РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року справа № 580/8167/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) подав до Черкаського окружного адміністративного суду позов до військової частини НОМЕР_1 ( далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу, ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із грошового забезпечення, з 01.06.2021 року по 10.08.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу, ОСОБА_1 його середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з його грошового забезпечення за крайні два місяці, що передують його звільненню, з 01.06.2021 року по 10.08.2023 року в розмірі, що повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати грошового забезпечення позивачу, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу, ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку №159 з січня 2016 року по день фактичного розрахунку із одночасною компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на день звільнення з військової служби йому не виплачено у повному обсязі належне грошове забезпечення, а остаточний розрахунок з ним відповідачем проведений лише 10.08.2023 на виконання рішення суду в справі №580/9842/21. Тому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що норми КЗпП України не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки вони врегульовані нормами спеціального законодавства. Також відповідач наголошує ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення за наслідками спору щодо остаточного розрахунку при звільненні. Позивач не звертався до керівництва військової частини з приводу незгоди із розміром виплат при звільненні. Тому підстави для застосування ст. 117 КЗпП України відсутні.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2021 №107 позивача звільнено з посади, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №580/9842/21:
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 включно;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, шляхом визначення їх розміру виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з з 01.01.2021 по 01.06.2021 із урахуванням грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за 105 днів невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги під час звільнення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, шляхом визначення їх розміру виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем проведено 10.08.2023 виплату йому коштів у загальній сумі 116926,35 грн.
Позивач вважаючи необґрунтованою затримку у виплаті йому вищезазначених коштів грошового забезпечення, тому звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає, що 16 квітня 2020 року у справі №822/3307/17 Верховний Суд зробив висновок, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому належить застосовувати норми КЗпП.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, стаття 116 КЗпП України викладена у новій редакції та передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі N 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, повідомити працівника про нараховані суми виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, також були внесені зміни до статті 117 КЗпП України.
Так, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності, а за змістом частини другої вказаної статті у разі спору про розміри належних звільненому працівнику сум розмір відшкодування за час затримки визначає суд.
Водночас середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Судом встановлено, що наказом військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2021 №107 позивача звільнено з посади, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення, однак остаточний розрахунок при звільненні проведено відповідачем лише 10.08.2023, тому суд дійшов висновку зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців, тобто лише за період з 10.02.2023 по 10.08.2023, а не з 01.06.2021, як про це просить у позовній заяві позивач, тому позов у цій частині позову підлягає до часткового задоволення.
Стосовно позовної вимоги зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків виплати індексації , суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Суд зазначає, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 803/1423/17, від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 27 квітня 2020 року у справі №803/1314/17.
Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №580/9842/21, яке набрало законної сили 10.04.2023:
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 включно;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, шляхом визначення їх розміру виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з з 01.01.2021 по 01.06.2021 із урахуванням грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за 105 днів невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги під час звільнення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, шляхом визначення їх розміру виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем проведено 10.08.2023 виплату йому коштів у загальній сумі 116926,35 грн.
Таким чином, вищезазначеним судовим рішенням від 21.12.2022 у справі №580/9842/21, яке набрало законної сили 10.04.2023, встановлено несвоєчасність виплати відповідачем частини грошового забезпечення позивача, а вищевказані суми грошового забезпечення не нараховувались позивачу у період його служби, та були спірними, право на їх виплату підтверджено цим рішенням суду.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що до 10.04.2023 (дати набрання законної сили рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №580/9842/21), у відповідача не виникло обов'язку із нарахування та виплати позивачу спірної компенсації, тому періодом за який належить нарахувати та виплатити позивачу спірну компенсацію є період з 10.04.2023 (дати набрання законної сили рішенням суду) по 10.08.2023 (дата остаточного розрахунку).
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.02.2023 по 10.08.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.02.2023 по 10.08.2023.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.04.2023 по 10.08.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.04.2023 по 10.08.2023.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА