ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року Справа № 280/7102/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 2).
11.09.2023 до суду позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить суд:
Визнати незаконними і протиправними:
- рішення 959230822101 від 04.08.2023 і дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині щодо визначення стажу судді ОСОБА_1 на рівні 19 років, 8 місяців, 2 дні, розміру відсотків суддівського винагороди на рівні 50% та обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із 50 % суддівського винагороди;
- дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо проведення виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 31 липня 2023 року у розмірі 50% суддівської винагороди.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 31 липня 2023 року з урахуванням стажу судді 22 роки, 7 місяців 25 днів та відсотків суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 %.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області проводити ОСОБА_1 починаючи з 31 липня 2023 року виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 54% суддівської винагороди і виплатити утворену заборгованість щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 31 липня 2023 року із нарахуванням компенсації втрати частини доходів за весь минулий період, коли щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачувалося на рівні 50% суддівської винагороди.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1076,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що у оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.08.2023 розрахунок довічного грошового утримання відбувся зі стажу з 19 років 8 місяці 2 дні, втративши 3 роки суддівського стажу, який зараховується до стажу судді, що дає право на його звільнення у відставку. Протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області полягає в проведені виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у невірно обрахованій сумі. Відповідачами у справі при вирішенні питання призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, безпідставно зменшено стаж судді, всупереч вже визначеного позивачу Вищою радою правосуддя стажу роботи судді. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 11 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
15.09.2023 до суду надійшла уточнена позовна заява позивача, яка за змістом є аналогічною попередній.
26.09.2023 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову в повному обсязі з наступних підстав. Позивач з 10.04.2016 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсійні виплати. З 31.07.2023 позивачу на підставі особистої заяви призначено щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці у розмірі 50% від суддівської винагороди призначене згідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII. За наданими документами стаж судді позивача складає 19 роки 08 місяців 02 дні. Саме Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області має як обов'язок, так і можливість виконати зобов'язальну частину судового рішення, тому відповідач не має відповідати в частині вимог про зобов'язання здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 31.07.2023 з урахуванням стажу судді 22 роки 7 місяців 25 днів та відсотків суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 %. Позивачем не зазначено саме на яких посадах та у який період нею здійснювалась правозастосовна діяльність, яка передбачена посадовою інструкцією та кваліфікаційними вимогами до такої посади потребують наявності виключно повної вищої юридичної освіти. У трудові книжці позивача не містяться записи про зайняття посад в правоохоронних органах або на посадах юриста, крім періоду з 12.10.1999 по 03.10.2001, який складає 1 рік 11 місяці 21 день на посаді начальника юридичного відділу у держадміністрації міста Ясинувата Донецької області. Жодним нормативно правовим актом не передбачено, зарахування до стажу судді стаж роботи на державній службі, якщо він не відноситься до стаж професійної діяльності у сфері права. Таким чином, відсутні правові підстави для зарахування до суддівського стажу 3 років роботи позивача, як (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
01.11.2023 позивач подала до суду клопотання про долучення доказів, а саме відповіді на скаргу позивача від 19.19.2023 Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 20.10.2023, у якій повідомлено, що щомісячне грошове утримання судді у відставці, обчислено з урахуванням норм статті Закону №1402 - 50 % суддівської винагороди.
Відповідач 2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 призначена на посаду судді Ясинуватського міського суду Донецької області, постановою Верховної Ради України від 8 жовтня 2009 року № 1633-УІ обрана на посаду судді Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області безстроково, Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року № 3285-\П обрана на посаду судді Апеляційного суду Донецької області, Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 226/2015 переведена на посаду судді Апеляційного суду Сумської області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2018 року № 3789/0/15-18 переведена на посаду судді Сумського апеляційного суду.
Відповідно до довідки Сумського апеляційного суду від 28.07.2023 ОСОБА_1 перебувала на посаді судді з 12 грудня 2018 року, відрахована зі штату суду в останній день відпустки 28 липня 2023 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя 06 липня 2023 року № 691/0/15-23 звільнена з посади судді Сумського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У рішенні Вищої ради правосуддя від 06 липня 2023 року №691/0/15-23 зазначено: «…на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді (11 листопада 2003 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» у відповідній редакції. Частиною першою статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (чинного на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді) визначено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Наведене свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи в галузі права. Отже, станом на дату ухвалення рішення загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку, становить 22 роки 7 місяців 25 днів».
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці у розмірі 50% від суддівської винагороди, яке призначене рішенням №959230822101 від 04.08.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) від 02 червня 2016 року визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно із частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII (в редакції чинній на час звільнення позивача) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з вимогами статті 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
На підставі абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
До набрання чинності Законом №1402-VIII, питання обчислення стажу роботи судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі Закон № 2453-VI).
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 «Перехідних положень» Закону №2453-VI (в редакції чинній до 28.03.2015), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI, зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ, в редакції, на час призначення позивача на посаду судді).
Згідно частини першої статті 7 Закону №2862-ХІІ на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Абзацом 2 частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ, було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Тобто, з дня зарахування позивача на посаду судді у зв'язку із його обранням на посаду судді Міського суду, вимогами частини першої статті 7 Закону №2862-ХІІ стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як три роки в розумінні частини другої статті 137 Закону №1402-VIII визначався як «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону №1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді.
Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).
Системний аналіз статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв'язку з набранням 05.08.2018 чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»» від 12.07.2018 № 2509-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2020 року в справі №9901/537/19.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19. Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас, при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.
Частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року № 9901/805/18 сформовано правовий висновок, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Зазначена норма закону, за розсудом Великої Палати Верховного Суду, призвела до покращення правового становища суддів, призначених на посади до набрання чинності цією нормою, оскільки дозволила зарахувати їм стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду судді.
Як уже вказано вище, позивач призначена на посаду судді Ясинуватського міського суду Донецької області 11.11.2003, тобто в період дії Закону №2862-ХІІ, в редакції, що діяла з 05.07.2001 до 03.08.2010, при обранні суддів на посаду вперше.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ право на зайняття посади судді визнавалося за громадянином України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 592/3694/17.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково 3 років стажу (досвіду роботи) професійної діяльності у сфері права.
Стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням стажу роботи на посаді судді в загальному становить 22 роки 7 місяців 25 днів.
Така обставина також підтверджується рішенням Вищої ради правосуддя від 06 липня 2023 року №691/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Сумського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Отже, рішення 959230822101 від 04.08.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині щодо визначення стражу судді ОСОБА_1 на рівні 19 років, 8 місяців 2 дні, розміру відсотків суддівського винагороди на рівні 50% та обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із 50 % суддівського винагороди, без зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді в кількості трьох років, є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Крім того, щодо процентного розрахунку суд зазначає, що при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону № 1402 - VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.
Отже, при визначенні позивачці розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 54%, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 2* 2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно із статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Наведене дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-III).
Відповідно до пункту 1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У пункті 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Суд вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 31 липня 2023 року з урахуванням стажу судді 22 роки, 7 місяців 25 днів та відсотків суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 %.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не здійснювало розгляд заяви позивача, однак оскільки є органом, що призначає пенсію (довічне грошове утримання судді у відставці), (тобто територіальним органом Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати довічного грошового утримання судді у відставці, саме це управління необхідно зобов'язати провести ОСОБА_1 починаючи з 31 липня 2023 року виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 54% суддівської винагороди і виплатити утворену заборгованість щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 31 липня 2023 року із нарахуванням компенсації втрати частини доходів за весь минулий період, коли щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачувалося на рівні 50% суддівської винагороди.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним рішення №959230822101 від 04.08.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині щодо визначення стажу судді ОСОБА_1 на рівні 19 років, 8 місяців 2 дні, розміру відсотків суддівського винагороди на рівні 50% та обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із 50 % суддівського винагороди.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 31 липня 2023 року з урахуванням стажу судді 22 роки, 7 місяців, 25 днів (з урахуванням трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді) та відсотків суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 %.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести ОСОБА_1 починаючи з 31 липня 2023 року виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 54% суддівської винагороди і виплатити утворену заборгованість щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 31 липня 2023 року із нарахуванням компенсації втрати частини доходів за весь минулий період, коли щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачувалося на рівні 50% суддівської винагороди.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012),
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009; код ЄДРПОУ 21108013).
Повне судове рішення складено 01.11.2023.
Суддя Б.В. Богатинський