ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2023 р. справа № 300/3510/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
12.06.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не призначення службового розслідування та невидачі довідки про обставини травми та зобов'язання призначити службове розслідування за фактом травмування військовослужбовця та видати довідку про обставини справи.
19.06.2023 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час виконання обов'язків військової служби отримав травму, про що повідомив своєму безпосередньому командиру, однак, службове розслідування не було проведено. 26.02.2023 позивач звернувся до безпосереднього керівника з рапортом про проведення службового розслідування у зв'язку з отриманням 17.02.2023 травми, а 24.03.2023 з рапортом повторно, проте його рапорт не був розглянутий. Вважає таку бездіяльність протиправною у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погоджується, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження. Заперечення проти позову обґрунтоване тим, що рапортами начальника медичної служби та т.в.о. командира роти логістики Військової частини НОМЕР_1 підтверджено, що за час лікування позивача даних про отримання ним травми не зафіксовано, з'ясування обставин показало відсутність факту отримання травми, тому не було підстав проводити розслідування нещасного випадку з приводу встановлення факту травмування.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заяві по суті справи, зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина 1).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3).
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу десятого пункту 2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, та з метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням і веденням обліку нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями Збройних Сил України, Наказом Міністерства оборони України за № 332 від 27.10.2021 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).
Відповідно до розділу ІІ Інструкції розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби (пункту 1).
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Інструкції про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний: терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - не відкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я; негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Пунктом 3 розділу ІІ Інструкції встановлено, що нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
У разі переформування військової частини, у якій стався такий нещасний випадок, розслідування проводиться її правонаступником, а у разі ліквідації військової частини за відсутності її правонаступника встановлення факту настання нещасного випадку розглядається в судовому порядку.
Якщо рішенням суду встановлено факт настання нещасного випадку, розслідування організовує та проводить вищий орган військового управління, якому підпорядковувалася ліквідована військова частина.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Інструкції заклад охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, у який був доставлений або звернувся потерпілий військовослужбовець, повинен протягом доби з використанням засобів зв'язку та на паперовому носії надати екстрене повідомлення про звернення потерпілого від нещасного випадку, яке наведене у додатку 1 до цієї Інструкції (далі - екстрене повідомлення) з посиланням на нещасний випадок: командиру військової частини, де проходить службу потерпілий; залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов'язаний: негайно через засоби зв'язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1); залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері; протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця; забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв'язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об'єктивного проведення розслідування нещасного випадку.
Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Інструкції комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти робочих днів з дня її утворення.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана: обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції; скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину.
До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).
Якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини (пункт 9 розділу ІІ Інструкції).
Пункт 10 розділу ІІ Інструкції визначає обставини, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3.
Пункт 11 розділу ІІ Інструкції визначає обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІ Інструкції командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3. Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) зберігаються в діловодстві військової частини, а їх завірені копії надаються (надсилаються): безпосередньому командиру для вручення потерпілому, членам його сім'ї чи уповноваженій ними особі; начальнику відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо); командирам військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні; командиру військової частини, у штаті якої перебуває потерпілий, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї військової частини.
У разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім'ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк.
Згідно з пунктом 18 розділу ІІ Інструкції за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).
Якщо виявлено факт приховування посадовими особами нещасного випадку, командир військової частини повинен негайно організувати та забезпечити проведення розслідування нещасного випадку згідно з вимогами цієї Інструкції (пункт 20 розділу ІІ Інструкції).
Згідно з пунктом 25 розділу ІІ Інструкції контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення їх причин та вирішення спірних питань з цього приводу здійснюється старшими командирами та відповідними військовими органами нагляду чи контролю залежно від їх функцій, компетенції та повноважень.
У разі виявлення під час здійснення такого контролю порушень вимог цієї Інструкції командир військової частини, у якій виявлені порушення, повинен вжити заходів з усунення цих порушень. Залежно від змісту порушень до переліку заходів включаються: проведення додаткового розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляд затвердженого акта за формами НВ-2 або НВ-3, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, складення акта за формами НВ-2 або НВ-3.
Заходи з усунення порушень вимог цієї Інструкції також повинні бути вжиті командиром військової частини на підставі припису (додаток 9), виданого посадовою особою відповідного військового органу нагляду під час здійснення заходів контролю.
Обґрунтовуючи заявлений позов позивач вказує на те, що 17.02.2023 під час виконання обов'язків військової служби він отримав травму, про що сповістив свого безпосереднього командира. Доказів такого звернення суду не надано.
При цьому, суд зазначає, що даною Інструкцією не встановлено форми оповіщення (усно чи в паперовому вигляді) потерпілим військовослужбовцем безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт про нещасний випадок, який з ним стався. Однак, Інструкцію прямо визначено обов'язок закладу охорони здоров'я, у який був доставлений або звернувся потерпілий військовослужбовець, протягом доби з використанням засобів зв'язку та на паперовому носії надати екстрене повідомлення про звернення потерпілого від нещасного випадку з посиланням на нещасний випадок командиру військової частини, де проходить службу потерпілий.
Суд встановив, що згідно довідки військово-лікарської комісії від 14.03.2023 № 47/3 про проведення медичного огляду позивача про причинний зв'язок захворювання встановлено стан позивача після травми 17.02.2023, а саме розрив заднього рогу медіального меніска та переднього рогу латерального меніска правого колінного суглоба. Стан після оперативного лікування: артроскопія правого колінного суглоба, сегментарна меніскектомія медіального меніска, хейлопластика зон хондриту, з тимчасовим порушенням функції. Травма пов'язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини справи відсутня (а. с. 8).
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1429 позивач з 19.02.2023 до 23.02.2023 перебував на стаціонарному лікуванні (а. с. 6).
26.02.2023 позивач звернувся до командира роти логістики із рапортом про звернення до вищестоящого командування щодо проведення службового розслідування, у зв'язку з отриманням 17.02.2023 травми правого колінного суглоба при виконанні службових обов'язків, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву (а. с. 4).
З врахуванням наведених сторонами обставин у заявах по суті справи та доданих матерів, а також враховуючи аналіз норм Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України за № 332 від 27.10.2021, суд зазначає, що процедура проведення розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання травми.
Незважаючи на неналежне повідомлення позивачем безпосереднього керівника про отриману ним травму під час виконання обов'язків військової служби, Інструкцією прямо встановлено обов'язок закладу охорони здоров'я, у який був доставлений або звернувся потерпілий військовослужбовець, протягом доби з використанням засобів зв'язку та на паперовому носії надати екстрене повідомлення про звернення потерпілого від нещасного випадку з посиланням на нещасний випадок командиру військової частини, де проходить службу потерпілий.
Таке повідомлення закладу охорони здоров'я командира військової частини було б підставою для командира військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу, повідомити про нещасний випадок старшого командира (начальника), протягом доби надати йому письмове повідомлення та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку.
Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Таким чином, в даних правовідносинах має місце порушення норм Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України за № 332 від 27.10.2021, що є наслідком несвоєчасного повідомлення командування військової частини про травму позивача та порушеного права позивача на проведення розслідування для фіксації завданої шкоди його здоров'ю від одержаної ним травми та встановлення нещасного випадку.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права в даних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 245 даного Кодексу у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним способом, за встановлених обставин, є зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 26.02.2023 та за наслідками його розгляду вжити заходи встановлені Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України за № 332 від 27.10.2021.
За таких обставин, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Судові витрати, які відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про проведення службового розслідування від 26.02.2023 та вжити заходи встановлені Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України за № 332 від 27.10.2021.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційної адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.