ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
"30" жовтня 2023 р. Справа № 300/7263/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо відмови в проведенні у перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 67% відповідних сум грошового забезпечення; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2016 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 67% відповідних сум грошового забезпечення.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Зі змісту прохальної частини позову слідує, що позивач просить суд, зокрема, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2016 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 67% відповідних сум грошового забезпечення.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що згідно свідоцтва про хворобу №343 від 09.12.2005 військово-лікарською комісією позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, відтак з 01.01.2016 у ОСОБА_1 виникло право на включення 5% до розрахунку уже призначеної пенсії. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірі 67% відповідних сум грошового забезпечення, однак відповідач протиправно відмовив у здійсненні такого перерахунку.
Щодо строків звернення до суду із цим позовом позивач покликається на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.
З цього приводу суд зазначає, що сформовані у ній висновки стосовно строків звернення до суду здійснені в контексті аналізу статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не стосуються спірних правовідносин.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що з огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів дійшла висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Суд зауважує, що зі змісту позову слідує, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чи Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Помилковим є покликання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.01.2021 у справі №520/11178/20, оскільки предметом спору у цій справі були дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невидачі виправленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та на постанову Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №635/7878/16-а, в якій предметом позову був перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також є помилковим покликання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.03.2019 у справі №806/1952/18, оскільки предметом спору у цій справі був перерахунок індексації пенсії та на постанову Верховного Суду від 15.02.2021 в справі №300/640/25034/19, в якій предметом спору була бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» щодо невключення відомостей до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом.
Відносно покликання позивача на правові висновки, визначені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 в справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19), суд зауважує, що у цій постанові Великою Палатою Верховного Суду сформовано певна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду в справах про перерахунок раніше призначених пенсій. Вирішені по суті спірні правовідносини у вказаній постанові регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі також - Закон №1788-XII) і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-ІV (надалі також - Закон №1058-ІV). Питання, яке було предметом судового розгляду в справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19) стосувалося особи, якій пенсію призначено як державному службовцю.
У вказаному остаточному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду надавала оцінку і застосовувала загальні норми пенсійного законодавства в частині строків перерахунку пенсії за попередній період, зокрема, положення статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 815/460/18, оскільки предметом спору у справі № 815/460/18 було здійснення перерахунку саме основного розміру пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення.
У позовній заяві позивач покликається на статтю 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
З цього приводу суд зазначає, що частинами 2, 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Суд зауважує, що питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті, слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу.
Не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його звернення, оскільки вказаний документ свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
Також, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду із цим позовом факт усвідомлення позивачем вчинення відповідачем порушення.
Крім того, до матеріалів адміністративних справ №300/419/22 та №300/205/23 позивачем також було долучено протокол за його пенсійною справою від 29.12.2021, в якому було зазначено відсотковий розмір його грошового забезпечення (62%).
Тобто, позивачу станом на час звернення до суду із позовом в адміністративних справах №300/419/22 (20.01.2022) та №300/205/23 (20.02.2023) вже було відомо про порушення його прав.
До суду із цим позовом позивач звернувся 23.10.2023.
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, внаслідок чого, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.
Отже, із змісту позовної заяви слідує, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом. При цьому, позивачем не зазначено обставин та не надано доказів, що об'єктивно унеможливили б своєчасне звернення до суду у строк встановлений КАС України.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Підсумовуючи наведене вище суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, - залишити без руху.
Надати позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в ній недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.