ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2023 р. справа № 300/936/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.02.2023 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію згідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з 15.02.2023 відповідно до пункту 12 розділу XI Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-XII, здійснивши нарахування та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках від 14.02.2023 за №73/05-01/06 та від 14.02.2023 №72/05-01/06 виданих Управлінням соціального захисту населення Верховинської райдержадміністрації Івано-Франківської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У лютому 2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” з урахуванням довідок про заробітну плату, однак рішенням від 22.02.2023 їй відмовлено у такому переході у зв'язку з відсутністю права на перерахунок. Позивач уважає, що у неї наявний необхідний стаж державної служби, вона досягла відповідного віку, а отже має право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу”. Таким чином ОСОБА_1 уважає відмову відповідача протиправною, тому звернулася до суду з метою захисту порушеного права.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.03.2023 відкрив провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.30-31).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.04.2023 залучив до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач 2) як другого відповідача.
Від позивача, 17.04.2023 надійшла заява про зміну предмета позову. У заяві ОСОБА_1 вказала на необхідність викласти позовні вимоги у такій редакції:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 22.02.2023 №926020110440, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком згідно із пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про державну службу» 10.12.2015 №889-VIII, статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо переведення з 15.02.2023 ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком згідно із пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII, статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723, здійснивши нарахування та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №73/05-01/06 від 14 лютого 2023 року і довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №72/05-01/06 від 14 лютого 2023 року, виданих Управлінням соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з 15.02.2023 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком згідно із пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723, здійснивши нарахування та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №73/05-01/06 від 14 лютого 2023 року і довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №72/05-01/06 від 14 лютого 2023 року, виданих Управлінням соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.36-40). У відзиві вказала, що відповідно до матеріалів пенсійної справи, ОСОБА_1 з 09.09.2005 було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. Після набрання з 01.05.2016 чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII вік і страховий стаж. Особи з числа держслужбовців, з 01.05.2016 втратили право на призначення пенсії за віком державного службовця у розмірах, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, проте зберегли право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Представник відповідача вказала, що з 01.05.2020 розмір пенсії ОСОБА_1 було обчислено по більш доцільному варіанту і переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII проведення перерахунків пенсії не передбачено, в тому числі призначених відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. Право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII мають особи, що досягли пенсійного віку, мають необхідний спеціальний стаж за умови, якщо до набрання чинності Законом (01.05.2016) не призначалася пенсія згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. Оскільки позивачу з 09.09.2005 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, права на перерахунок пенсії згідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.02.2023 №72/05-01/06, від 14.02.2023 за № 73/05-01/06 вона не має. Крім того представник зазначила про те, що відповідно до матеріалів пенсійної справи, пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ ОСОБА_1 було призначено з 09.09.2005, з державної служби її звільнено 08.09.2005, станом на 01.05.2016 вона не працювала, а тому права на обчислення пенсії на умовах Порядку № 622 вона не має. При цьому, оскільки на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 ОСОБА_1 було переведено автоматично, без її звернення, то згідно пункту 4-7 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 вона має право повернутися на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» лише із встановленням розміру пенсії, який вона отримувала до 01.05.2020, тобто 4041,58 грн, що є меншим, ніж розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який вона отримує в даний час. На підставі зазначеного, просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві скористалося правом на подання відзиву на позов, в якому представник заперечуючи проти позовних вимог, зазначив ті самі заперечення, що і відповідач 1 у відзиві на позовну заяву.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.
Разом з тим, відповідно до матеріалів справи (а.с. 20), ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З метою переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, позивач 15.02.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із відповідною заявою та доданими документами.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві за принципом екстериторіальності розглянувши заяву позивача прийняло оскаржуване рішення від 22.02.2023 № 0926020110440 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» (а.с.27). У зазначеному рішенні позивач роз'яснено про те, що до 01.05.2020 вона отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, яка була призначена їй у 2005 році. Розмір пенсії згідно Закону України «Про державну службу» становив 4041,58 грн. Позивачем, звертаючись до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до заяви від 15.02.2023 додано довідку від 14.02.2023 №73/05-01/06 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 14.02.2023 та довідку від 14.02.2023 №72/05-01/06 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, видані Управлінням соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622). Відповідно до пункту 3-1 Порядку №622 право на перерахунок пенсії за віком згідно з цим Порядком мають державні службовці, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу». Оскільки пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ ОСОБА_1 було призначено з 09.09.2005, з державної служби її звільнено 08.09.2005, станом на 01.05.2016 вона не працювала, на обчислення пенсії на умовах Порядку №622 права вона не має. При цьому, оскільки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 було переведено автоматично, без її звернення, то згідно пункту 4-7 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону вона має право повернутися на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» лише із встановленням розміру пенсії, який вона отримувала до 01.05.2020, тобто 4041,58 грн, що є меншим, ніж розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який вона отримує в даний час.
Вважаючи таку відмову протиправною, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями частини 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Так, позивачу була призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, що не заперечується сторонами.
Питання пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 врегульовувалося Законом України “Про державну службу” від 16.12.1993 за №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015 за №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Відтак, як вже зазначалось, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 466/5138/17, від 10.04.2019 року у справі №607/2474/17.
Виходячи з системного аналізу положень Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ, із набранням чинності Законом №889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом із цим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01.05.2016 посади державної служби. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).
У свою чергу, вимоги щодо віку для призначення пенсій визначає стаття 26 Закону №1058-ІV. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років (абзац 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV). Як обумовлено абзацом 2 частини 1 цієї статті, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Суд зазначає, що на момент звернення із заявою про перехід на пенсію за віком (15.02.2023) позивач досягла віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. Матеріали справи свідчать, що страховий стаж позивача становить понад необхідних 30 років, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком (а.с. 20), який станом на момент проведення перерахунку пенсії позивача (05.11.2022), становив понад 42 роки (а.с. 20). Крім того, стаж ОСОБА_1 на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становить більше 20 років. Наявність необхідного 20-річного стажу державної служби також підтверджується розрахунком стажу з пенсійної справи ОСОБА_1 , який міститься в матеріалах справи (а.с. 21-22), що становить 41 років 4 місяці 20 днів.
У свою чергу, пунктом 1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622 (надалі, також - Порядок), визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 3 цього Порядку визначено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зі змісту спірного рішення від 22.02.2023 про відмову в перерахунку пенсії вбачається, що з 01.05.2020 автоматично розмір пенсії позивача обчислено по більш доцільному варіанту і переведено на пенсію за віком згідно Закону Україну «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відмовлено у переведенні на пенсію за заявою від 15.02.2023, оскільки, на переконання відповідача, право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII мають особи за умови, якщо до набрання чинності Законом (01.05.2016) не призначалась пенсія згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, а за матеріалами електронної пенсійної справи з'ясовано, що ОСОБА_1 вже було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 09.09.2005.
Такі ж мотиви щодо відсутності у позивач права на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки ОСОБА_1 з 2005 року вже призначалася пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII наведені і у відзивах на позовну заяву.
Однак, встановлені судом обставини у справі вказують на те, що позивач досягла пенсійного віку, встановленого Законом №1058-ІV, має необхідний страховий стаж, в тому числі понад 20 років на посадах державних службовців. Отже, з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII.
При цьому суд відхиляє доводи відповідачів про те, що особи, яким до набрання чинності Законом №889-VIII призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, не мають права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону, оскільки ні статтею 37 Закону №3723-ХІІ, ні Законом №889-VIII такі обмеження не встановлені. Тому інше тлумачення відповідачем положень закону не відповідає принципу верховенства права.
Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 15.02.2023 зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а не про призначення пенсії. Таким чином, відсутні підстави для застосування положень, які регулюють правовідносини, пов'язані з реалізацією права особи на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ вперше, а не перехід на такий вид пенсії, як просила позивач у своїй заяві.
Суд зазначає, що ЄСПЛ у пункті 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Разом із тим, щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 15.02.2023, суд зазначає наступне.
Так, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини стосуються саме переведення позивач з одного виду пенсії на інший, що вона, власне, і просила у своїй заяві від 15.02.2023.
До того ж позивачу вже призначалася пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з якої 01.05.2020 її автоматично переведено на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зважаючи на зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи, у даному випадку спірні правовідносини стосуються переведення позивача на інший вид пенсії, ніж той, що вона отримувала раніше, тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший з дня звернення з відповідною заявою, зокрема з 15.02.2023.
Що стосується доводів відповідачів щодо безпідставності видачі довідок Управлінням соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, то суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" та на виконання пункту 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", Міністерством соціальної політики України розроблено та наказом від 10.05.2017 за №750 затверджено Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад (надалі, також Порядок №750).
Пунктами 2 і 5 Порядку №750 передбачено, що довідка про заробітну плату для призначення пенсії (далі - довідка для призначення пенсії) відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку №622.
Довідки для призначення пенсії видаються за формами довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затвердженими постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за №180/30048 (надалі, також Постанови №3-1).
Так, згідно із пунктом 1 вищевказаної Постанови №1-3, нею затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу", що додаються.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для здійснення обчислення пенсії подано до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, які відповідають формам однойменних довідок, затверджених постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3, на яку вказує і сам відповідач (а.с.24, 25).
На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як наслідок, суд зазначає, що всі відображені в довідках види оплати праці, - є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.
Такий висновок суду узгоджується з положеннями пункту 1 частини 1 статті 41 Закон №1058-ІV, відповідно до якої до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. згідно квитанції від 07.03.2023 (а.с.1).
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн, як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
позов задовольнити повінстю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.02.2023 №926020110440 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію державного службовця з 15.02.2023 відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, здійснивши нарахування та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках від 14.02.2023 за №73/05-01/06 та від 14.02.2023 №72/05-01/06 виданих Управлінням соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 42098368) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 42098368), адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.