РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року справа № 580/9031/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 05.05.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити з 07.11.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, із зарахуванням до страхового стажу в пільговому обчисленні трудовий стаж роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за період з 14.10.1987 по 12.05.1990 з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців, та зарахувати до страхового стажу період роботи з 29.10.1991 по 31.05.1999.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою від 15.09.2021 №13452 про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви від 15.09.2021 №13452 про призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було надіслано лист №2300-0205-8/58546 від 06.10.2021, в якому позивача повідомили, що відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон 1058) чоловік, який народився у 1959 році, має право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу, в період з 1 січня 2022 по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 року. За результатами розгляду наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області встановлено, що страховий стаж становить 22 роки 2 дні до страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності. В зв'язку з цим позивач матиме право на пенсію після досягнення 63-річного віку з 07.11.2022. З урахуванням вищевикладеного, після досягнення 63-річного віку, а саме 28 квітня 2023 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком з 07.11.2022. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянувши заяву ОСОБА_1 прийняло рішення від 05.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. У рішенні від 05.05.2023 відповідачем 2 зазначено, що необхідний вік становить 63 року, вік позивача на дату звернення 63 роки, необхідний страховий стаж становить від 19 до 29 років, страховий стаж позивача становить 13 років. До загального страхового стажу не зараховано: період роботи з 14.10.1987 до 12.05.1990, згідно довідки №4-18-17-1767 від 07.08.2020, оскільки документи, складені за кордоном за участю іноземних органів державної влади та місцевого самоврядування, або такі, що від них виходять, можуть бути використані на території іншої держави лише після відповідного їх засвідчення (легалізації), якщо інше не передбачено міжнародними договорами, учасником якого є Україна і держава перебування порядок консульської легалізації встановлюється Міністерством закордонних справ України (стаття 54 Консульського статуту України затвердженого Указом Президента України від 02.04.1994 №127/94); період роботи в полуторному розмірі з 14.10.1987 до 12.05.1990, згідно довідки №4-18-17-1767 від 07.08.2020, оскільки не надано трудовий договір, відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV де зазначено, що період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР зараховується до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. Крім того, відповідачем не зараховано до стажу позивача період роботи з 29.10.1991 по 31.05.1999 згідно довідки №9 від 06.08.2021, оскільки довідку завірено невідповідною печаткою підприємства. З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, тому вирішив звернутись до суду.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).
Від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 05.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. При розгляді наданих позивачем документів встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 13 років. До загального страхового стажу не зараховано: період роботи з 14.10.1987 до 12.05.1990, згідно довідки №4-18-17-1767 від 07.08.2020, оскільки документи, складені за кордоном за участю іноземних органів державної влади та місцевого самоврядування, або такі, що від них виходять, можуть бути використані на території іншої держави лише після відповідного їх засвідчення (легалізації), якщо інше не передбачено міжнародними договорами, учасником якого є Україна і держава перебування порядок консульської легалізації встановлюється Міністерством закордонних справ України (стаття 54 Консульського статуту України затвердженого Указом Президента України від 02.04.1994 р. №127/94); період роботи в полуторному розмірі з 14.10.1987 до 12.05.1990, згідно довідки №4-18-17-1767 від 07.08.2020, оскільки не надано трудовий договір, відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV де зазначено, що період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР зараховується до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. З огляду на зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 05.05.2023 № 232730013695 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-IV, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Від представника відповідача 2 також надійшов відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та посилається на ті самі обставини, що і відповідач 1 у відзиві на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою від 15.09.2021 №13452 про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви від 15.09.2021 №13452 про призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було надіслано лист №2300-0205-8/58546 від 06.10.2021, в якому позивача повідомили, що відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон 1058) чоловік, який народився у 1959 році, має право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу, в період з 1 січня 2022 по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 року. За результатами розгляду наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області встановлено, що страховий стаж становить 22 роки 2 дні до страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності. В зв'язку з цим позивач матиме право на пенсію після досягнення 63-річного віку з 07.11.2022.
З урахуванням вищевикладеного, після досягнення 63-річного віку, а саме 28 квітня 2023 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком з 07.11.2022.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянувши заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності прийняло рішення від 05.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
У рішенні від 05.05.2023 відповідачем 2 зазначено, що необхідний вік становить 63 року, вік позивача на дату звернення 63 роки, необхідний страховий стаж становить від 19 до 29 років, страховий стаж позивача становить 13 років.
До загального страхового стажу не зараховано: період роботи з 14.10.1987 до 12.05.1990, згідно довідки №4-18-17-1767 від 07.08.2020, оскільки документи, складені за кордоном за участю іноземних органів державної влади та місцевого самоврядування, або такі, що від них виходять, можуть бути використані на території іншої держави лише після відповідного їх засвідчення (легалізації), якщо інше не передбачено міжнародними договорами, учасником якого є Україна і держава перебування порядок консульської легалізації встановлюється Міністерством закордонних справ України (стаття 54 Консульського статуту України затвердженого Указом Президента України від 02.04.1994 №127/94); період роботи в полуторному розмірі з 14.10.1987 до 12.05.1990, згідно довідки №4-18-17-1767 від 07.08.2020, оскільки не надано трудовий договір, відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV де зазначено, що період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР зараховується до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Крім того, відповідачем не зараховано до стажу позивача період роботи з 29.10.1991 по 31.05.1999 згідно довідки №9 від 06.08.2021, оскільки довідку завірено невідповідною печаткою підприємства.
З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, тому вирішив звернутись до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 14.10.1987 по 12.05.1999 позивач працював машиністом підіймача 6 розряду автоколони №2 управління технологічного транспорту нафтовидобувного управління «Лянторфнафта» структурного підрозділу виробничого об'єднання «Сургутнафтагаз», що підтверджується довідкою №4-18-17-1767 від 07.08.2020, виданою виробничим об'єднанням «Сургутнафтагаз» нафтовидобувне управління «Лянторфнафта» структурний підрозділ.
Згідно з пунктом 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Статтею 4 Угоди про співробітництво в області трудової міграції й соціального захисту трудящих-мігрантів, яка ратифікована Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР визначено, що кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про утвір, що відповідають документи про присвоєння звання, розряду, кваліфікації й інші необхідні для здійснення трудової діяльності документи й завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку їх переклад на державну мову Сторони працевлаштування або російська мова. Виробничий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за фахом. взаємно визнається Сторонами. При остаточному виїзді трудящого-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавцем (наймачем) видається йому довідка або інший документ, що містить відомості про тривалість роботи й заробітній платі щомісячно.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області також до загального трудового стажу позивача не зараховано період роботи в полуторному розмірі з 14.10.1987 по 12.05.1990, згідно довідки №4-18-17-1767 від 07.08.2020, оскільки не надано трудовий договір, відповідно до п.5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з тим, як вже зазначено вище з пунктом 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно із пунктом 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Правові висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені Верховним Судом у постанові від 10 січня 2019 року у справі №352/1612/15а, від 17 травня 2019 року у справі №644/2182/17, від 31 липня 2019 року у справі №287/15/17-а, від 21 серпня 2019 року у справі №750/1717/16-а, від 14 листопада 2019 року у справі №265/6105/16-а, відповідно до яких для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, можуть бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи особи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2,3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн»" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону № 1058), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Пунктом 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1; зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 далі - Порядок №22-1), визначено вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 цього пункту до заяви про призначення пенсії за віком подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029 (в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03 січня 1983 року №12).
Підпунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії Верховної Ради Союзу PCP від 29 вересня 1967 року №1908-VII «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» було скорочено до трьох років тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Постанова №148) передбачено, що працівникам, які користуються на цей час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу І Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів Союзу PCP з питань праці і заробітної плати і Президії Всесоюзної центральної ради профспілок від 16 грудня 1967 року №530/П-28 (далі - Інструкція №530/П-28), пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робітникам і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
За змістом пункту 7 Інструкції №530/11-28 трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.
Системний аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність таких обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою №148.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області безпідставно не зараховано до загального трудового стажу позивача період роботи в полуторному розмірі з 14.10.1987 по 12.05.1990, згідно довідки №4-18-17-1767 від 07.08.2020.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області до загального трудового стажу позивача не зараховано період роботи згідно довідки №9 від 06.08.2021, оскільки на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку завірено невідповідною печаткою підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи в період з 29.10.1991 по 31.05.1999 позивач працював директором малого підприємства «Сігма», яке після реорганізації було перейменоване у товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Сігма» ЛТД.
Документальними підтвердженням роботи позивача з 29.10.1991 по 31.05.1999 на посаді директора малого підприємства «Сігма», яке після реорганізації було перейменоване у товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Сігма» ЛТД, являються відповідні записи в трудовій книжці НОМЕР_1 , а також довідка №9 від 06.08.2021.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58), встановлено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Трудова книжка позивача заповнена відповідно до вимог Інструкції № 58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з посади директора малого підприємства «Сігма», яке після реорганізації було перейменоване у товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Сігма» ЛТД, місце роботи та накази, на підставі яких позивач був прийнятий та звільнений в посади директора ТОВ фірма «Сігма» ЛТД. Вищезазначені записи не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
При цьому невідповідність печатки підприємства ніяким чином не впливає на спотворення інформації чи недійсність вищезазначених документів та не може мати для позивача негативні наслідки, у вигляді відмови у призначенні пенсії, оскільки обов'язок правильності заповнення документів, що дають право на призначення пенсії покладено на роботодавця.
Вирішуючи питання, хто із відповідачів повинен прийняти рішення про призначення пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення пенсії позивачу є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, пропорційно задоволених позовних вимог.
Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.05.2023 №232730013695 про відмову в призначенні пенсії на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 07.11.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, із зарахуванням до страхового стажу в пільговому обчисленні трудовий стаж роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за період з 14.10.1987 по 12.05.1990 з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців, та зарахувати до страхового стажу період роботи з 29.10.1991 по 31.05.1999.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА