ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01 листопада 2023 року Справа № 280/7374/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови судді у відставці ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці та зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання згідно із заявою від 25 серпня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1985 року по 29 червня 1989 року, що становить 1 рік 10 місяців 29 дні, та календарний період проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 12 квітня 1983 року по 14 травня 1985 року, що становить 2 роки 1 місяць 02 дні, а також календарний період роботи в.о. судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з14 лютого 1990 року по 04 серпня 1991 року, що становить 01 рік 05 місяців 20 днів, а також календарний період роботи консультантом 2-ої категорії управління юстиції Запорізького облвиконкому з 06 серпня 1991 року по 17 січня 1992 року, що становить 05 місяців 11 днів, - визначивши суддівський стаж 35 років 11 місяців 03 днів;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення до 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 25 серпня 2021 року, у розмірі 80% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 17 червня 2021 року року за № 1404/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Запорізького апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» позивача звільнено з посади судді Запорізького апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. 02 липня 2021 року позивача виключено із складу суддів Запорізького апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. Відповідно до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , стаж позивача станом на дату звільнення становив 35 років 04 місяця 14 днів, відтак розмір щомісячного грошового утримання мав виплачуватись виходячи із розміру 80% від суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання, натомість щомісячне грошове забезпечення позивачу виплачується із розрахунку 68%. Також, зазначає про те, що звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії та зміни відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, однак станом на дату звернення до суду із позовом жодних дій щодо перерахунку пенсії відповідачем здійснено не було. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.
Ухвалою суду від 13 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
03 жовтня 2023 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що з 06 липня 2021 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці у розмірі 68% від суддівської винагороди призначене згідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII. За наданими документами стаж судді позивача складає 29 роки 05 місяців 17 днів. До стажу судді не враховано такі спірні періоди: період проходження служби в лавах Радянської армії з 12 квітня 1983 року по 14 вересня 1985 року, половина строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1985 року по 29 вересня 1989 року, період роботи стажистом народного судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з 24 вересня 1989 року по 13 лютого 1990 року; період роботи на посаді в.о судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з 14 лютого 1990 року по 04 серпня 1991 року; період роботи консультантом 2-ї категорії управління юстиції Запорізького облвиконкому з 06 серпня 1991 року по 17 січня 1992 року. Тобто при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховується лише стаж зазначений у ст. 137 Закону № 1402. Вказує, що до стажу роботи позивача, який діє йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання має зараховуватись виключно стаж роботи на посаді судді, який наразі становить 29 років 05 місяців 17 днів. Окрім того вказує про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи позивача, яке дає право на одержання щомісячного довічного грошового забезпечення, заявлених у позові періодів навчання, стажування, проходження строкової служби та інше. Також, вказує про пропуск позивачем строку звернення до суду із позовом по справі № 280/737423. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити.
11 жовтня 2023 року представником позивача через особистий кабінет в підсистемі електронний суд подано відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із доводами відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом в адміністративній справі № 280/7374/23 з огляду на те, що відмова органу пенсійного фонду була доведена до відома позивача лише 20 липня 2023 року, що підтверджується наданими до суду копіями ласта та конверта.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач є суддею Запорізького апеляційного суду у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що не заперечується сторонами.
Відповідно до військового квитка ГР № НОМЕР_2 особистий № НОМЕР_3 у період з 12 квітня 1983 року по 14 травня 185 року позивач проходив службу в лавах Радянської армії (02 роки 01 місяць 04 днів);
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , його особових рахунків та розрахунку стажу Запорізького апеляційного суду:
- у період з 01 вересня 1985 року по 29 червня 1987 року включно позивач навчався на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Джержинського (01 рік 10 місяців 29 днів);
- з 24 липня 1989 року по 13 лютого 1990 року позивач перебував на посаді стажиста народного судді Жовтневого районного народного суду м. Запоріжжя (00 роки 06 місяців 19 днів);
- у період з 14 лютого 1990 року по 04 серпня 1991 року позивач займав посаду в.о. судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з 01 рік 05 місяців 20 днів;
- у з 06 серпня 1991 року по 17 січня 1992 року позивач перебував на посаді консультанта 2-ої категорії управління юстиції Запорізького облвиконкому 00 років 04 місяці 11 днів;
- у період з 20 січня 1992 року по 21 липня 1996 року позивач перебував на посаді народного судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з (04 років 06 місяців 01 день);
- у період з 22 липня 1996 року по 22 вересня 2005 року позивач займав посаду голови Якимівського районного суду Запорізької області (09 років 02 місяців 00 днів);
- у період з 23 вересня 2005 року по 04 жовтня 2018 року позивач обіймав посаду судді Апеляційного суду Запорізької області (13 років 00 місяців 11 днів);
- у період з 05 жовтня 2018 року по 05 липня 2021 року позивач обіймав посаду Запорізького апеляційного суду з 02 роки 09 місяців 00 днів.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 17 червня 2021 року за № 1404/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Запорізького апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» позивача звільнено з посади судді Запорізького апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
02 липня 2021 року відповідно до Наказу № 143-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача 5 липня 2021 року виключено із складу суддів Запорізького апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , стаж позивача становить 35 років 04 місяця 14 днів.
З 06 липня 2021 року позивачу призначено виплату довічного щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 68% від суддівської винагороди з розрахунку стажу судді 29 років 05 місяців 17 днів.
25 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 68% загального відсотку розрахунку пенсії від заробітку до 80%, вказавши в заяві про необхідність врахування періоду служби в лавах Радянської армії, а також половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Є. Дзержинського, також період роботи виконуючого обов'язки судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, період роботи консультантом 2-ої категорії управління юстиції Запорізького облвиконкому (загальний строк 05 років 11 місяців 02 днів). Також, у заяві позивач просив врахувати та визначити розмір довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 35 років 04 місяці 14 днів та з розрахунку 80% від суддівської винагороди.
Листом відповідача від 07 вересня 2021 року, доведеного до відома позивача 20 липня 2023 року, позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Підставою для звільнення судді є, зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пунктом 4 частини п'ятої статті 126 Конституції України).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних» положень Закону №1402-VIII зі змінами.
Таким чином, з 19 лютого 2020 року у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII, оскільки фактично відбулась зміна, по відношенню до позивача, розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, що в свою чергу є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснено призначення та виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% відповідно до розрахунку Запорізького апеляційного суду від 05 липня 2021 року за № 118.
При цьому, відповідач не зарахував позивачу до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби - 02 роки 1 місяць 02 дні, половину періоду навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту імені Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 10 місяців 29 днів, в. о. судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя - 01 рік 5 місяців 20 днів, а також консультанта 2-ї категорії управління юстиції Запорізького облвиконкому 00 років 05 місяців 11 днів, у зв'язку із чим стаж роботи на посаді судді позивача зменшився з 35 років 11 місяців 03 днів до 29 років 05 місяців 17 днів.
Мотивуючи правомірність прийнятого рішення щодо не зарахування вказаного стажу роботи до стажу судді, відповідач посилається на норми діючого Закону України №1402-VIII та вказує про неправомірність різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів.
Статтею 137 Закону України №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
До набрання чинності Законом №1402-VIII питання обчислення стажу роботи судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон №2453-VI).
За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції чинній до 28 березня 2015 року), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», виданим 10 липня 1995 року за № 584/95 відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у період з 01 вересня 1985 року по 29 червня 1987 року позивач навчався на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Джержинського (01 рік 10 місяців 29 днів), а у період з 14 травня 1983 року по 14 травня 1985 року проходив військову строкову службу в лавах Радянської армії.
Суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби; часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.
Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, часу роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 24 березня 2020 року у справі № 227/766/17.
Наведене спростовує доводи відповідача про те, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховується лише стаж, зазначений у статті 137 Закону України № 1402-VIII.
З огляду на вказане, половина строку навчання позивача та період проходження ним строкової служби у в лавах Радянської армії підлягають зарахування до стажу роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Щодо наявності підстав для зарахування до стажу роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду виконуючого обов'язки судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя суд зазначає.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 14 лютого 1990 року по 04 серпня 1991 року позивач виконував обов'язки судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
Законом СРСР №328-I від 04 серпня 1989 «Про статус суддів в СРСР», чинним на час виконання позивачем обов'язків судді, передбачалось, що народний засідатель, який має вищу юридичну освіту, може заміщати народного суддю районного (міського) народного суду в разі його тривалої відсутності (частина 5 статті 12 Закону №328-1). За статтями 11, 12 цього Закону народний засідатель у такий час користується всіма правами судді.
Обрання позивача народним засідателем та покладення на народного засідателя виконання обов'язків судді підтверджено розрахунком Запорізького апеляційного суду від 05 липня 2021 року № 118, копія якого міститься в матеріалах справи.
Листом Головного управління державної служби України від 28 жовтня 2005 року № 12/10188 роз'яснюється, що згідно зі статтею 27 Закону Української РСР "Про судоустрій Української РСР" у разі тимчасової відсутності (хвороба, відпустка тощо) народного судді за поданням начальника відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів виконання обов'язків народного судді могло бути покладене рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів на одного з народних засідателів цього суду, який відповідно до статті 11 цього Закону при здійсненні правосуддя користувався всіма правами судді. Тому якщо громадянин був обраний народним засідателем і виконував обов'язки народного судді, то цей період роботи зараховується до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років.
Як слідує з розрахунку суду, який є невід'ємною частиною до наказу від 02 липня 2021 року № 143-п про звільнення ОСОБА_1 , та який враховано відповідачем для призначення щомісячного довічного грошового утримання, окрім безпосереднього стажу роботи на посаді судді після обрання на посаду був включений весь період виконання обов'язків судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, що передував обранню на посаду судді.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №140/3564/19 Верховний Суд, зокрема, виходив і з того, що існував виданий наказ про перерахунок стажу судді, яким було зараховано стаж, про який просив позивач, і оскільки такий наказ є чинним, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу з урахуванням такого стажу.
У постанові від 09 листопада 2018 року у справі № 607/8146/17 Верховний Суд зробив висновок, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічний висновок зазначений у постанові від 20 квітня 2021 року (справа №344/5707/19), де в пункті 39 постанови Верховний Суд зауважив, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним і застосовується як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
У рішенні Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №9901/805/18, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року, при розгляді питання про право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку, зокрема, часу виконання обов'язків судді перед обранням на посаду судді, Верховний Суд у пункту 45 даного рішення зазначив, що позивач на час подання заяви про відставку «мала 15 років 9 місяців 8 днів стажу роботи на посаді судді та 3 місяці 24 дні стажу роботи на посаді виконувачем обов'язки народного судді, що загалом становить 16 років 1 місяць 2 дні». Тобто Верховний Суд визнав, що час виконання обов'язків судді є стажем роботи на посаді судді, що дає право на відставку і на довічне утримання судді у відставці.
У даній справі Верховний Суд відмовив у позові з тих підстав, що і при зарахуванні всього стажу, який дає право на відставку, у позивача такого стажу було менше ніж 20 років в цілому, і тому рішення ВРП про відмову позивачу у звільненні у відставку було правомірним. Але висновок Верховного Суду і Великої Палати Верховного Суду у даній справі в тій частині, що стаж на посаді виконувача обов'язків судді визнається стажем роботи на посаді судді, який дає право на відставку і на довічне утримання суді у відставці, - береться до уваги при розгляді даної справи при вирішенні питання в частині позовних вимог про зарахування періоду виконання обов'язків судді до стажу роботи на посаді судді згідно пунктом 1 частини 1 статті 137 Закону №1402-VIII.
Таким чином, виконання позивачем обов'язків судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя загальним строком 1 рік 5 місяців 20 днів підтверджено і така робота відноситься до стажу роботи на посаді судді, а тому позивач має право на зарахування вказаного стажу до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється довічне грошове утримання судді у відставці.
Стосовно зарахування стажу роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду роботи з 06 серпня 1991 року по 17 січня 1992 року на посаді консультанта 2-ї категорії управління юстиції Запорізького облвиконкому суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначалось раніше, визначення стажу роботи позивача на посаді судді здійснюється, зокрема, на підставі положень Закону № 2862-ХІІ.
Так, згідно з частини 1 статті 7 Закону № 2862-XII (у редакції прийняття), право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Відповідно до частини 4 статті 43 Закону № 2862-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Верховний Суд у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 592/2569/17 сформулював висновок щодо застосування абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону № 2862-XII у питанні обрахунку стажу роботи, що дає право отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, який зводиться до того, що «невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, роботи на робота на посадах підвідомчих Міністерству юстиції України органах на місцях і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.».
У продовження такого висновку, Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справа № 591/2397/17 вказав, що «факт роботи позивача у спірні періоди на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, а саме: консультанта 2-ї категорії по судовій статистиці, консультанта 1-ї категорії по судовій статистиці, головного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу в Управлінні юстиції підлягали зарахуванню до суддівського стажу».
Так, відповідно до частини 2 статті 137 Закону № 1402-VIII, чинної на дату звільнення позивача у відставку, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до правової позиції Верховного суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 440/2678/21, положення частини другої статті 137 Закону №1402-VIII застосовуються до осіб, які реалізували своє право на відставку після 05 серпня 2018 року, тобто після набрання чинності Законом №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким статтю 137 Закону №1402-VIII було доповнено частиною другою наступного змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Зважаючи на викладене, до позивача застосовується частина друга статті 137 Закону №1402-VIII щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, оскільки вона набрала чинності до виходу позивача у відставку.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі №620/536/19, від 17 вересня 2021 року у справі №824/301/20-а, від 30 вересня 2021 року у справі №243/6450/17 та від 23 листопада 2021 ороку у справі № 280/5617/18, від 13 липня 2022 року у справі № 440/2678/21.
У межах даної справи встановлено, що позивача було призначено на посаду судді без проведення конкурсних процедур, отже він має право на зарахування йому до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді під час його призначення на посаду судді вперше, у даному випадку, оскільки визначення стажу роботи позивача на посаді судді здійснюється на підставі положень Закону № 2862-XII, то відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2862-XII (у редакції прийняття), йому зараховується до стажу роботи на посаді судді стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до стажу роботи, що дає право отримання позивача щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах судді судів України, слід враховувати стаж роботи на посаді консультанта 2-ї категорії управління юстиції Запорізького обликонкому (як час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, який зараховується до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, як стаж роботи в галузі права, який був необхідний для призначення його вперше на посаду судді).
За таких умов стаж роботи позивача на посаді судді, що дає йому право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, становить понад 35 років, а розмір щомісячного довічного грошового утримання - відповідно 80% заробітної плати судді.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону України №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, стаж позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 35 років 11 місяців 03 днів, що підтверджується Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виданого Запорізьким апеляційним судом.
За таких обставин, відповідно до частини третьої статті 142 Закону України №1402-VIII при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідач повинен був врахувати стаж роботи позивача на посаді судді у розмірі - повних 35 років.
Отже, при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 80%, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 15*2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим твердження позивача про наявність у нього права на отримання з 06 липня 2021 року року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з фактичного стажу понад 35 років.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови судді у відставці ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці та зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання згідно із заявою від 25 серпня 2021 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання період половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1985 року по 29 червня 1989 року, що становить 1 рік 10 місяців 29 дні, календарний період проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 12 квітня 1983 року по 14 травня 1985 року, що становить 2 роки 1 місяць 02 дні, календарний період роботи в.о. судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя з 14 лютого 1990 року по 04 серпня 1991 року, що становить 01 рік 05 місяців 20 днів, а також календарний період роботи консультантом 2-ої категорії управління юстиції Запорізького облвиконкому з 06 серпня 1991 року по 17 січня 1992 року, здійснивши з 06 липня 2021 року перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.
З приводу строків звернення до суду із позовом суд зазначає, шо з матеріалів справи вбачається, що фактично про відмову у перерахунку пенсії позивач дізнався 20 липня 2023 року. При цьому, до суду із позовом позивач звернувся 08 вересня 2023 року, тобто, у строки встановлені статтею 122 КАС України. З огляду на вказане, строк звернення до суду із позовом в даній адміністративній справі позивачем не пропущено.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,6 грн.
За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 1073,60 грн. стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови судді у відставці ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці та зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання згідно із заявою від 25 серпня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання період половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1985 року по 29 червня 1989 року, що становить 1 рік 10 місяців 29 днів, календарний період проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 12 квітня 1983 року по 14 травня 1985 року, що становить 2 роки 1 місяць 02 дні, календарний період роботи в.о. судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя з 14 лютого 1990 року по 04 серпня 1991 року, що становить 01 рік 05 місяців 20 днів, а також календарний період роботи консультантом 2-ої категорії управління юстиції Запорізького облвиконкому з 06 серпня 1991 року по 17 січня 1992 року, здійснивши з 06 липня 2021 року перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 01 листопада 2023 року.
Суддя Д.В. Татаринов