РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року справа № 580/7082/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Черкаській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул.Хрещатик, 235, далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки, податкового боргу) за №Ф- від 13 квітня 2023 року №0003073-1309-2300.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувана податкова вимога є протиправною та підлягає до скасування, оскільки він є суб'єктом мікропідприємництва, тому згідно вимог Податкового кодексу України не є платником податку у вигляді єдиного податку. Також позивачем зазначено, що відповідачем здійснено перевірку під час дії заборони (мораторію), що суперечить чинному законодавству. Позивачем наголошено, що Державна податкова служба України у порушення вимог п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України не прийняла вмотивованого рішення та не надіслала його позивачу протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги позивача на вищезазначену податкову вимогу, тому вважає, що у відповідності до положень ст. 56 Податкового кодексу України його скарга вважається задоволеною, а оскаржувана вимога відкликаною.
Ухвалою суду від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржувана податкова вимога від 13.04.2023 №0003073-1309-2300 сформована через наявність у позивача податкового боргу перед бюджетом у загальній сумі 3400 грн з єдиного податку фізичних осіб, який виник згідно самостійно поданих позивачем податкових декларацій, тому вважає, що оскаржувана вимога є правомірною та скасуванню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Черкаській області як платник єдиного податку третьої групи.
Станом на 12.04.2023 позивач мав непогашений податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 3400 грн з єдиного податку фізичних осіб, який виник згідно самостійно поданих позивачем податкових декларацій:
- від 07.05.2021 №3801 по строку сплати 20.05.2021 у сумі 500 грн (з урахуванням переплати у сумі 100 грн, залишок непогашеної заборгованості становить 400 грн);
- від 10.08.2021 №5247 по строку сплати 19.08.2021 у сумі 1000 грн;
- від 09.11.2021 №6520 по строку сплати 19.11.2021 у сумі 500 грн;
- від 15.08.2022 №2697 по строку сплати 19.08.2022 у сумі 1000 грн.
Оскільки згідно даних ITC «Податковий блок» станом на 12.04.2023 за позивачем обліковувався вищезазначений податковий борг у загальній сумі 3400 грн, тому відповідачем згідно положень ст. 59 Податкового кодексу України прийнято оскаржувану податкову вимогу від 13.04.2023 №0003073-1309-2300 про наявність у позивача податкового боргу на суму 3400 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеною податковою вимогою від 13.04.2023 №0003073-1309-2300 позивачем 03.05.2023 надіслано скаргу до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 13.07.2023 №19012/6/99-00-06-01-06 залишено податкову вимогу від 13.04.2023 №0003073-1309-2300 без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Позивач не погоджуючись з прийнятою відповідачем податковою вимогою звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до п.56.1. ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. 56.2. ст. 56 ПК України у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Відповідно до п. 56.10. ст. 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Згідно п. 56.18. ст. 56 ПК України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до приписів п. п. 56.1, 56.2 та 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковим законодавством передбачено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду. Аналогічний припис про можливість оскарження в судовому порядку міститься і в тексті рішення про результат розгляду скарги.
Разом з тим, за правилами п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Пунктом 56.9 ст. 56 ПК України передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Підпунктом 56.17.2 пункту 56.17 ПК України визначено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу, (пп. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 ПК України).
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято оскаржувану податкову вимогу від 13.04.2023 №0003073-1309-2300 про наявність у позивача податкового боргу на суму 3400 грн, яку позивачем 03.05.2023 оскаржено до Державної податкової служби України.
Так, відповідно до положень пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
- строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
- строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу;
- строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.
Таким чином, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо розгляду скарги платника податку про визначення суми грошового зобов'язання.
Із матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Державної податкової служби України від 13.07.2023 №19012/6/99-00-06-01-06 залишено податкову вимогу від 13.04.2023 №0003073-1309-2300 без змін, а скаргу позивача від 03.05.2023 - без задоволення.
Враховуючи наведені приписи пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, суд не знаходить порушення контролюючим органом строку розгляду скарги позивача на податкову вимогу від 13.04.2023 №0003073-1309-2300, оскільки у спірних правовідносинах, правові наслідки, передбачені статтею 56 ПК України (скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку), не можуть бути застосовані.
Також необхідно зазначити, що відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 2 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Пунктом 3.1 розділу 3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.06.2017 №610 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770) (далі - Порядок №610) визначено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
Пунктом 57.3. статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пунктах 54.3.1. - 54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно ч. 4 розділу V Порядку №422 відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Відповідно до п. 60.1. ст. 60 Кодексу податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: - сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; - контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; - контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; - рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; - рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Оскільки судом із матеріалів справи встановлено, що податкова вимога від 13.04.2023 №0003073-1309-2300 про наявність у позивача податкового боргу з єдиного податку фізичних осіб на суму 3400 грн складена саме на підставі самостійно поданих позивачем податкових декларацій, відтак оскаржувана податкова вимога є правомірною та скасуванню не підлягає.
Посилання позивача на те, що відповідачем здійснено перевірку під час дії заборони (мораторію), що суперечить чинному законодавству - не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, тобто контролюючий орган приймає податкову вимогу т без проведення будь-яких перевірок.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА