ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
31 жовтня 2023 року Справа № 280/5603/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
19.07.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не нарахування і невиплаті ОСОБА_1 , потерпілій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, котра проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 , потерпілій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, котра проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік та з урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного року), починаючи з 15.01.2023.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком. Позивач, із посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018, зазначає, що має право на отримання доплати до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Бездіяльність відповідача щодо невиплати зазначеної доплати вважає протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 20.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/5603/23; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 04.08.2023 № 33722), в якому зазначає, що згідно позовної заяви ОСОБА_1 звернулась 30.06.2023 до Відділу обслуговування громадян № 11 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області. З урахуванням наведеного вважає, що наявні підстави для залучення ГУ ПФУ в Рівненській області до участі у справі в якості співвідповідача. Також зазначає, що з урахуванням положень Закону від 04.02.2016 № 987-VIII, редакція статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діє з 01.01.2016, не передбачає виплати для тієї категорії постраждалих від ЧАЕС, до якої віднесено позивача. Крім того, позивач не зверталася до ГУ ПФУ в Запорізькій області з відповідною заявою про проведення їй виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та з підтверджуючими документами з приводу реєстрації місця фактичного проживання у населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, оскільки перебуває там як внутрішньо переміщена особа. Тобто, позивач не вчинила жодних дій щодо повідомлення відповідача, з наданням відповідних доказів, про наявність у неї підстав для застосування ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
30.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. від 30.08.2023 № 37709), в якій зазначено, крім іншого, наступне. Так, позивач не заперечує проти залучення до участі у справі Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області в якості співвідповідача. Крім того, норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачають подання особою будь-яких заяв для призначення підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому таке підвищення повинно призначатися особі з моменту набуття права на нього. Також, відповідач був поінформований про проживання позивача в зоні радіаційного забруднення, так як після виїзду із зони бойових дій позивач зверталася до Сарненського підрозділу ГУ ПФУ в Рівненській області для зміни способу виплати пенсії. Отже, відповідач, достовірно знаючи про фактичне місце проживання позивача, зобов'язаний був самостійно здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії. З урахуванням викладеного просить задовольнити позов.
Стосовно залучення до участі у справі співвідповідача суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами частин третьої, четвертої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Суд звертає увагу, що будь-яких позовних вимог до ГУ ПФУ в Рівненській області позивачем не заявлено, а ОСОБА_1 перебуває на обліку саме в ГУ ПФУ в Запорізькій області. Крім того, звернення позивача 30.06.2023 до Відділу обслуговування громадян № 11 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області стосувалося не виплати спірного у цій справі підвищення пенсії, а надання довідки про доходи для долучення до матеріалів справи. Звідси, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 має статус громадянки, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення (Категорії 3), що підтверджується копією посвідчення від 21.01.1993 серії НОМЕР_1 , виданого Запорізькою облдержадміністрацією.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком.
Позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується довідкою від 09.04.2022 № 5614-7000486148, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Як свідчить лист Центру надання адміністративних послуг Сарненської міської ради Рівненської області від 06.07.2023 № 01-21/685, відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 с. Люхча Сарненського району Запорізької області належить до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
Вважаючи, що має право на отримання доплати до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
В силу частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.03.1991 № 796-ХІІ № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Стаття 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена так:
«1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».
28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04.02.2016 прийнято Закон № 987-VIII, який згідно з розділом ІІ «Прикінцеві положення» набрав чинності з 01.01.2016 і який включив до Закону № 796-ХІІ статтю 39 такого змісту:
«Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 240/4937/18 дійшла висновку, що із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом № 987-VIII.
Тому стаття 39 вказаного Закону № 796-ХІІ із 17.07.2018 має такий зміст:
«Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення
Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: -у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
-у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
-у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати».
В іншій частині стаття 39 Закону № 796-ХІІ діє у редакції Закону № 987-VIII від 04.02.2016.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Наведене спростовує доводи відповідача про те, що з урахуванням положень Закону від 04.02.2016 № 987-VIII, редакція статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діє з 01.01.2016, не передбачає виплати для тієї категорії постраждалих від ЧАЕС, до якої віднесено позивача.
Однак, суд звертає увагу на наступні обставини.
Частиною першою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV установлено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1; тут та надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Так, як вже зазначалося вище, позивач є внутрішньо переміщеною особою і проживає у зоні гарантованого добровільного відселення з 09.04.2022, про що свідчить довідка № 5614-7000486148.
При цьому, на обліку як пенсіонер позивач перебуває в ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Натомість, матеріали справи не містять жодного доказу, що позивач зверталася до ГУ ПФУ в Запорізькій області з питання нарахування спірного підвищення, та надавала відповідні підтверджуючі документи (зокрема, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи).
Так, у пенсійній справі позивача міститься її заява від 11.04.2022, адресована ГУ ПФУ в Рівненській області, про виплату пенсії шляхом переказу коштів за тимчасовим фактичним місцем проживання. Однак, ця заява надавалася до іншого пенсійного органу, а зазначене у ній тимчасове місце фактичного проживання не відповідає місцю проживання, зазначеному у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Крім того, позивач не надає доказів подання до ГУ ПФУ в Рівненській області довідки про взяття на облік внутрішньо особи.
Наведені обставини свідчать, що у спірних правовідносинах відповідач не допустив щодо позивача протиправної бездіяльності, оскільки позивач не звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області, з наданням документів, підтверджуючих її право на отримання підвищення пенсії передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, позивач не позбавлена права такого звернення до відповідача для отримання зазначеного підвищення пенсії.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 31.10.2023.
Суддя Ю.П. Бойченко