РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Рівне №460/23945/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженніі адміністративну справу за позовом
Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради
доВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Департамент соціальної політики Рівненської міської ради (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 30.06.2023 за ВП № 69642810 в розмірі 10200,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням суду від 06.07.2021 у справі №460/6986/21 зобов'язано Департамент соціальної політики Рівненської міської ради зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій, з урахуванням вже виплачених сум. Повідомлено, що судом видано виконавчий лист по справі та звернуто його до примусового виконання. Вказано, що виконання рішення суду здійснюється відповідно до порядку, визначеного постановою КМУ №902 від 26.08.2021 «Про затвердження порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду», а тому виплата коштів буде проведена у порядку черги при отриманні Державною казначейською службою України відповідного фінансування. Вважає оскаржувану постанову про накладення штрафу протиправною і необґрунтованою, у зв'язку з чим просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 13.10.2023 позовна заява залишалася без руху.
Ухвалою суду від 25.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести у відкритому судовому засіданні на 01.11.2023 о 12:00 год., в залі судових засідань Рівненського окружного адміністративного суду (м. Рівне, вул. 16 Липня 87). Витребувано у відповідача належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження № 69642810 та запропоновано подати відзив на позовні заяву.
Ухвалою суду від 26.10.2023 залучено до розгляду третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
На виконання вимог ухвали суду від 25.10.2023 відповідач надав суду матеріали виконавчого провадження та відзив на позовну заяву.
Відповідно до змісту відзиву на позов відповідач вказує, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій. 16.08.2022 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та 28.03.2023 на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця з метою отримання інформації про виконання рішення суду. 29.05.2023 було винесено постанову про накладення штрафу у сумі 5100,00грн; 30.06.2023 було винесено постанову про накладення штрафу у сумі 10200,00грн за невиконання рішення суду. Відповіді про виконання рішення суду не надходило. З огляду на наведене, просив суд у задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою від 01.11.2023, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового розгляду справи (в письмовому провадженні) за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши позовну заяву та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі №460/6986/21 задоволено позов ОСОБА_1 . Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Рівненської міської ради зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 у разову грошову допомогу до 5 травня у 2021 року як особі з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з урахуванням раніше виплаченої за 2021 рік суми.
02.05.2022 Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі.
З примусового виконання вказаного виконавчого листа відділом примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження №69642810.
30.03.2023 Департамент соціальної політики листом №05-1304 у відповідь на вимогу державного виконавця щодо виконання виконавчого листа повідомив, що в жовтні 2021 року було направлено потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень до Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації. Після надходження коштів, щорічна разова допомога до 5-го травня за 2021 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги (нарахована на виконання рішення суду) ОСОБА_1 буде перерахована на рахунок. На даний момент ОСОБА_1 перебуває в списку на виплату під № 53.
30.06.2023 заступником начальника відділу примусового виконання рішень прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200 грн.
Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02.06.2016.
За визначенням ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Примусове виконання рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи, здійснюється органами державної виконавчої служби.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження". За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1). У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2).
Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Зокрема, згідно з ч.1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до ч.2 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз правових норм дає підстав для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас, для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, але не зробив цього. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд зауважує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом встановлено, що підставою для накладення штрафу на позивача слугувало невиконання ним рішення суду у справі №460/6986/21 в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги.
Матеріали справи свідчать, що Департаментом соціальної політики ОСОБА_1 нараховано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Нарахована сума становить 8992,00грн.
Поряд з цим, виплату такої суми позивач не здійснив.
Департаментом соціальної політики повідомлено, що виплата коштів на виконання рішень судів проводиться у порядку черги при отриманні Державною казначейською службою України відповідного фінансування відповідно до порядку, визначеного постановою КМУ №902 від 26.08.2021 «Про затвердження порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду». Так, згідно зі Списком черговості осіб, щодо яких здійснюється виконання рішень суду відповідно до вказаної постанови, долученим до справи ОСОБА_1 , значиться за №53.
Таким чином, як на підставу щодо невиконання судового рішення у справі №460/6986/21, позивач вказує на відсутність фінансування необхідного на виплату коштів за судовими рішеннями.
Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою “Забезпечення виконання рішень суду” (далі - бюджетні кошти), для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України “Про виконавче провадження” визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою КМУ від 26.08.2021 №902 (далі - Порядок).
Відповідно до п.3 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Згідно з п.6 Порядку не допускається спрямування бюджетних коштів на здійснення видатків, які не пов'язані з напрямами, зазначеними в пункті 5 цього Порядку, та фінансуються за рахунок інших бюджетних програм.
Пунктом 7 Порядку встановлено, що черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку.
За правилами п.8 Порядку боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку (далі - списки).
Розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою. (п.9 Порядку).
Відповідно до п.10 Порядку боржник перераховує кошти стягувачу відповідно до визначених пріоритетності та черговості виконання рішень (списків).
Під час визначення потреби в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень на наступний місяць обов'язково враховується залишок непогашених грошових зобов'язань за рішеннями під час формування боржником окремих списків на наступний місяць.
Боржник бере бюджетні зобов'язання та проводить платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом.
Частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 20 ч.1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.
Фінансування виплат за судовими рішеннями здійснюється за окремою бюджетною програмою по погашенню заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Суд зауважує, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Правові висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постановах від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а.
З огляду наведене, суд вважає, що фактичне та у повному обсязі виконання позивачем судового рішення у справі №460/6986/21 можливе за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому, доказів виділення боржнику коштів для виплати суми заборгованості матеріали справи не містять.
Встановлені обставини справи в їх сукупності свідчать, що невиконання рішення суду у повному обсязі в даному випадку обумовлене об'єктивними причинами, які не залежали від позивача.
Поряд з цим, суд враховує, що з метою захисту інтересів стягувача державний виконавець наділений повноваженнями проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконання відповідно до цього Закону, зокрема, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб та інших учасників виконавчого провадження пояснення, довідки та іншу інформацію необхідну для проведення виконавчих дій (п.п.1,3 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII).
Тобто, державний виконавець був зобов'язаний та мав провести перевірку виконання судового рішення "боржником", оскільки підставою для накладення відповідного штрафу є саме невиконання рішення без поважних причин.
У свою чергу, відповідачем до суду не було надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що державний виконавець, після надходження вказаного вище листа позивача від 30.03.2023, витребував від нього відповідні пояснення, довідки або ж розрахунок, які необхідні для перевірки виконання ним судового рішення. Будь-яких заходів щодо оцінки причини невиконання рішення суду відповідачем не вжито.
Враховуючи, що позивачем не виконано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі №460/6986/21 в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги не з його вини, а через відсутність бюджетного фінансування, алгоритм отримання якого врегульовано державою у Порядку №902, суд дійшов висновку, що державний виконавець, приймаючи постанову про накладення штрафу від 28.03.2023, діяв необ'єктивно, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин невиконання судового рішення. Відтак, постанова про накладення штрафу від 30.06.2023 ВП №69642810 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч.2 ст.2 КАС України, а отже підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На переконання суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду відзиву і жодних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та рішення. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Правові підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.06.2023 ВП №69642810 про накладення на Департамент соціальної політики Рівненської міської ради штрафу у розмірі 10200 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 01 листопада 2023 року
Учасники справи:
Позивач - Департамент соціальної політики Рівненської міської ради (вул. Соборна, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 03195441)
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Замкова, буд. 29,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43317547)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 Адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Д.П. Зозуля