ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
31 жовтня 2023 рокум. Ужгород№ 260/8814/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Луцович М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) , в якому просить: 1) визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2023 року; 2) зобов'язати НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно протягом проходження військової служби, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2023 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 даний позов залишено без руху з огляду на пропуск позивачем строків звернення до суду та запропоновано подати до суду протягом семи днів з дня вручення ухвали заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку.
27 жовтня 2023 року представник позивача подав заяву про поновлення процесуального строку, в якій стверджує, що при звільненні з військової служби позивачу проводились неодноразові виплати, однак про їх складові не повідомлялося. Тому позивач не здогадувався про порушення порядку нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно. Тільки у відповідь на надісланий адвокатський запит листом від 05 серпня 2023 року, отриманим 17 серпня 2023 року, відповідач повідомив про проведений розрахунок виплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно.
Розглянувши подану представником позивача заяву, суд зазначає наступне.
Спір в даній адміністративній справі виник з приводу протиправності, на думку позивача, дій суб'єкта владних повноважень щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби за іншими, аніж передбачено законодавчими нормами, закупівельними цінами.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Ч. 1 ст. 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Вказане узгоджується також з правовою позицією Конституційного Суду України.
Так, зокрема, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996, Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980).
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв'язку із особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Пунктами 2, 3 Порядку №178 встановлено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Поряд з цим дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.
Вказане узгоджується також з правовою позицією Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19, відповідно до якої Суд дійшов правового висновку що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
Більше того, у постанові №540/2001/21 від 23 червня 2022 року Верховний Суд, вирішуючи питання строків звернення до суду в даній категорії спорів, дійшов правового висновку, що враховуючи правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, від 30 серпня 2021 року у справі №520/7668/20, від 12 жовтня 2021 року у справі №380/6200/20 та від 28 вересня 2023 року у справі №260/4686/22.
Так, наказом НОМЕР_2 прикордонного загону №503-ОС від 28 червня 2023 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. На підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №521-ОС від 30 червня 2023 року позивачу було виплачено грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна.
Листом №703/8303-23-Вих від 05.08.2023 НОМЕР_2 прикордонний загін повідомив представника позивача про порядок проведеного нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно. Вказаний лист отриманий представником ОСОБА_1 17 серпня 2023 року, що ним визнається.
Однак з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду тільки 17 жовтня 2023 року, тобто з пропуском встановленого місячного строку звернення, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
У заяві про поновлення процесуального строку від 27 жовтня 2023 року, поданій на виконання ухвали суду, представник позивача послався на необізнаність позивача зі складом грошових сум, які при звільненні й після цього надходили на його картковий рахунок та були визначені як «заробітна плата», без жодних роз'яснень, за що саме таку виплату здійснено. Лише на запит представника позивача відповідач додатками до листа від 05.08.2023 №703/8303-23-вих надав копію наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 30.06.2023 №521-ОС «Про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно» і копію довідки-розрахунку від 28.06.2023 №16/23 про вартість речового майна із зазначенням цін, які були застосовані для нарахування компенсації. Цей лист був отриманий позивачем 17 серпня 2023 року.
Надаючи оцінку зазначеним аргументам, суд виходить з того, що позивач повинен був дізнатися про порушення його прав при отриманні спірної компенсації за речове майно, оскільки ніщо не перешкоджало йому невідкладно звернутися до відповідача із запитом щодо проведених виплат, у тому числі щодо розміру компенсації за неотримане речове майно.
Жодних доказів на підтвердження обставин учинення відповідачем протиправних дій, які би позбавляли позивача можливості дізнатися про складові виплачених йому сум при звільнені, позивач суду не надав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі №260/4686/22.
Окрім того, на думку суду, необізнаність позивача щодо порядку здійснення розрахунку спірної грошової компенсації не може вважатися належним доказом поважності причин звернення до суду з порушенням встановленого процесуального строку.
Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду з приводу порядку обрахунку строків звернення до суду, висловленою в постановах у справах №П/811/207/17 від 08 серпня 2019 року та №804/516/17 від 05 листопада 2019 року.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведене позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) через пропуск строку звернення до суду слід повернути позивачу.
На підставі наведеного та керуючись п. 9 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що в силу ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя М.М. Луцович