ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
"31" жовтня 2023 р. Справа № 300/7128/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щадей Н.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо не нарахування та невиплати з 01.07.2021 доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень; зобов'язати нарахувати та виплатити з 01.07.2021 доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 24.10.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
У встановлений судом строк позивачем надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду. На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що не знав та не міг знати про протиправні дії пенсійного органу щодо зменшення розміру його грошового забезпечення, жодна інформація з цього приводу відповідачем не надсилалася, а обов'язку перевіряти таку інформацію позивач не мав. Також ОСОБА_1 покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, постанову Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №646/6250/17 та статтю 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач також вважає, що введення на введення на території Івано-Франківської області карантинних обмежень є поважною причиною пропуску ним строку звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач покликається на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №646/6250/17, однак суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 24.10.2023 вже надав оцінку вказаному покликанню зазначивши, що сформовані у ній висновки стосовно строків звернення до суду здійснені в контексті аналізу статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не стосуються спірних правовідносин.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що з огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів дійшла висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Також в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд надав оцінку покликанню представника позивача на правові висновки, визначені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 в справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19), вказавши, що у цій постанові Великою Палатою Верховного Суду сформовано певна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду в справах про перерахунок раніше призначених пенсій. Вирішені по суті спірні правовідносини у вказаній постанові регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі також - Закон №1788-XII) і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-ІV (надалі також - Закон №1058-ІV). Питання, яке було предметом судового розгляду в справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19) стосувалося особи, якій пенсію призначено як державному службовцю.
У вказаному остаточному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду надавала оцінку і застосовувала загальні норми пенсійного законодавства в частині строків перерахунку пенсії за попередній період, зокрема, положення статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Суд зауважив, що зі змісту позову слідує, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чи Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд зазначав, що частинами 2, 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, вказана норма регулює питання проведення перерахунку пенсії за минулий час у зв'язку з непроведенням такого перерахунку з вини, зокрема, органів Пенсійного фонду України, в разі зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій.
В контексті зазначеного суд вказав, що спірна доплата не є складовою грошового забезпечення, тобто не належить ні до основних ні до додаткових видів грошового забезпечення.
Враховуючи те, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку пенсії та те, що наведена норма врегульовує питання строків перерахунку пенсії, а не строків передбачених ст.122 КАС України, частин 2, 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не можуть бути застосовні при розгляді питання строків звернення до суду. Відтак, покликання адвоката позивача на приписи статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” є помилковими.
Суд наголошував, що відносини з приводу призначення, обчислення, нарахування і виплати доплати у порядку Постанови №713 не підпадають під дію ч.3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки доплата за Постановою №713 має іншу правову природу, суть та механізм призначення, обчислюється безвідносно до зміни розмірів видів грошового забезпечення або введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій.
Спір у цій справі виник щодо невиплати доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн. на підставі Постанови № 713, а не щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ.
З приводу покликання позивача на введення на території Івано-Франківської області карантинних обмежень, суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 24.10.2023 зазначив наступне.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів”, запроваджено адаптивний карантин на території України та дію карантину продовжено до 31.07.2020.
Постановами Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22 вересня 2021 № 981, від 15 грудня 2021 №1336, від 23.02.2022 №229, від 27.05.2022 №630, від 19.08.2022 №928, від 23.12.2022 №1423, від 25.04.2023 №383 установлено продовжити на всій території України дію адаптивного карантину до 30 червня 2023 року.
Отже, з червня 2020 року в Україні загалом та Івано-Франківській області зокрема було пом'якшено карантинні обмеження та запроваджено так званий "адаптивний карантин", під час якого діяли лише окремі обмеження в залежності від встановленого рівня епідеміологічної небезпеки поширення COVID-19, які загалом, на переконання суду, не могли перешкодити позивачу звернутися до суду.
При цьому, суд звернув увагу на факт безперебійної роботи підприємств поштового зв'язку та на можливість позивача скористатися засобами електронного зв'язку.
Суд вказав, що покликаючись на введення в державі карантинних обмежень у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження обставин, пов'язаних із такими подіями, які мали місце у відношенні безпосередньо до нього та перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Саме ж лише покликання на існування певних обставин, не дає суду можливості вважати що окремі обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином, були об'єктивно непереборними обставинами щодо неможливості дотримання строку звернення до суду.
Суд вкотре звертає увагу, що постанову №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" Кабінетом Міністрів України прийнято 14.07.2021. Вказана постанова набрала чинності 16.07.2021 та застосовується з 1 липня 2021 року.
Постанову №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" офіційно опублікована, а отже належним чином доведена до відома, зокрема й позивачу.
Саме з дати офіційного опублікування наведеної постанови розпочався перебіг строку, з якого позивач повинен був дізнатись про належну, на переконання позивача, йому виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн.
Суд зауважує, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Також не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду із цим позовом факт усвідомлення позивачем вчинення відповідачем порушення.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, внаслідок чого, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.
Суд вказує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не навів та не надав доказів наявності непереборних обставин, які перешкодили йому своєчасно звернутись до суду із заявленими позовними вимогами.
Наведені позивачем вище доводи не свідчать про пропущення ним строку звернення до суду з поважних причин та не можуть бути підставами для висновку про його поновлення у частині позовних вимог з 01.07.2021 по 16.04.2023.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд зазначає, що законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, позивач звернувшись до суду 17.10.2023 пропустив встановлений частиною 2 статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує цьому строку (тобто, за період з 01.07.2021 по 16.04.2023).
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, зокрема, що у разі, якщо вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі наведеного, керуючись ч.2. ст.123, п.1 ч.4,ч.5 ст.169, ст.241, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати з 01.07.2021 по 16.04.2023 доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень та зобов'язання нарахувати та виплатити з 01.07.2021 по 16.04.2023 доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, з урахуванням раніше виплачених сум, - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.