, що ним був поданий пакет документів, визначений ст. 53 МК України, та митну вартість за першим методом визначення митної вартості підтверджено відповідно до вимог ст. 58 МК України, відповідач не погодився із задекларованою митною вартістю та здійснив корегування митної вартості, визначивши її на рівні 57491,00 доларів США, замість 35743,33 доларів США митної вартості вищезазначеної позивачем за основним методом, яка включає безпосередню договірну вартість товару 32817,32 доларів США, та вартість перевезення (транспортування), які становлять фактичну ціну контракту. Як зазначає позивач, формальною підставою для корегування митної вартості стало те, що на думку посадовців митниці, транспортні документи на перевезення вантажу не підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності.
За вказаною позовною заявою відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Чернівецька митниця Державної митної служби України (далі - відповідач) подала до суду відзив, в якому вказувала, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. У відзиві відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідач наголошував, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти, правильності та коректності інформації, зазначеної у вказаних документах. Відповідач, посилаючись на положення, передбачені Митним кодексом України, вказував, що обов'язок доведення ціни товару покладений на декларанта. Відповідач також зазначив про те, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовано у зв'язку з відсутністю інформації у митного органу щодо операцій імпорту в Україні ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано у зв'язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не був використаний у зв'язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний у зв'язку із відсутністю в митного органу основи для додавання вартості. Таким чином, митну вартість обґрунтовано визначено за резервним методом.
З огляду на наведене, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення він діяв у відповідності до вимог законодавства, не порушував права та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подав відповідь на відзив.
Правом подати заперечення відповідач не скористався.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Салус України" зареєстроване як юридична особа 10.02.2016 та взяте на облік ГУ ДПС у Чернівецькій області як платник податків.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Салус України" здійснює наступні видів діяльності: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний); 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 77.39 надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.
06.02.2023 позивач подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України вантажну митну декларацію ІМ40ДЕ форми МД-2 № 23UA4080200091394U3 та декларацію митної вартості № 27006 з метою митного оформлення товару радіатори для централізованого опалення ТМ “НТS”, з неелектричним нагрівом, виготовлені з холоднотканої сталі, в асортименті 786 шт., згідно якої заявлена митна вартість товару була визначена за методом, який передбачений п.п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також надані підтверджуючі митну вартість документи.
З митної декларації № 27006 та картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000179, видно, що вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у сумі 35743,33 доларів США, яка включає безпосередню договірну вартість товару 32817,32 доларів США, яка була оплачена продавцю та вартість перевезення (транспортування) партії товару з міста (Туреччина) до с. Порубне (Україна) у розмірі 107000 грн, що за офіційним курсом валют становило 3026,01 доларів США.
За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, посадовою особою митного органу складена картка відмови в митному оформлені №UA408020/2023/000179 вiд 09.02.2023 у прийнятті митної декларації.
Неподання документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
За результатами розгляду митної декларації, Чернівецькою митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000026/2 від 09.02.2023, в яким фактично скорегована заявлена декларантом митна вартість ввезеного товару з 32817,32 дол. США на 57491,00 дол. США.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, заслухавши свідків, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 та 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями ч. 2 та 3 ст. 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
За приписами ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 09.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, є обов'язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З матеріалів справи видно, 06.02.2023 позивач подав вантажну митну декларацію форми МД-2 № 23UA4080200091394U3 та декларацію митної вартості № 27006 з метою митного оформлення товару радіатори для централізованого опалення ТМ “НТS”, з неелектричним нагрівом, виготовлені з холоднотканої сталі, в асортименті 786 шт.
На виконання вимог, передбачених ст. 53 МК України, разом з вказаною декларацією декларантом було надано до митного органу такі документи:
- пакувальний лист від 02.02.2023;
- рахунок-проформа (Proforma invoice) UKR20230104-01 від 04.01.2023;
- автотранспортна накладна 15907 від 02.02.2023;
- сертифікат походження товару (Certificate of origin) № Y0248932 від 02.02.2023;
- банківський платіжний документ на оплату(платіжне доручення) від 19.01.2023;
- рахунок-фактура (Fatura) ЕХР2023000000023 від 02.02.2023;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 6 від 06.02.2023;
- рахунок перевізника №2 від 06.02.2023 на оплату за транспортування вантажу;
- прайс-лист виробника товару;
- зовнішньоекономічний контракт № 15/11 від 15.11.2022.;
- копію митної декларації країни відправлення 23410700ЕХ00000969 від 02.02.2023.
Надання вказаних документів підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000179.
Наведені обставини підтверджуються відповідачем у відзиві на позов.
При перевірці поданих документів посадовою особою митниці встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:
згідно рахунку на оплату від 06.02.2023 № 2 зазначено “Договір: перевезення вантажу”, без зазначення реквізитів документів. Декларантом додатково надано Договір перевезення від 26.01.2023 № 26/01/23-СУ та заявку від 26.01.2023 № 1. У Заявці на транспортний засіб від 26.01.2023 № 1 не зазначено реквізитів договору на підставі якого вона видана. Таким чином відсутні підстави вважати, що вище вказані документи пов'язані між собою та відносяться до даної поставки;
відповідно до п. 4.1. Договору перевезення від 26.01.2023 № 26/01/23-СУ розрахунки здійснюються після вивантаження вантажу на складі Клієнта у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Клієнта на розрахунковий рахунок Перевізника з моменту надання повного правильно оформленого пакету документів, а згідно Заявки від 26.01.2023 № 1 умови розрахунків інші: “Безготівка 60% на вигрузці, 40% по оригіналам документів”. Таким чином відсутнє документальне підтвердження умов та оплати транспортних послуг.
У зв'язку з цим, відповідачем з посиланням на ч. ч. 2-3 ст. 53 МК України, п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
- бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;
- якщо здійснювалося страхування товару, - страхові документи, а також документи, що місять відомості про вартість страхування;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни);
- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару.
За результатом розгляду митної декларації та поданих декларантом документів, Чернівецькою митницею винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000026/2 від 09.02.2023 та Картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000179.
Із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що декларантом додатково було надано: договір перевезення від 26.01.2023 №26/01/23-СУ; заявку від 26.01.2023 № 1; лист від 08.02.2023 №08/01; технічні характеристики радіаторів Б/Н; сертифікат від виробника від 29.06.2021 № QMS 0621 005497; сертифікат від 27.09.2019 №CPR-B-02468-19; лист виробника товару від 08.02.2023 Б/Н; сертифікат від 28.09.2020 №0276406-TSE-01/02, які не взяті до уваги оскільки, на думу відповідача, не спростовують зазначені у вказаному рішенні розбіжності.
Дослідженням рішення про коригування митної вартості товарів встановлено, окрім наведених вище обставин, що заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення спірної вартості товарів. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до ст. ст. 62, 63 МК України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості - резервний.
За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару МД № UA408020/2022/066302 від 21.12.2022 “Сталеві радіатори для систем опалення, панельного типу з неелектричним нагрівом: Всього: 700 шт.”, рівень митної вартості 2,63$/кг. Висновок: подання нової митної декларації за ціною товарів, зазначених в Рішенні про коригування митної вартості.
За змістом ст. 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Як зазначалося вище, відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про корегування митної вартості товарів, що відповідно до рахунку на оплату від 06.02.2023 №2 зазначено “Договір: перевезення вантажу”, без зазначення реквізитів документів. Декларантом додатково надано Договір перевезення від 26.01.2023 № 26/01/23-СУ та Заявку від 26.01.2023 № 1. У Заявці на транспортний засіб від 26.01.2023 № 1 не зазначено реквізитів договору на підставі якого вона видана. Таким чином, відсутні підстави вважати, що вище вказані документи пов'язані між собою та відносяться до даної поставки, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи ч. 3 ст. 53 МК України).
Матеріалами справи підтверджується, що 15.11.2022 позивач уклав зовнішньоекономічний контракт № 15/11 із закупівлі у виробника компанії SAKRA EMTAS DIS TIC.SAN.VE TIC.LTD.STI (Туреччина) товару, а саме: радіаторів для центрального опалення ТМ “HTS” з неелектричним нагрівом, виготовлених з холоднокатаної сталі 0,35 мм внутрішній конвектор) та 1,5 мм (зовнішня радіаторна плита), розрахованих на робочий тиск 1,2 МПа та максимальну температуру 95 градусів з боковим підключенням в асортименті.
За умовами укладеного контракту товар поставляється в асортименті, за цінами та у кількості, що обумовлені Фактурою, яка має силу Додатку (специфікації) і є невід'мною частиною контракту (п.п. 1.2. Контракту), поставка здійснюється на умовах FCA SAKARYA Туреччина згідно INCOTERMS 2010 року у строки, що не можуть перевищувати 60 робочих днів з дня зарахування оплати на рахунок продавця (п. 3 контракту). Підпунктами 6.1., 7.1. та 7.2. на продавця покладені обов'язки за власний рахунок забезпечити комплектність товару і його завантаження, а також стандартне маркування та упакування товару, яке забезпечуватиме його захист і збереження під час завантаження, розвантаження та транспортування.
Пунктом 4 Контракту передбачено, що ціна Контракту визначається в доларах США і становить 2000000 доларів США, при цьому товар поставляється частинами відповідно до домовленостей сторін.
26.01.2023 між позивачем та ТОВ “Грідн-Транс” укладено Договір перевезення за № 26/01/23-СУ.
За змістом п.п. 2.1.1. Договору №26/01/23-СУ позивач (клієнт) зобов'язаний надавати вантажі для перевезення на підставі узгодженої Заявки на транспортний засіб, яка надалі в Договорі іменується “Замовлення на перевезення” і є його невід'ємною частиною цього Договору, в якому вказані пункт завантаження, дату і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об?єм та вага вантажу, вартість перевезення, умови оплати та додаткові вимоги.
Суд зауважує, що в Рахунку на оплату від 06.02.2023 № 2 містяться повні реквізити перевізника і вказано товариство з обмеженою відповідальністю "Салус України", як замовника перевезення, а також визначено транспортну послугу, за яку має бути здійснена оплата: “Міжнародне транспортування вантажу по маршруту м. Сакарья, Туреччина - ст. Порубне, авто Сканія СЕ 9732ЕІ/ НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , ЦМР № 15907 від 02.02.2023, що в повній мірі відповідає реквізитам сторін, прізвищу водія, а також марці, моделі та держ. реєстраційним знакам транспортного засобу, яким фактично здійснено перевезення з подачею вантажу відповідачу для митного контролю.
Окрім того, зміст рахунку на оплату від 06.02.2023 № 2 відповідає також маршруту перевезення, що місять подані до відповідача міжнародна товаротранспортна накладна № 15907 від 02.02.2023 та заявка на транспортний засіб № 1 від 26.01.2023.
Відтак, у сторін договору відсутня необхідність додаткового визначення номеру договору у Заявці на транспортний засіб, оскільки це не передбачено законодавством
Стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, про відсутність документального підтвердження умов та оплати транспортних послуг.
Зокрема, як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, відповідно до п. 4.1. Договору перевезення від 26.01.2023 № 26/01/23-СУ розрахунки здійснюються після вивантаження вантажу на складі Клієнта у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Клієнта на розрахунковий рахунок Перевізника з моменту надання повного правильно оформленого пакету документів, а згідно Заявки від 26.01.2023р. умови розрахунків інші: “Безготівка 60% на вигрузці, 40% по оригіналам документів”. Таким чином відсутнє документальне підтвердження умов та оплати транспортних послуг.
Згідно до п. 4.1. Договору перевезення від 26.01.2023 № 26/01/23-СУ розрахунки здійснюються після вивантаження вантажу на складі Клієнта у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Клієнта на розрахунковий рахунок Перевізника з моменту надання повного правильно оформленого пакету документів: рахунка -фактури Перевізника, підписаного акту -прийому передачі наданих послуг, а також за наявності податкових накладних, товарно-транспортних накладних, СМR з відміткою вантажоотримувача.
При цьому, відповідно до п.п. 2.1.1. Договору №26/01/23-СУ позивач (клієнт) зобов'язаний надавати вантажі для перевезення на підставі узгодженої Заявки на транспортний засіб, яка надалі в Договорі іменується “Замовлення на перевезення” і є його невід'ємною частиною цього Договору, в якому вказані пункт завантаження, дату і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, умови оплати та додаткові вимоги.
Таким чином, умови підпункту 2.1.1. Договору перевезення передбачають можливість узгодження між сторонами в Заявці на транспортний засіб інших умов оплати передбаченого Заявкою на перевезення, ніж ті рамкові умови оплати, що передбачені пунктом 4.1. Договору і застосовуються виключно при відсутності відповідних умов у конкретній Заявці на транспортний засіб.
Суд зауважує, що позивачем подано документальне підтвердження умов та оплати транспортних послуг даної партії товару у складі Договору перевезення від 26.01.2023 № 26/01/23-СУ, а саме: заявку від 26.01.2023 № 1; довідку № 6 від 06.02.2023 про транспортні витрати; рахунок ТОВ “Грідн-Транс” № 2 від 06.02.2023 на оплату, в сукупності з Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 15907 від 02.02.2023, які є повністю достовірними і достатніми доказами відповідності числових значень заявленої позивачем митної вартості та очевидно не можуть викликати будь-яких сумнівів у відповідача, крім надуманих ним штучних підстав для протиправного нівелювання і невизнання заявленої позивачем за основним методом, тобто за ціною контракту, митної вартості з метою її незаконного коригування із безпідставним застосуванням відповідачем останнього з всього переліку методів - резервного.
Згідно рахунку- проформи (Proforma invoice) № UKR20230104-01 від 04.01.2023 партію товару по Контракту, яка складалася з 786 сталевих радіаторів опалення в асортименті на суму 32817,32 доларів США, які були оплачені позивачем на умовах Контракту на рахунок продавця платіжним дорученням від 19.01.2023 на суму 32817,32 доларів США.
Згідно рахунку-фактури (Fatura) № EXP2023000000023 від 02.02.2023 та пакувального лист від 02.02.2023 до цього рахунку-фактури був завантажений зі сторони продавця радіаторами опалення сталевими в асортименті у кількості 786 шт. вагою нетто 22060 кг. на загальну суму 32817,32 доларів США.
Аналогічна вартість товару в сумі 32817,32 доларів США зазначена FCA SAKARYA у митній декларації країни відправлення МД -2 № 23UA408020 у графі 22.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД вартості товару - радіатори для централізованого опалення ТМ “НТS”, з неелектричним нагрівом, виготовлені з холоднотканої сталі, в асортименті 786 шт на суму 32817,32 доларів США.
Більше того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість у МД № UA408020/2022/066302 від 21.12.2022 “Сталеві радіатори для систем опалення, панельного типу з неелектричним нагрівом: Всього: 700 шт.”, рівень митної вартості 2,63$/кг.
Суд звертає увагу, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення надавав оцінку митній декларації № UA408020/2022/066302 від 21.12.2022, яка не стосується даної справи (в даному випадку позивачем було подано іншу декларацію, яка міститься в матеріалах справи), яка згідно оскаржуваної картки відмови №UA408020/2023/000179 не надавалася ТОВ "Салус України" на підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Однак, відповідачем усупереч обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, у ході розгляду судом цієї справи не наведено належного обґрунтування використання саме вказаної митної декларації для визначення митної вартості ввезеного позивачем товару.
Наведене дає суду додаткові підстави для висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товару.
З огляду на викладене, та надані позивачем докази на підтвердження здійснення витрат на перевезення ввезеного товару, що не були спростовані відповідачем у відзиві, суд відхиляє доводи відповідача у зазначеній вище частині оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та вважає таку позицію митного органу не обґрунтованою.
Відтак, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.
Як вбачається із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів у зв'язку із виявленням наведених вище розбіжностей у документах декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; якщо здійснювалося страхування товару, - страхові документи, а також документи, що місять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни); транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як вбачається з відзиву та доданих до нього матеріалів, на виконання ч. 3 ст. 53 МК України позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару додатково було надано митному органу: договір перевезення від 26.01.2023 №26/01/23-СУ; заявку від 26.01.2023 № 1; лист від 08.02.2023 №08/01; технічні характеристики радіаторів Б/Н; сертифікат від виробника від 29.06.2021 № QMS 0621 005497; сертифікат від 27.09.2019 №CPR-B-02468-19; лист виробника товару від 08.02.2023 Б/Н; сертифікат від 28.09.2020 №0276406-TSE-01/02.
Однак відповідачем вказані документи не взяті до уваги, оскільки вони не спростовують зазначені митним органом розбіжності.
Водночас суд звертає увагу на те, що причин відхилення вказаних документів відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено.
При цьому відповідно до листа від 08.02.2023, позивачем надав додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару по МД.
Під час розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документів є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.
Більше того, відповідачем не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
З аналізу оскаржуваного рішення встановлено, що відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості без обґрунтування неможливості застосування кожного із попередніх методів.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам ст. 53 МК України.
Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого - п'ятого методів визначення вартості товару.
При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Зі змісту оскаржуваного рішення та поданого відзиву вбачається, що шляхом обміну електронними листами відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.
З огляду на викладене, а також зважаючи на протиправність аргументів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, на думку суду, працівники митного органу протиправно не застосували перший метод визначення митної вартості товару - за ціною угоди та визначили митну вартість товарів за резервним методом.
Однак, жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідачем в ході судового розгляду не надано.
Суд звертає увагу, що формальне посилання митного органу в рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 у справі №809/506/17 та від 14.06.2022 у справі №809/257/17, яку суд враховує в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, посилання митного органу на те, що у оскаржуваному рішенні між ним та декларантом відбулась процедура консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, є безпідставними, оскільки проведення такої консультації не підтверджується жодним доказом.
Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у ч. 2 ст. 2 КАС суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 09.02.2023 №UA408000/2023/000026/2 є протиправним, тому наявні підстави і для скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000179 вiд 09.02.2023.
Решта доводів учасників справи, в тому числі зазначені відповідачем у відзиві, не спростовують висновків суду щодо протиправності винесеного відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 5785,72 грн.
Оскільки позов задоволено повністю, то суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 5785,72 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257, 262 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № №UA408000/2023/000026/2 від 09.02.2023.
3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000179 вiд 09.02.2023.
4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Салус України" за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України судові витрати - судовий збір в сумі 5785,72 грн.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Салус України" (вул. Лесина, 3-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40268377);
відповідач - Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 43971359).
Суддя В.К. Левицький