КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року справа № 320/14111/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (далі - позивач та/або УСЗН Білоцерківської міської ради, Управління) із позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненого позову від 29.05.2023 просить суд скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух О.Я. про накладення штрафу від 11.04.2023 ВП №68451528.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що не виконання рішення суду в частині проведення виплат стягувачу обумовлено поважними причинами, що зумовлює відсутність підстав для застосування штрафу в порядку статті 63, частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.
30.05.2023 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано усунення недоліків позовної заяви, які надійшли від Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
30.06.2023 до суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 28.06.2023.
Представник відповідача правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, письмових пояснень та клопотань до суду не подавав, проте надав суду належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №68451528.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі №320/1496/21 визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми.
В межах адміністративної справи №320/1496/21 судом видано виконавчий лист.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Гречух О.Я. від 02.02.2022 відкрито виконавче провадження ВП №68451528 з примусового виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 №320/1496/21 та роз'яснено боржнику (УСЗН Білоцерківської міської ради) про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Надалі, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Гречух О.Я. винесено постанову про накладення штрафу від 11.04.2023 ВП №68451528, у відповідності до якої, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено за невиконання рішення суду накласти на Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення, постанова).
Позивач категорично не погоджується із спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У частині 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону № 1404-VIII регламентовано, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За правилами частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
При цьому, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Разом з цим, статтею 75 Закону № 1404-VIII регламентовано, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що не виконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішенням про накладення штрафу має бути встановлено факт не виконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 №554/13475/15-ц.
Як свідчать матеріали справи, спірна постанова винесена відповідачем при примусовому виконанні виконавчого листа від 20.01.2022 №320/1496/21 про зобов'язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми.
При цьому, з матеріалів виконавчого провадження ВП №68451528 судом вбачається, що 10.05.2023 за вх. №4763 до державного виконавця надійшла заява боржника - Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області вих. 02-30/35 від 23.02.2022, у якій повідомлено, що на виконання рішення суду від 29.09.2021 у справі №320/1496/21 проведено перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня та з урахуванням 3640,00 грн. виплаченої грошової допомоги до 5 травня, донарахована сума допомоги громадянину ОСОБА_1 склала 9464,00 грн.
06.10.2021 нарахована недоплачена громадянину ОСОБА_1 грошова допомога до 5 травня за 2020 рік зареєстрована як кредиторська заборгованість в Білоцерківському управлінні Державної казначейської служби України Київської області, фінансове зобов'язання №170, про що позивач (боржник) листом від 11.10.2021 №10828 повідомив останнього із роз'ясненням, що недоплачена сума допомоги до 5 травня буде йому виплачена після надходження коштів на рахунок Управління відповідно до пункту 15 Порядку.
У вказаних поясненнях Управління відмітило, що всього на дату їх подання, за рахунок бюджетних асигнувань відповідно до Порядку КВЕД 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду» виконано рішення суду щодо перших 34 стягувачів.
Громадянин ОСОБА_1 значиться за порядковим номером 128, відтак вимоги виконавчого документа у ВП №68451528 за рахунок бюджетного асигнування на день отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2022 виконані бути не можуть.
Управління наголосило, що вжило всіх можливих та належних заходів щодо перерахунку та виплати громадянину ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, а зарахування таких коштів відбудеться після отримання грошових коштів від Мінсоцполітики відповідно до визначених пріоритетності та черговості виконання рішень суду.
Суд враховує, що вказані пояснення надійшли до відповідача після винесення ним спірного рішення, однак суд не може залишити їх поза увагою при вирішенні даного спору по суті.
Отже, аналізуючи матеріали справи суд приходить до висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі №320/1496/21 Управлінням виконано частково, а саме Управлінням здійснено перерахунок та нарахування ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми.
Разом з цим позивач не заперечував, що такі нарахування не були виплачені, тобто станом на час розгляду даної адміністративної справи наведене рішення суду не виконано боржником - Управлінням в частині, що стосується безпосередньо проведення відповідних виплат.
У той же час, в межах спірних правовідносин при наданні оцінки чи є поважними причини не виконання боржником - позивачем судового рішення в частині проведення відповідних виплат слід звернути увагу на те, що механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду» (далі - бюджетні кошти) для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» визначає Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №902 (далі - Порядок №902, у редакції чинній станом на час прийняття відповідачем спірного рішення).
Згідно із пунктом 2 Порядку №902 боржник - Мінсоцполітики, Нацсоцслужба та її територіальні органи, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри з нарахування та здійснення соціальних виплат), визначені судом боржниками у виконанні рішення суду; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили.
Пунктами 3, 4, 5 Порядку №902 Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є Нацсоцслужба та її територіальні органи, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів: 1) забезпечення виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача (далі - грошове зобов'язання), щодо якого винесено рішення, боржниками у виконанні яких визначено Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат, сплати виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження"; 2) забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат; 3) забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо інших соціальних виплат (крім зазначених у підпункті 2 цього пункту), боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат; 4) забезпечення сплати судових витрат, виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження", боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Відповідно до пунктів 6-10 Порядку №902 не допускається спрямування бюджетних коштів на здійснення видатків, які не пов'язані з напрямами, зазначеними в пункті 5 цього Порядку, та фінансуються за рахунок інших бюджетних програм.
Черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку.
Боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку (далі - списки).
Розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою.
Регіональні органи соціального захисту населення розподіляють бюджетні кошти між районними органами соціального захисту населення та центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат з дотриманням пріоритетності їх спрямування пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, сформованої відповідно до черговості.
Нацсоцслужба розподіляє бюджетні кошти між територіальними органами з дотриманням пріоритетності їх спрямування пропорційно потребі за списками, сформованими на підставі рішень.
Боржник перераховує кошти стягувачу відповідно до визначених пріоритетності та черговості виконання рішень (списків).
Під час визначення потреби в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень на наступний місяць обов'язково враховується залишок непогашених грошових зобов'язань за рішеннями під час формування боржником окремих списків на наступний місяць.
Боржник бере бюджетні зобов'язання та проводить платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом.
При цьому, пунктами 13, 14 Порядку №902 встановлено, що Мінсоцполітики після надходження від регіональних органів соціального захисту населення узагальненої інформації про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення відповідно до розподілу бюджетних коштів у межах помісячного розпису асигнувань.
Регіональні органи соціального захисту населення не пізніше ніж протягом наступного робочого дня перераховують бюджетні кошти на рахунки районних органів соціального захисту населення та центрів з нарахування та здійснення соціальних виплат відповідно до розподілу бюджетних коштів.
Аналізуючи наведені положення Порядку №902 суд констатує, що забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат здійснюється у певній послідовності, в порядку черговості та виплачуються стягувачу після надходження до районних органів соціального захисту населення та центрів з нарахування та здійснення соціальних виплат від Мінсоцполітики бюджетних коштів.
Отже, суд вказує, що виплата коштів на виконання рішення стягувачем поставлена в залежність від отримання ним бюджетних коштів від Мінсоцполітики, у зв'язку із чим не проведення такої виплати, у строки, встановлені Законом № 1404-VIII для виконання рішення суду, у разі ненадходження бюджетних коштів, на думку суду, вказує про наявність поважних причин не виконання Управлінням рішення суду в межах виконавчого провадження ВП №68451528, адже такі дії (виплата коштів) не залежать від його власного волевиявлення.
Таким чином, беручи до уваги вказане у своїй сукупності суд вважає, що в межах даної адміністративної справи відсутні підстави для застосування частини 1 статті 75 Закону № 1404-VIII та й відповідно, накладення на Управління штрафу за невиконання рішення суду.
Суд при вирішенні спору по суті також враховує, що Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що не виконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Такий самий висновок щодо застосування даних норм права у подальшому підтриманий і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Беручи до уваги наведене в сукупності, суд вважає наявними правові підстави для скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух О.Я. про накладення штрафу від 11.04.2023 ВП №68451528.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем є суб'єкт владних повноважень, позов задоволено повністю і Управлінням не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гречух О.Я. про накладення штрафу від 11.04.2023 ВП №68451528.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Дата складення повного тексту рішення - 31.10.2023 р.
Суддя Кушнова А.О.