СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2023 року Справа № 480/10707/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10707/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області протиправною, яка виразилась зокрема і у письмовій відмові, щодо не зарахування до поточної календарної вислуги років та стажу служби в поліції позивача строк навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою м. Луганська (далі по тексту ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою - скорочено ЛПВФП) за період з 25.08.1997 по 30.07.1999 включно, що загалом складає 1 повний рік та повних 11 місяців;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Сумській області здійснити перерахунок та зарахувати до поточної календарної вислуги років та стажу служби позивача в поліції строк навчання у Луганському ЛПВФП та ЛПВФП м. Луганська за період з 25.08.1997 року по 30.07.1999 року включно, що загалом складає 1 повний рік та повних 11 місяців, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію", шляхом видання наказу по особовому складу згідно Порядку № 1235.
Вимоги мотивує тим, що 29.09.2023 звернувся з письмовим рапортом на начальника Головного управління Національної поліції у Сумській області про зарахування до поточної календарної вислуги років та стажу служби в поліції строк навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою м. Луганська за період з 25.08.1997 по 30.07.1999 включно, що загалом складає 1 повний рік та повних 11 місяців. Листом ГУ НП від 29.09.2023 № 3686/12/2/01-2023 відмовлено у зарахуванні стажу. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом свої прав.
Ухвалою суду від 06.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що ОСОБА_1 проходить службу на посаді заступника начальника ГУНП в Сумській області.
29.09.2023 позивач звернувся з рапортом на начальника ГУНП в Сумській області про зарахування до його поточної календарної вислуги років та стажу та стажу служби в поліції строк навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та у ліцеї з посиленою військово- фізичною підготовкою м. Луганськ за період з 25.08.1997 по 30.07.1999 року включно, що загалом складає 1 повний рік та повних 11 місяців. 29.09.203 йому була надана письмова відповідь від 29.09.2023 № 3686/12/2-2023 за результатами розгляду рапорту, якою відмовлено у задоволені вимог викладених у вищевказаному рапорті.
Вказану відмову ГУ НП в Сумській області представник вважає такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки жодна норма Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" чи будь-якого іншого закону не відносить період навчання у ліцеї до періоду військової служби.
Верховний Суд України в своїх рішеннях (зокрема, від 16 квітня 2013 року у справі № 21-107а13, від 1 жовтня 2013 року у справі № 21-330а13) неодноразово вказував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 "Про реформу системи військової освіти" військові ліцеї були створені з метою підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів. Вказаною постановою затверджено перелік вищих навчальних закладів, в яких здійснюватиметься військова підготовка студентів.
Луганський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, в якому навчався позивач, відсутній у вказаному переліку.
Крім того, частина третя статті 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, що була чинною протягом строку навчання позивача в ліцеї) передбачала, що громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, приймають Військову присягу на вірність народу України і тільки після цього можуть бути направлені на навчання чи для інших військових потреб за межі України.
Тобто відповідно до вказаної норми, як і відповідно до норми в чинній редакції, вступ на військову службу супроводжується прийняттям (складенням) Військової присяги на вірність народу України.
Однак, в матеріалах справи відсутня копія тексту військової присяги на вірність народу України ОСОБА_1 , що свідчить про те, що позивач, навчаючись в ліцеї, Військової присяги на вірність народу України, не приймав, а отже передчасним є твердження про перебування позивача на військовій службі в період його навчання в ліцеї.
Згідно вимог чинного законодавства, необхідною умовою прийняття на військову службу зокрема є досягнення громадянином України відповідного віку.
Аналізуючи положення ч.1 ст.15 Закону України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" (у редакції, що діяла на час навчання позивача у ліцеї) на строкову військову службу в мирний час призиваються придатні до неї за станом здоров'я і віком громадяни, яким до дня відправки у військові частини виповнилося 18 років.
Однак, ч.1 ст. 20 Закону № 2232-ХІІ було визначено, що на військову службу у добровільному порядку приймаються особи, які відповідають вимогам військової служби, зокрема громадяни віком від 17 до 21 року, в тому числі ті, котрі досягли 17-річного віку в рік зарахування на навчання, а також військовослужбовці та військовозобов'язані віком від 18 до 23 років, які не мають військових звань офіцерського складу і виявили бажання вчитися у військово-навчальних закладах, - на військову службу курсантів військово-навчальних закладів; курсанти військовонавчальних закладів і офіцери запасу - на військову службу офіцерського складу.
Позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент його зарахування до військового ліцею з 25.08.1997 було лише 14 років. Отже, він був неповнолітньою особою, яка в силу положень законодавства не могла бути призваною на військову службу або добровільно вступити на неї. Позивач був зарахований до Луганського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою та відрахований з такого ліцею як "ліцеїст", а не курсант чи слухач. Іншого військового (спеціального) звання позивачу під час навчання та після його завершення не було присвоєно.
Також представник відповідача зазначив, що статтею 78 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено вичерпний перелік видів та категорії служб, які включаються до стажу служби в поліції, і строки навчання в ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою в цьому переліку відсутні, а також враховуючи відсутність підстав для зарахування цього строку навчання до строку військової служби, законних та правових підстав для включення строку навчання в ліцеї до стажу служби в поліції позивачу Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України не має в силу обов'язку діяти виключно на підставі та у спосіб, встановлених Законом. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29.09.2023 ОСОБА_1 звернувся з рапортом на начальника ГУНП в Сумській області про зарахування до його поточної календарної вислуги років та стажу та стажу служби в поліції строк навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово - фізичною підготовкою та у ліцеї з посиленою військово - фізичною підготовкою м. Луганськ за період з 25.08.1997 по 30.07.1999 року включно, що загалом складає 1 повний рік та повних 11 місяців. 29.09.203 йому була надана письмова відповідь від 29.09.2023 № 3686/12/2-2023 за результатами розгляду рапорту, якою відмовлено у задоволені вимог викладених у вищевказаному рапорті.
Листом від 08 липня 2020 року № 7154/42-02/03-20 Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України відмовив позивачу у зарахуванні строку навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у період з вересня 1995 року по червень 1998 року, яких знаходився у системі військової освіти Міністерства оборони України, у загальний строк військової служби (арк. спр. 15, 78).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно зі статтею 24 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній на час навчання позивача в ліцеї) початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, й день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Згідно абз. 4 п. 4 розділу першого "Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами", затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року № 174/93, що діяв до 07.11.2001, тобто на момент навчання позивача у вищезазначеному навчальному закладі - початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції від 13.05.1999 (яка була чинна до 30.07.1999) одним із видів військової служби визначається військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів. 31.07.1999 були внесені зміни в даний закон, яким додано слова "вищі" військово-навчальні заклади.
Суд зазначає, що визначення поняття військово-навчального закладу в законодавстві відсутнє, однак із аналізу ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції від 25.03.1992 вбачається тотожність понять військово-навчального закладу та військового ліцею.
В той же час, визначення "ліцей" було передбачено Наказом Міністерства освіти "Про затвердження Інструкції про організацію та діяльність ліцею" від 20.07.1995 № 217, відповідно до якого ліцей - це середній загальноосвітній навчально-виховний заклад освіти, що забезпечує здобуття освіти понад державний освітній мінімум, здійснює науково-практичну підготовку талановитої учнівської молоді.
Поняття "військовий ліцей" та "ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою" не визначалися в жодному нормативно-правовому акті.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 "Про реформу системи військової освіти" військові ліцеї були створені з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів.
Таким чином, мета створення ліцеїв однакова, діяльність вказаних ліцеїв регулювалась на момент мого навчання одним нормативно-правовим документом (Постановою КМУ № 490), що є свідченням того, що військовий ліцей та ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою мали однаковий правовий статус на момент навчання мною у Луганському ЛПВФП та ЛПВФП м. Луганська до 30.07.1999 включно.
Право на зарахування навчання у ліцеї до військової служби також надає і ст. 25 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (у редакції на момент закінчення навчання), якою визначено, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Крім того, ч. 2 ст. 25 Закону передбачено, що курсанти користуються правами, пільгами та перевагами і на них покладаються обов'язки згідно з діючим законодавством і статутами Збройних сил України.
Питання щодо стажу служби в поліції врегульовано статтею 78 Закону № 580-VIII.
Частиною першою статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно з частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Закону № 580-VIII порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону № 580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону № 580-VIII Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає Уряду права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII.
Отже, правові підстави для зарахування часу навчання позивача у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою до стажу служби в поліції у межах спірних правовідносин наявні.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Разом з тим, обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов'язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Сумській області, викладену у формі листа від 29.09.2023 щодо не зарахування до поточної календарної вислуги років та стажу служби в поліції ОСОБА_1 строк навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою м. Луганська за період з 25.08.1997 по 30.07.1999 включно, що загалом складає один рік одинадцять місяців.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Сумській області здійснити перерахунок та зарахувати до поточної календарної вислуги років та стажу служби ОСОБА_1 в поліції строк навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою м. Луганська за період з 25.08.1997 по 30.07.1999 включно, що загалом складає один рік одинадцять місяців, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію", шляхом видання наказу по особовому складу.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал